РОЗДІЛ 2
Загальноклінічна характеристика хворих, МАТЕРІАЛИ та методики досліджень
2.1. Загально клінічна характеристика досліджуваних хворих
Дане дослідження базується на аналізі клінічних спостережень, проведених на
базі обласної клінічної лікарні м.Одеси.
За період з 2001 по 2006 роки було комплексно обстежено 178 чоловіків із
наявністю ДГПЗ віком від 54 до 85 років.
Діагноз доброякісної гіперплазії передміхурової залози підтверджувався за
допомогою об’єктивного, рентгенурологічного та ультразвукового досліджень. Для
виключеня раку передміхурової залози у сироватці крові досліджували кількість
простатоспецифічного антигену. У 34,3% перебіг доброякісної гіперплазії
передміхурової залози був ускладнений розвитком субкомпенсованої хронічної
серцево-легеневої недостатньості; у 16,4% - хронічної ниркової недостатньості
2-3 стадії; у 14,3% - спостерігалися важкі порушення серцевого ритму; у 8,3% -
мали місце сутєві післяінсультні порушення, ще у 8,3% - важкий цукровий діабет,
а у 4,1% - уретерогідронефроз.
2.2. 3агально клінічні методи дослідження
Всі хворі були розподілені на 3 клінічні групи.
Дослідна група № 1 (n=110) – хворі на доброякісну гіперплазію передміхурової
залози з високим оперативним ризиком, яким проводилися малоінвазивні оперативні
втручання:
– підгрупа А (n=66) – хворі, яким проводилось тільки паліативне оперативне
втручання – троакарна епіцистостома (n=53), або цистолітостомія (n=13);
– підгрупа В (n=21) – хворі, яким проводились трансуретральні малоінвазивні
операції - трансуретральна інцизія шейки + парціальни резекція простати (n=8),
або ТУР-інцизія шийки сечового міхура та простатичного відділу уретри(n=13);
– підгрупа С (n=16) – хворі, яким проводилась трансуретральна етанолова абляція
гіперплазованої тканини простати з подальшим парціальним видаленням цієї
тканини;
– підгрупа D (n=7) – хворі, яким проводилась установка ендоуретрального стента.
Дослідна група № 2 (n=53) – хворі на доброякісну гіперплазію передміхурової
залози з високим оперативним ризиком, яким проведені традиційні інвазивні
оперативні втручання по видаленню гіперплазованої тканини простати –
трансвезікальна простатектомія (n=33), або ТУР гіперплазованої тканини (n=20).
Дослідна група № 3 (n=15) – хворі на доброякісну гіперплазію передміхурової
залози, ускладнену абсцесом простати, яким одночасно проводилась парціальна
резекція гіперплазованої тканини передміхурової залози та розтин абсцесу.
Всім хворим проводили повне клінічне обстеження, яке включало фізикальне
обстеження, загальний аналіз крові, біохімічне дослідження крові з обов’язковим
визначенням рівня сечовини та креатиніну, глюкози та електролітів у сироватці
крові, коагулограми, загальний аналіз сечі, дослідження сечі за методом
Нечипоренка, пробою Зимницького, бактеріальне дослідження сечі, аналіз секрету
передміхурової залози, оглядово-екскреторна урографія, ультразвукове
дослідження органів сечостатевої системи.
Всім хворим проводилося ректальне пальцеве дослідження з метою визначення
розмірів передміхурової залози, напрямку її росту, симетричності, консистенції
і ознак запального процесу.
Для виключення раку передміхурової залози хворим проведено дослідження рівня
простато-специфічного антигену (ПСА).
Важлива роль в обстеженні хворих відводилась ретельному анамнезу та огляду
хворих. Детальне вивчення анамнестичних даних дозволило отримати необхідну
інформацію про супутню патологію, тривалість основного захворювання,
етіопатогенетичні фактори виникнення та розвитку захворювання.
2.3. Методи тестування за спеціальними опитувальниками
Для об'єктивізації скарг хворих розроблено цілу низку тестів (Symptom Index) з
питаннями про головні суб’єктивні аспекти акту сечовипускання при доброякісній
гіперплазії простати і пов'язаних з нею симптомах інфравезикальної обструкції
(AUASI, ІРSS, ММАР, Воуаrskу Score та ін.). Для отримання суб’єктивної оцінки
симптомів дисфункції сечового міхура, пов’язаних з інфравезикальною обструкцією
пацієнтові пропонувалось заповнити опитувальник IPSS (International Prostate
Symptom Score, додаток 1), розроблений Комітетом Американської Урологічної
Асоціації і рекомендований Українською асоціацією урологів.
Згідно з рекомендаціями Міжнародного Товариства вивчення розладів
сечовипускання за результатами анкетування IPSS пацієнти можуть бути
розподілені на такі групи: від 0 до 7 балів – з легкою симптоматикою, 8 – 19
балів – з помірною симптоматикою, 20 – 35 балів – з важкою симптоматикою
розладів сечовипускання відповідно [56].
Операційний ризик в залежності від фізичного стану хворого оцінювали за
класифікацією Американської Асоціації Анестезіологів (ASA):
1-й клас – нормальний здоровий суб’єкт.
2-й клас – пацієнт з легкими системними розладами.
3-й клас - пацієнт зі значними системними розладами, обмежуючими, але не
спричиняючими інвалідність.
4-й клас – пацієнт з выразним інвалідізуючим захворюванням, яке завдає загрозу
життю.
5-й клас – вмираючий хворий, який може загинути протягом найближчої доби навіть
без хірургічного втручання.
2.4. Рентгенурологічні дослідження
Всім хворим проводилася внутрішньовенна екскреторна урографія з заповнюванням
контрастною речовиною порожнини сечового міхура. У деяких хворих із підозрою на
стриктуру уретри проводилась висхідна чи мікційна уретроцистографія та
уретроцистоскопія. Важливою задачею застосування цих методів дослідження було
виключення з груп дослідження хворих, у яких розвинулася стриктура уретри. Крім
того, за допомогою рентгенконтрастного дослідження можливо було диференціювання
хворих, що вже мали значні структурні зміни верхніх відділів сечових шляхів зі
значним порушенням їх функції, в
- Київ+380960830922