Система військового законодавства України

розділ 2]". Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, якому підпорядковані Збройні Сили України [76, ст., ст. 1, 3; 33].
Отже, Міністерство оборони України, у складі яких перебувають Збройні Сили України, є центральним органом виконавчої влади і військового управління, має окремий статус міністерства, що є підставою для визначення військового законодавства України, а точніше, сфери суспільних відносин становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України в окрему сферу державного управління. Доцільність виокремлення військового законодавства у законодавстві України підтверджується наявністю значної кількості нормативно-правових актів та окремих нормативних приписів у їх складі, які й регулюють ці суспільні відносини.
Визначеність предмета військового законодавством України полягає в тому, що під ним розуміємо сукупність нормативних приписів у складі нормативно-правових актів, прийнятих на державному рівні, які регулюють суспільні відносини щодо становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України.
Суспільні відносини становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України регулюються цілою низкою кодифікованих нормативно-правових актів: Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, Стройовим статутом Збройних Сил України, Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (всі вони затверджені законами України від 24.03.1999 року зі змінами),
Розглянемо взаємодію військового та конституційного законодавства України. "Норми конституційного законодавства закріплюють насамперед основні принципи, що визначають устрій держави і суспільства [148, с. 7]".
Одним із найважливіших джерел конституційного законодавства України є Конституція України від 28.06.1996 року. Саме в ній закріплені нормативні приписи, що покладені в основу регулювання суспільних відносин у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України. Так, ст. 17 Конституції України визначає обов'язок Збройних Сил України щодо здійснення оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності [28]. Заборона створення і діяльність організаційних структур політичних партій у військових формуваннях передбачено абзацом 3 ст. 37 Конституції України [28].
У Конституції України визначені повноваження Верховної Ради України щодо затвердження загальної структури, чисельності, охарактеризовані функції Збройних Сил України [28, п. 22 ст. 85]; в сфері схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України [28, п. 23 ст. 85]. Конституція України встановлює, що виключно законами України визначаються основи організації Збройних Сил України [28, ч. 1 п. 17 ст. 92]; встановлюється порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав [28, ч. 2 п. 2.ст. 92]; військові звання [28, ч.2 п. 6 ст. 92].
Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво щодо оборони держави [28, п. 17 ст. 106], відповідно до п.19 ст. 106 Конституції України має повноваження з приводу прийняття рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України [28], присвоює вищі військові звання [28, п. 24 ст. 106]. П.7 ст. 116 Конституції України визначає повноваження Кабінету Міністрів України у здійсненні заходів щодо забезпечення обороноздатності України [28] та ін.
За своїм змістом вищенаведені нормативні приписи конституційного законодавства України визначають загальні засади становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України, які в подальшому розкриваються на рівні законів та підзаконних нормативно-правових актів України.
Слід наголосити, що конституційні нормативні приписи мають зворотний характер. Зворотність полягає у повторному вираженні конституційних нормативних приписів в нормативних приписах нормативно-правових актів інших складових горизонтальної структури законодавства України. Це стосується і військового законодавства України.
Конституційний нормативний припис ст. 17 Конституції України щодо обов'язку Збройних Сил України дублюється в: абз. 1 ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції від 5 жовтня 2000 року із змінами: "Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності [76]"; в п.1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24 березня 1999 року із змінами): "Збройні Сили України - це військова державна структура, призначена для оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності [63]".
Обов'язок Президента України щодо керівництва Збройними Силами як Верховного Головнокомандувача, поряд із п. 17 ст. 106 Конституції України в точності визначений також і в ст. 7 Закону України "Про Збройні Сили України" в редакції від 5 жовтня 2000 року зі змінами.
Повноваження Верховної Ради України про затвердження чисельності Збройних Сил України, крім п. 22, ст. 85 Конституції України передбачено абз. 1, ст. 4 Закону України "Про Збройні Сили України", "Чисельність Збройних Сил України затверджується Верховною Радою України за поданням Президента України [76]".
Зворотність нормативних приписів відтворює таку їх ознаку, як комплексність регулювання предметів конституційного та військового законодавства України та ще раз підтверджує їх загальнодержавний характер.
Крім Конституції України, нормативні приписи, які регулюють суспільні відносини у сфері становлення, розвитку та діяльності Збройних Сил України закріплені і в інших нормативно-правових актах конституційного законодавства України. П. 7