РОЗДІЛ 2
ДІАГНОСТИКА СТАНУ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ДОВКІЛЛЯ
2.1. Підготовка педагога до художньо-естетичної галузі професійної діяльності: рівнева характеристика
Аналіз наукового доробку дослідників досвіду вищих педагогічних шкіл у підготовці майбутніх учителів засвідчує безперечні переваги саме компетентнісного підходу. В теорії педагогічної освіти він визначається як сукупність професійно зумовлених вимог до вчителя й використовується паралельно з такими термінами як "професіоналізм", "педагогічна майстерність", "готовність до педагогічної діяльності". Взагалі, характеризуючи означену проблему, можна сказати, що названі педагогічні категорії мають особливі змістовні відтінки й уживаються в різних контекстах.
Готовність до педагогічної діяльності - це одна з характеристик потенційного стану особистості вчителя. В цілому готовність до дії здебільшого трактується науковцями як стан мобілізації всіх психофізичних систем людини, котрі забезпечують ефективне виконання професійних дій. Під готовністю розуміють озброєність людини необхідними для успішного виконання дій знаннями, вміннями та навичками; нагальну реалізацію програми дій у відповідь на появу певного сигналу [149].
Зазначимо, що в науковій літературі увага зосереджена головним чином на усвідомленні різних форм готовності. Психологічна готовність до діяльності як психічний стан, може бути довготривалою та короткочасною. Залежить такий стан від індивідуальних особливостей типу вищої нервової діяльності людини, а також від умов, у яких виявляється її трудова активність.
М.Д'яченко та Л.Кандибович називають готовність активно-діючим станом особистості, настановою на певну поведінку, змобілізованістю сил для виконання завдання.
Настанова як наукове поняття має право бути віднесеною до компонентів структури целіспрямованої дії. Вона є внутрішнім станом людини як організованої системи, котра визначає усталеність та спрямованість діяльності в умовах, що змінюються [199, с. 39-43, 56-71.].
Настанова як готовність до певної форми реагування формується під впливом зовнішніх та внутрішніх умов сприйняття інформації, яка є усвідомленою або неусвідомленою. Готовність сама по собі є формою діяльності суб'єкта, що включається у спільну течію його дій та актів поведінки. Отже, настанови можуть характеризувати суспільні дії або поведінку особистості.
Настанова та психологічна готовність є станами, які відрізняються один від одного. У першому випадку має місце актуалізація сформованих на основі попереднього досвіду психічних явищ. У другому випадку психічне утворення виникає під впливом завдання, вимог, обставин. Отже, готовність включає не тільки різні усвідомлені й неусвідомлені настанови до певних форм реагування, якщо їх розуміти як налаштування суб'єкта на діючу активність, що має відбутися, а також і усвідомлення завдання, моделі поведінки, що припускається. Тому, як уважають М.Д'яченко та Л.Кандибович, тільки в деяких випадках стани настанови та готовності співпадають. Як правило готовність є більш складним структурним утворенням.
На думку вчених, складовими елементами динамічної структури станів психічної готовності є такі:
- усвідомлення іншими людьми власних потреб, вимог суспільства, колективу або поставленого завдання, а також цілей, результат досягнення яких викликає задоволеність;
- осмислення та оцінка вимог, за котрими проходять такі дії, як актуалізація досвіду, пов'язаного з минулим виконанням завдань подібного типу та визначенням на основі всього цього найбільш імовірних та додаткових способів їх розв'язання;
- прогнозування своїх інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових процесів, оцінка співвідношень своїх можливостей, рівня вимог та необхідності певного результату;
- мобілізація сил відповідно до умов та задачі, самоорганізація в досягненні мети [65].
Таким чином, стан психологічної готовності - це складна діалектична структура, яка є якістю особистості, що характеризується сукупністю інтелектуальних, емоційних, мотиваційних та вольових особливостей психіки людини у їх співвідношенні з зовнішніми умовами та майбутніми задачами [185].
Діяльність має кілька назв, зокрема такі, як тривала або усталена готовності. А як особистісне утворення у самому загальному вигляді становить структуру, до котрої належать:
- позитивне ставлення до того чи іншого виду діяльності, професії, адекватні професії риси характеру, здібності й здатності, темперамент, мотивація;
- необхідні знання, вміння та навички;
- усталені професійно значущі особистісні сприйняття, увага, мислення, емоційні та вольові процеси.
На відміну від стану тимчасової готовності що усталена готовність є стійкою системою професійно важливих якостей особистості: позитивного ставлення до професії, організованості, уважності, самовладання тощо, її досвіду, знань, навичок, умінь, необхідних для успішної діяльності в багатьох ситуаціях.
Як уважає З.Курлянд, у педагогічній діяльності є важливими й усталена, й тимчасова готовність. Позитивними рисами усталеної готовності є відповідність до структурного складу змісту та умов роботи за спеціальністю, легкість актуалізації та включення до процесу виконання завдання, пластичність, поєднання стійкості з динамізмом. До позитивних рис тимчасової готовності належать відносна стійкість, співвідношення структури й оптимальних умов досягнення мети, певний вплив на процес професійної діяльності [117].
Тимчасова та усталена готовності знаходяться в єдності. Перша кожного разу проявляється як вістря й тим самим підвищує дію другої. Виникнення усталеної готовності як стану залежить від її тривалості, тимчасова ж готовність визначає продуктивність усталеної за конкретних обставин та включає в себе актуалізовані компоненти.
Отже, А.Семенова визначає, що готовність до професійної д