РОЗДІЛ 2
Методи та організація дослідження
2.1. Методика оцінки характеристик змагальної діяльності
Аналіз науково-методичної літератури та емпіричних даних з проблем моделювання спортивного протиборства дозволив:
* з'ясувати особливості побудови модельних характеристик дзюдоїстів;
* з'ясувати особливості моделювання індивідуального стилю діяльності;
* виділити найбільш інформативні показники морфофункціональних моделей, що впливають на результативність змагальної діяльності та ефективність техніко-тактичної підготовленості борців;
* з'ясувати особливості психологічних моделей борців різних манер ведення сутички;
* визначити показники техніко-тактичної підготовленості, що відповідають специфіці боротьби дзюдо для розробки їх модельних характеристик;
* вибрати найбільш значимі характеристики змагальної діяльності дзюдоїстів та уточнити методику їх аналізу;
* виділити манери ведення поєдинку і уточнити модельні характеристики змагальної діяльності;
* сформулювати актуальні завдання та мету роботи, обрати адекватні до них методи та методики дослідження, розробити програму дослідження, обговорити одержані результати, з'ясувати наукову новизну та практичну значущість роботи, сформулювати ґрунтовні висновки та розробити шляхи впровадження результатів.
Для оцінки характеристик змагальної діяльності у цій роботі
використано методи стенографії, відеозйомки, відеоаналізу, експертних оцінок та анкетування. Стенографування проводилось шляхом запису символів техніко-тактичних дій, які розробили Е.М. Чумаков, А.В Єганов [45, 206, 210] у спеціальні таблиці (Додаток А). Паралельно з цим проводилася відеозйомка камерою Sony DCR-HC32E в стандартних умовах з дотриманням усіх біомеханічних і метрологічних умов на першостях Львівської, Рівненської, Івано-Франківської областей, універсіадах області та України, Кубку України, чемпіонату України. Далі застосовувався відеоаналіз цих сутичок за допомогою телевізора JVC AV 2115EE та відеомагнітофона AKAI VS - P 9EV.
Відеоаналіз у порівнянні з візуальним спостереженням має такі переваги:
* дозволяє зупинити перегляд у будь-який час, використовувати стоп-кадр;
* дозволяє під час систематичних записів мати відеотеку рухів та аналізувати їх у динаміці;
* дозволяє точно фіксувати час проведення техніко-тактичних дій та спроб;
* дозволяє усунути вплив змагальної атмосфери на процес спостереження, оскільки навіть найдосвідченіший експерт може помилитися під впливом емоційного збудження, захопившись якимось моментом чи реакцією суддів та глядачів і т.д.
За допомогою методів стенографування, відеозйомки, відеоаналізу та аналізу протоколів змагань визначено такі характеристики змагальної діяльності:
* тривалість сутичок, а також тривалість боротьби в стійці і партері окремо;
* кількість техніко-тактичних дій, виконаних борцем за хвилину, сутичку, змагання;
* розподіл кількості попереджень за часом ведення сутички;
* інтенсивність сутички (кількість рухів, які можна визначити як активність і час чистої боротьби);
* захоп (щільний, жорсткий, постійний, різноманітність) та дистанція;
* положення боротьби (стійка, партер);
* комбінаційність боротьби (кількість ходів, рухів, які закінчуються оціненою дією);
* кількість оцінених дій;
* кількісний показник ефективності;
* різносторонність технічної підготовленості;
* рухова асиметрія;
* обсяг технічних дій;
* результативність;
* якісний показник ефективності.
2.2. Педагогічні спостереження, морфофункціональні методи, педагогічний експеримент
Педагогічні спостереження проводилися на навчально-тренувальних заняттях, зборах, змаганнях і під час проведення комплексних обстежень на базі СДЮШОР - 2, ЛДІФК, ОСК "Гарт", ФСТ "Динамо", "Колос" м. Львова.
Вони дозволили виявити та дослідити манери ведення сутичок та обґрунтувати показники модельних характеристик змагальної діяльності дзюдоїстів, вибрати найбільш інформативні показники морфофункціональних та техніко-тактичних особливостей дзюдоїстів різних манер ведення сутички для створення їх модельних характеристик. До морфофункціональних показників відносяться: довжина тіла, маса тіла, довжина рук, ніг, тулуба, ширина плечей, тазу, обвід грудної клітки, життєва ємність легень, динамометрія кистьова та станова. До показників техніко-тактичної підготовленості дзюдоїстів відносяться: показник активності, кількість оцінених дій, кількісний показник ефективності, різносторонність технічної підготовленості, рухова асиметрія, обсяг технічних дій, результативність, якісний показник ефективності.
На основі педагогічного спостереження за змагальною діяльністю за допомогою стенографії, відеозйомки, експертних оцінок та анкетування було розроблено модельні характеристики дзюдоїстів. Всього було проаналізовано 240 сутичок на змаганнях різних рангів. Для розробки морфофункціональних моделей всіх борців розділили на три групи вагових категорій: легка (60, 66 кг), середня (73, 81 кг) і важка (90, 100, +100).
Усі дослідження морфофункціональних показників проводилися зранку, в один час за допомогою стандартних вивірених інструментаріїв. Довжина тіла вимірювалася без одягу та взуття дерев'яним ростоміром з точністю до 0,5 см - визначали висоту верхушечної точки над площею опори. Вага вимірювалася вранці, натщесерце, медичною вагою з точністю до 50 грамів. Перед кожним виміром вага регулювалась. Довжину рук, ніг та тулуба вимірювали механічним штанговим антропометром Мартіна з точністю до 0,5 см. Довжину руки визначали як різницю між висотами над площею опори плечової та пальцевої точок (проекційна відстань між акроміальною і пальцевою точками). Довжину ноги становила півсума висот передньої повздовжньо-остистої і лобкової точок. Довжину тулуба складала різниця між висотами над площею опори верхньо-грудинної і лобкової точок (проекційна відстань між цими точками).
Ширину плечей та тазу вимірювали товстотн
- Київ+380960830922