розділ 2 статуту "Загальні обов'язки командирів (начальників)" вимагає від командирів усіх рівнів виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх гідності і честі, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності - клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за заявами, скаргами та іншими зверненнями (ст. 58) [108]. Військовослужбовці мають право звертатися із скаргами особисто або уповноважувати на це іншу особу. Зараз виключене положення, що діяло раніше, і забороняло військовослужбовцям оскаржувати накладені на них дисциплінарні стягнення. Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом 10 діб з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду. Виконання рішення про накладання дисциплінарного стягнення у разі подання скарги старшому начальникові не зупиняється, поки не надійде розпорядження старшого начальника про його скасування [109].
За захистом своїх конституційних прав і свобод військовослужбовці також можуть звертатися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. А з прийняттям Закону України "Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією і правоохоронними органами держави" від 19 червня 2003 року для здійснення контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина у сфері національної безпеки і оборони, правоохоронної діяльності затверджується представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах захисту прав військовослужбовців. Завданням цивільного контролю є попередження та недопущення порушень конституційних прав і свобод, захист законних інтересів громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, та у правоохоронних органах, осіб, звільнених з військової служби, а також членів їх сімей (ч. 4 ст. 2) [117]. Як уже зазначалося, уперше в Конституції України (ст. 55) передбачено і гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування їх службових і посадових осіб. Залежно від характеру порушень захист може здійснюватися у порядку конституційного, цивільного, кримінального або адміністративного судочинства. Наприклад, Кодексом адміністративного судочинства України від 6 червня 2006 року передбачено, що громадянин (військовослужбовець) має право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій порушено його права чи свободи. Скарга до суду може бути подана громадянином, його представником або на прохання громадянина - уповноваженим представником громадянської організації, трудового колективу.
На нашу думку, для забезпечення більш ефективного судового захисту прав і свобод військовослужбовців необхідно в новому Законі "Про правовий статус військовослужбовців в Україні" закріпити права військовослужбовців на оскарження неправомірних дій, в тому числі і в судовому порядку. Наприклад, як це зроблено в Законі Російської Федерації "Про статус військовослужбовців" (ст. 21), де передбачено, що військовослужбовці мають право на захист своїх прав і законних інтересів шляхом звернення до суду в порядку, визначеному федеральними законами та іншими нормативно-правовими актами РФ [95, с. 50]. Розглянемо для прикладу досвід інших країн щодо реалізації права військовослужбовців на скаргу. Поправка 1 Конституції США визначає право громадян "звертатися до уряду з петиціями", яке є першочерговим, а право "збиратися мирно" - похідним від нього і виступає як засіб реалізації права на "звернення з петиціями". Громадяни мають право звернення з петиціями не тільки до конгресу, але і до будь-яких інших державних органів, адміністративних і судових установ усіх рівнів. Зміст петицій не обмежується проханням "про задоволення скарги" у вузькому розумінні, а може стосуватися будь-яких питань функціонування держави, бути засобом стимулювання державних органів до певних дій в інтересах заявників, а також засобом висловлювання політичних поглядів [69, с. 43]. Іншими словами, сучасна американська юриспруденція розглядає право "звернення з петиціями" не стільки як "скарги", а більше як можливість висловити думку з будь-яких питань державного життя. У Збройних Силах США існує генеральна інспекція з питань попередження порушень військових статутів, яка розглядає скарги військовослужбовців. У відповідності до Єдиного Кодексу воєнної юстиції будь-який військовослужбовець, який вважає, що командир вчинив з ним неправомірно, і якщо останній після відповідного звернення до нього відмовився відновити порушені права, має право подати скаргу старшому офіцеру. Той, у свою чергу, має передати її офіцеру, який виконує юрисдикцію загального військового суду над офіцером, на якого подано скаргу. Цей офіцер має розглянути вказану скаргу і вжити необхідні заходи щодо відновлення порушених прав, а також повинен у найкоротший термін подати відповідному міністру доповідь по такій скарзі, додавши матеріали розслідування. Це, на нашу думку, дозволяє швидко у найбільш короткі терміни розглядати скарги військовослужбовців та вживати необхідних заходів щодо відновлення порушених прав військовослужбовців.
Крім генеральної інспекції, на сторожі прав і свобод військово-службовців стоїть служба військової юстиції, а також капелани. В будь-який час солдат може звернутися до капелана, сповідатися йому, розповісти про свої проблеми та порушення його прав і свобод. Через капеланів і сержантів командири отримують необхідну інформацію і повинні, коли це потрібно, вживати відповідних заходів. Своєчасне отримання інформації дає можливість попередити порушення прав і свобод військовослужбовців, військової дисципліни та п
- Київ+380960830922