РОЗДІЛ 2
ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1.1. Мета досліджень
Лікування тварин, хворих на бронхопневмонію бактеріальної етіології - проблема досить актуальна. Адже ця хвороба займає друге місце поміж незаразних захворювань і наносить значні економічні збитки. Терапія при захворюваннях органів дихання традиційними антимікробними препаратами не завжди ефективна. Це зумовлено тим, що мікрофлора, яка спричиняє бронхопневмоніі, набула резистентності до антибіотиків [144].
Враховуючи актуальність проблеми, перед клініцистами стоїть завдання розширити пошук нових хіміотерапевтичних препаратів, які б проявляли високу бактерицидність, мали широкий спектр антимікробної дії, у тому числі стосовно антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів та не проявляли побічної дії на організм тварин.
Вирішити вказану проблему можливо трьома шляхами. Зокрема, можна збільшити дозу препарату, що застосовують для лікування, вдосконалити систему антибіотикотерапії або впровадити у практику нові хіміотерапевтики. Кожний шлях має як позитивні, так і негативні аспекти.
Синтез нових хіміотерапевтиків процес довготривалий і потребує великих матеріальних затрат. Збільшення дози препарату спричиняє ряд додаткових проблем. Із практики антибіотикотерапії відомо, що зі збільшенням дози препарату, антимікробна ефективність його зростає незначно. За таких умов посилюється побічна дія препарату на організм тварини. Збільшується вартість лікування тварини. За рядом повідомлень у літературі [18] відомо, що при інфекційних захворюваннях, досягти максимального терапевтичного ефекту при мінімальній побічній дії можливо шляхом застосування ступеневої антибіотикотерапії. Цей метод антибіотикотерапії, за останні роки, широко практикується в гуманній медицині [18], але не розроблений у практиці ветеринарної медицини для лікування, передовсім сільськогосподарських тварин.
Суть ступеневої терапії полягає в тому, що першу ін'єкцію антибіотика проводять парентерально, щоб швидко створити у крові терапевтичну концентрацію препарату. Відтак, препарат задають перорально для підтримування концентрації антибіотика у крові на терапевтичному рівні упродовж курсу лікування.
Метою наших досліджень було розробити ступеневу антибіотикотерапію телят, хворих на катаральну бронхопневмонію, офлоксацином.
Експериментальна частина роботи складається із трьох етапів.
1. У дослідах на інтактних телятах необхідно було вивчити фармакодинаміку офлоксацину при введенні внутрішньом'язово та ступеневим методом. Офлоксацин у терапевтичній дозі - 10 мг/кг м. т., вводили внутрішньом'язово 3 рази з інтервалом 24 год. При ступеневому способі антибіотикотерапії офлоксацин, у дозі 10 мг/кг м. т. вводили з інтервалом 24 год. Перша ін'єкція внутрішньом'язово а наступні два рази препарат задавали перорально.
У дослідних тварин вивчали морфологічний склад крові, активність ферментів, білоксинтезуючу функцію печінки та активність імунної системи.
2. У дослідах на кролях вивчали токсичність антибіотика. Офлоксацин у дозі 1/10 ЛД 50, що складає 100 мг/кг м.т., вводили щоденно, упродовж 14 діб. Перші 7 діб препарат вводили внутрішньом'язово, наступні 7 - задавали перорально.
У дослідних тварин вивчали морфологічний склад крові, активність ферментів у сироватці крові, рівень загального білка і його фракцій і показники неспецифічної резистентності організму.
3. Вивчали можливості лікування офлоксацином, за умов ступеневого його введення телятам, хворим на спонтанну катаральну бронхопневмонію. Контролем були телята, яких лікували біциліном-1, що ін'єкували внутрішньом'язово.
Для вирішення поставлених задач необхідно було вивчити причини захворювання телят на катаральну бронхопневмонію; дослідити клінічні симптоми у хворих і патологоанатомічні зміни у загинувших телят; дослідити морфологічні і біохімічні зміни у крові хворих телят; встановити кількісний і якісний склад мікрофлори бронхіального слизу хворих телят; дослідити чутливість виділеної мікрофлори до антибіотиків різних фармакологічних груп.
На основі отриманих результатів розробити практичні рекомендації застосування офлоксацину методом ступеневої антибіотикотерапії для лікування телят, хворих на катаральну бронхопневмонію.
СХЕМА ДОСЛІДІВ
2.1.2. Матеріал досліджень
Досліди на телятах, хворих на катаральну бронхопневмонію, проводили у 2004-2006 роках у тваринницьких господарствах Бережанського району Тернопільської області.
Епізоотичну ситуацію з питань захворювання телят на катаральну бронхопневмонію за 2003-2006 роки в Бережанському районі вивчали за аналізом річних звітів спеціалістів ветеринарної медицини, за актами загибелі та вибраковки телят, експертизами бактеріологічних досліджень матеріалу, що направлявся у ветеринарну лабораторію для досліджень.
Для досліджень використовували офіцинальний 10% розчин офлоксацину для ін'єкцій у флаконах по 50 мл та офіцинальний 10% розчин офлоксацину для перорального застосування у флаконах по 100 мл.
В 1 мл 10% розчину офлоксацину орального та ін'єкційного міститься 100 мг офлоксацину - антибіотика групи фторхінолонів.
Хімічна структура офлоксацину 1-циклопропил-7-(4-етил-1- піперазин)-6-фтор-1,4-дигідро-4-окси-3-хінолонкарбоксилова кислота.
Описання: чистий, прозорий розчин, дещо жовтуватого кольору, без осаду, рН середовища 11,0-11,75, щільність 1,03-1,05 г/мл при температурі 20?С. Флакони по 50 і 100 мл. Термін зберігання 3 роки.
Біцілін-1 - офіцинальний препарат, що містить в одному флаконі 300 000 ОД дибензилетилендіамінової солі бензилпеніциліну.
Для розчинення біциліну-1 застосовували 0,25% офіцинальний розчин новокаїну. Випускають в ампулах по 10 мл для ін'єкцій.
Антибіотики для дослідів закупляли у ветеринарній аптеці.
2.1.3. Методи досліджень
При вивченні фармакокінетики та лікувальної ефективності офлоксацину ви