РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
В основу роботи покладені матеріали польових досліджень в межах ареалів та фрагментів ареалів рідкісних видів в Україні, проведених автором протягом 2003-2006 рр. Об'єктом даного комплексного дослідження є види рослин, що занесені до Додатку І Бернської конвенції та трапляються у природній флорі України.
Перелік даних видів було складено шляхом відбору зі списку видів Додатку І Бернської конвенції з використанням зведень флори України [220-228, 280, 145]. За основу було взято перелік видів рослин, складений В.І. Чопиком [233].
Особливості поширення раритетних видів на території України встановлювалися за літературними даними, результатами власних досліджень та гербарними матеріалами 19 гербаріїв: гербарій Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного НАНУ, м. Київ (KW); Інституту екології Карпат НАНУ, м. Львів (LWKS); Таврійського національного університету ім. В.В. Вернадського, м. Сімферополь (SIMF); Нікітського Ботанічного саду Наукового Центру УААН, Крим (YALT); Харківського Національного університету ім. В.Н. Каразіна, м. Харків (CWU); Луганського Національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка, м. Луганськ (KON); Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ (KWU); Державного природничого музею АН України, м. Львів (LWS); Львівського Національного університету ім. Франка, м. Львів (LW); Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України, м. Київ (KWHA); Волинського краєзнавчого музею м. Луцьк (LUM); Херсонського державного краєзнавчого музею, м. Херсон (KHEM); Херсонського державного університету, м. Херсон (KHER); Криворізького ботанічного саду, м. Кривий Ріг (KRW); Дніпропетровського Національного університету, м. Дніпропетровськ (DSU); Кримського аграрного університету, м. Сімферополь (CSAU); Донецького ботанічного саду НАН України, м. Донецьк (DNZ); Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, м. Чернівці (CHER); Ботанічного інституту ім. В.Л. Комарова Російської Академії наук, м. Санкт-Петербург (LE).
Автором перевірено та узгоджено старі та місцеві назви топонімів (оронімів та гідронімів).
Дослідження видів в їх природних місцезростаннях проводилися з використанням загальноприйнятих польових методів - детально-маршрутного та напівстаціонарного [254], переважно на заповідних територіях, а також поза їх межами в Україні, куди було здійснено загалом 28 експедиційних виїздів. Види рослин визначалися за "Определителем высших растений Украины" [145]. Назви видів та цитування уточнено за зведенням С.Л. Мосякіна, М.М. Федорончука [280].
Ареали видів рослин визначались із застосуванням методу класифікації типів ареалів за просторовою трьохвимірною системою координат Г. Мойзеля зі співавторами [278]. Для встановлення типів ареалів ендемічних видів використовувався більш детальний ботаніко-географічний поділ України [75, 227].
Біоморфологічний аналіз проводився згідно класифікації життєвих форм К.Раункієра [38, 137]. Флороценотипи наведено за А.Д. Бельгардом (1950) з довненнями за "Екофлора України"[75-77], фітоценотипи - за В.М. Сукачовим (1928) з доповненнями за "Екофлора України" [75-77], типи стратегії - за Раменським-Граймом [179, 137, 75, 272].
Під час польових досліджень було виконано 296 повних геоботанічних описів. Крім того, використано 736 геоботанічних описів з літературних джерел та люб'язно наданих особисто науковцями: д.б.н., проф. Соломахою В.А., д.б.н., чл.-кор. НАН України Дідухом Я.П., к.б.н. Буджаком В.С., к.б.н. Коротченко І. А., к.б.н. Токарюк А.І., к.б.н. Чорнеєм І.І., к.б.н. Мойсієнко І.І., Шаповалом В., Драбинюк Г.В., к.б.н. Якушенко Д.М. та іншими науковцями.
Геоботанічні описи виконано в природних межах фітоценозів за методологічними принципами еколого-флористичної класифікації рослинності Ж. Браун-Бланке [288] та згідно рекомендацій щодо кількісного та еколого-ценотичного вивчення рідкісних, зникаючих та ендемічних рослин, розроблених для флори Криму [134]. Видове ПП оцінювалось за шкалою Б.М. Міркіна [137].
Класифікація рослинних угруповань виконувалася за принципами еколого-флористичної класифікації рослинності [3, 288]. Всі описи опрацьовані за методом перетворення фітоценотичних таблиць із застосуванням пакету програм FICEN, розробленого українськими вченими [285], з подальшою інтерпретацією та виділенням синтаксономічних одиниць. При ідентифікації синтаксонів нами було використано розробки вітчизняних [48, 49, 61, 62, 66, 105, 170-172, 174, 189, 202-205, 211, 212,] та іноземних [264, 277, 279 281] фітоценологів. Належність певного фітоценозу до конкретного синтаксону визначалась за наявністю блоку діагностичних видів останнього.
Визначення екологічних амплітуд видів за провідними екологічними факторами та встановлення деяких властивостей екотопів даних видів проводилося за методикою фітоіндикації екологічних факторів [50] з використанням пакету програм "SPHYT", розробленого у відділі екології фітосистем Інституту ботаніки М.Г. Холодного НАН України. Були використані показники бази даних вказаної програми. База даних містить мінімальне і максимальне значення екологічного фактору для видів [50], на основі яких проводилася подальша ідентифікація екогруп [75].
Під час аналізу видів рослин Бернської конвенції використали дані таких основних картографічних та описових літературних джерел: Г.Мойзель та ін., [278]; "Flora Europaeaе" (1974-1980 pp.) [258]; "Флора УРСР" (1936-1965 pp.) [227]; "Флора СССР" (1934-1960 pp.) [225-226]; "Флора європейської частини СССР" (1974-1989) [223-224]; "Екофлора" (2000-2004 pp.) [75-77].
Картосхеми було побудовано за допомогою операційної системи MapInfo Professional 7.0 SCP. Як картографічна основа була використана цифрова карта України, на якій кожен об'єкт (населений пункт, гідрографічна мережа, кордони між сусідніми територіальними одиницями) має чітку географічну прив'язку відповідно до його справжньої географічної широти та довготи на