РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Дисертаційне дослідження виконано на базі ендокринологічного відділення
залізничної клінічної лікарні м. Харкова, а також ендокринологічних та
хірургічного відділень клініки проблем ендокринної патології АМН України.
Обстежено 64 пацієнти, які перебували на лікуванні з 2003 до 2004 року з
приводу неускладненого та ускладненого тиреотоксикозу. Основною причиною
тиреотоксикозу в обстежених хворих був дифузний токсичний зоб, аутоімунний
тиреоїдит або їх сполучення. Найбільш частою причиною тиреотоксичного стану в
обстежених хворих був ДТЗ, який характеризувався дифузним збільшенням та
гіперфункцією щитоподібної залози з відповідними порушеннями інших органів та
систем, обумовленими впливом високих концентрацій тиреоїдних гормонів. З
пацієнтів з ДТЗ, збільшення щитоподібної залози І ст. спостерігалось у 9 (14%)
хворих, ІІ ст. – у 22 (34%), ІІІ ст. – у 27 (42%), 4 ст. – у 6 (9%) хворих.
Іншою поширеною причиною токсикозу було сполучення ДТЗ з УТЗ або АІТ. Дані
форми захворювань діагностувались за сукупністю клінічних та гістологічних
даних: наявність вузлових утворень на фоні дифузного збільшення щитоподібної
залози та виявлення характерних морфологічних ознак аутоімунного запалення при
біопсії ураженої тканини.
Ступінь тяжкості тиреотоксикозу визначали відповідно до класифікації В.Г.
Баранова [51], згідно з якою видокремлювали:
легкий ступінь – за наявності неврозоподібної симптоматики, зменшенні маси тіла
не більше як на 10%, тахікардії до 100 уд./хв;
середній ступінь – за наявності виражених емоційних та вегетативних порушень,
зниженні маси тіла від 10 до 20%, наявності симптомів офтальмопатії, тахікардії
від 100 до 120 уд./хв, розширення меж серця, підвищення систолічного (більш ніж
130 мм рт.ст.) та пульсового артеріального тиску;
тяжкий ступінь – за наявності виражених симптомів тиреотоксикозу з ознаками
ураження внутрішніх органів, вираженого виснаження з дефіцитом маси тіла більш
ніж 20%, вираженою офтальмопатією, тахікардією більш ніж 120 уд./хв.,
підвищенням систолічного (більш ніж 150 мм рт.ст.) та пульсового артеріального
тиску; наявністю миготливої аритмії, серцевої недостатності.
Найбільш часто в обстежених хворих виявлявся тиреотоксикоз середнього ступеня
тяжкості – 36 (56%), рідше тяжкого ступеня – 15 (25%). Легкий ступінь
спостерігався у 13 (22%) хворих, у тому числі у 12 (19%) пацієнтів на фоні
медикаментозної компенсації.
Обстежені хворі розділені на групи залежно від наявності ознак кардіоміопатії:
І (основну) групу склали 44 хворих з явищами тиреотоксичної кардіоміопатії, яка
визначалась за сумарними клінічними ознаками. З числа обстежених були виключені
хворі з вираженою супутньою серцево-судинною патологією (ішемічна хвороба
серця, гіпертонічна хвороба,постінфарктний кардіосклероз та ін.), а також
пацієнти з постійною формою тріпотіння та фібриляції передсердь. ІІ групу
(порівняння) склали 20 хворих з тиреотоксикозом, у яких не спостерігалось
кардіальної симптоматики, за винятком систолічної тахікардії, та клінічно
значущою супутньою кардіальної патології іншої етіології та екстракардіальної
патології.
Крім того, обстежено 20 практично здорових осіб – ІІІ (контрольна група).
Розподіл хворих за статтю, віком та тривалістю представлено в табл.2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих за статтю,
віком та тривалістю захворювання
Параметр
Група хворих
І група
(n=44)
ІІ група
(n=20)
ІІІ група
(n=20)
Вік, років
42,7±12,5
42,0±7,3
43,3±7,5
Стать
чоловіча
15 (34%)
7(35%)
жіноча
29(66%)
13(65%)
Тривалість захворювання
менш ніж 6 міс.
6 (13,6%)
7(35%)
6-12 міс.
13 (29,6%)
3 (15%)
12-24 міс.
10 (22,7%)
8 (40%)
Більш ніж 24 міс.
15 (34,1%)
2 (10%)
Середній вік обстежених у І групі – 42,0±12,5 років (від 16 до 63 років); у ІІ
групі – 42,0±7,3 (від 29 до 56 років); у ІІІ групі – 43,3±7,5 (від 29 до 58
років). Статистично достовірних міжгрупових відмінностей за віком не виявлено
(Р? 0,05). У групі порівнянь середній вік не відрізнявся від віку хворих
основної групи (42,0±7,3 роки).
Серед обстежених пацієнтів у всіх групах переважали жінки – 66 % та 65 % в
основній групі та групі порівняння відповідно.
В основній групі переважали хворі з тривалістю захворювання більш ніж один рік
(22,7 %) та більш ніж два роки (34,1 %). У групі порівняння переважали пацієнти
з тривалістю захворювання менш ніж 6 міс. та з тривалістю захворювання від 1 до
2 років.
У 23 (52 %) хворих основної групи виявлено ознаки офтальмопатії, у тому числі у
5 хворих 3-4 ст. У групі порівняння відмічено – у 5 (25 %) пацієнтів. Найбільш
частим клінічним проявом тиреотоксичної кардіоміопатії були порушення ритму –
16 (36 %), зміни тонів серця – 14 (32 %).
Ознаки серцевої недостатності виявлено у 23 (52 %) хворих основної групи, у
тому числі у 16 хворих – І ступеня та у 7 – ІІа ст. (згідно з класифікацією
Н.Д. Стражеска, В.Х. Василенка).
Болі в ділянці серця, які розцінюють як прояв метаболічної стенокардії,
відмічено у 21 хворого (48 %) основної групи.
2.2. Методи дослідження
При надходженні на стаціонарне лікування всі хворі проходили стандартний
комплекс досліджень, включаючи загально клінічні аналізи крові та сечі,
коагулограму, біохімічні аналізи крові, ультразвукове дослідження щитоподібної
залози. У всіх обстежених хворих виконувались цілеспрямовані дослідження для
виявлення функціональних та органічних змін серцево-судинної системи.
Крім анамнестичного та фізикального обстеження обов’язковими компонентом
дослідження була електрокардіографія та ехокардіографія.
ЕКГ реєстрували у дванад
- Київ+380960830922