Ви є тут

Утворення Християнсько-демократичного союзу і його участь у державотворчому процесі Німеччини (1945-1950 рр.).

Автор: 
Купрій Тетяна Георгіївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U002141
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2 ПЕРЕДУМОВИ ЗАРОДЖЕННЯ ТА СТВОРЕННЯ ПЕРШИХ ПАРТІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ХРИСТИЯНСЬКИХ ДЕМОКРАТІВ У ПОВОЄННІЙ НІМЕЧЧИНІ (ТРАВЕНЬ-ЛИСТОПАД 1945 р.)
(ТРАВЕНЬ-ЛИСТОПАД 1945 р.)
2.1. Суспільно-політичні передумови виникнення, ідейні витоки та історичні традиції партії християнських демократів у Німеччині
Із закінченням Другої світової війни в історії Німеччини почався новий етап. Післявоєнне відновлення й відродження Німеччини було частиною загальноєвропейського й світового процесу мирного врегулювання.
Внутрішнє становище країни було дуже тяжким. Німеччина зазнала тотальної поразки в Другій світовій війні. Велика частина індустрії, міста й транспортні сполучення були зруйновані. Матеріальні збитки були надзвичайно великими. Обсяг промислового виробництва становив наприкінці війни лише 15% довоєнного рівня. Постраждали понад 1700 міст, 70 тис. сіл, 32 тис. промислових підприємств і 127 тис. навчальних закладів. 41 велике місто і 158 середніх та дрібних були дуже зруйновані112.
У Берліні й Кельні через 6 тижнів після закінчення війни залишилося лише половина жителів. 25 млн. людей опинилися на вулиці, а щонайменше 5 млн. перебували в полоні113. Голод став звичним явищем у перші післявоєнні місяці, хоч у найбільші міста постачали харчові продукти. Найбільше не пощастило столиці - Берліну, яку радянська артилерія майже повністю стерла з лиця землі114.
Але ще до закінчення військових дій нацистський режим виявився політично дискредитованим. Прискорений розпад монолітної раніше ідеологічної, політичної, економічної й культурно-психологічної системи призвів до глибокої кризи німецького суспільства, супроводжуючись зростанням розгубленості, втратою віри в майбутнє.
Долю Німеччини після розгрому нацизму визначали провідні країни-переможниці антигітлерівської коаліції. Обговорення німецького питання почалося ще на Тегеранській конференції 1943 р. Відповідно до рішень Ялтинської конференції держави-переможниці зобов?язувалися створити в переможених країнах органи влади з участю всіх демократичних суспільно-політичних сил, проте в поняття свободи й демократії вони вносили свій зміст, свої уявлення й зразки115. У директивах уряду США наголошувалося на підготовці в майбутньому до відновлення німецького політичного життя на демократичній основі116. Ідеалом держави для західних союзників була парламентська система державного устрою, для Радянського Союзу - соціалістична демократія. Але, на жаль, досвід світової історії показував, що у всіх великих війнах, особливо за участю кількох країн, із наближенням кінця віоєнних дій посилювалися суперечки й розбіжності серед союзників117.
Потсдамська конференція, яка тривала з 17 липня до 2 серпня 1945 р., прийняла Декларацію про поразку Німеччини. Верховна влада в країні передавалась урядам союзних держав. Конференція сформулювала єдині принципи політики щодо Німеччини: демілітаризація і денацифікація, демократизація політичного життя, декартелізація (розукрупнення великих монополій). Територія Німеччини була поділена на чотири зони окупації118. Для координації дій окупаційної влади створювалася Рада міністрів іноземних справ п'яти держав (СРСР, США, Франції, Великої Британії, Китаю), Контрольна Рада головнокомандуючих, спільні воєнні комендатури в Берліні119.
На конференції були визначені суми й джерела репараційних виплат. Вони мали скласти загалом 20 млрд. доларів і повинні були виплачуватися наявними коштами чи у вигляді демонтажу промислових підприємств.120 Були встановлені нові кордони Німеччини: частина Східної Пруссії була віддана Радянському Союзу, територія по Одеру і Західному Несе - Польщі, Судетська область поверталася Чехословаччині, відновлювався суверенітет Австрії121.
Одним з головних рішень Потсдамської конференції від 2 серпня 1945р. визначалося, що у всій Німеччині дозволяється відновлення всіх демократичних партій, які діяли до встановлення нацистської влади, а також створення нових організацій на демократичній основі з наданням їм права вільного скликання зборів і проведення публічних дискусій122. Визначалося також, що органи місцевого самоврядування будуть відновлені на демократичних засадах через виборні ради123.
Відповідно до рішень Потсдамської конференції німецьку державну систему планувалося будувати "знизу вгору", тобто починаючи з "децентралізованої політичної структури" на місцях і завершуючи створенням "центральних німецьких адміністративних департаментів, які будуть функціонувати під керівництвом Контрольної Ради"124. Питання створення органів влади повоєнної Німеччини, підконтрольних союзникам, було одним із ключових на конференції. Там також було прийнято рішення про децентралізацію як адміністративно-управлінських, так і економічних структур125.
У той час, коли війна ще тривала, союзники створювали німецькі органи управління під своїм контролем лише на місцевому рівні - в уже зайнятих областях, районах і містах. При створенні локально-регіональних адміністрацій них органів союзники використовували в більшості випадків німецьку адміністративну організацію, тоді як у вищих органах управління - на рівні провінцій і земель - діяла окупаційна влада126.
Але не менш складною проблемою повоєнної Німеччини був морально-політичний хаос, глибокий психологічний шок, який охопив мільйони німців після завершення війни. Характерними рисами світобачення більшості населення була внутрішня спустошеність, апатія, страх перед майбутнім127. У німців переважав прагматизм і навіть цинізм у ставленні до політики й політиків. Саме слово "партія" викликало в більшості людей відразу, і вони намагалися бути поза політикою. Німецький народ стомився від політики минулих десятиліть і тяжів до особистої безпеки, забезпечення добробуту й гармонії власної сім'ї. Молоде покоління сформувалося як "покоління скептиків"128.
На той час країна не мала політичного ідеалу, мети, нічого, крім прагнення до добробуту й безпеки. Німці дістали свою свободу не в результаті самостійного, цілеспрямованого