РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2. 1. Загальна характеристика хворих, що були обстежені
Під спостереженням знаходилось 117 осіб з післяхолецистектомічним синдром
(ПХЕС) в стадії загострення, серед яких у 97 випадках захворювання перебігало з
супутньою патологією, а саме, гіпертонічною хворобою (ГХ). Серед обстежених
переважали жінки (80,4%); вік пацієнтів коливався від 27 до 54 років
(табл. 2.1.1).
Табл. 2.1.1
Розподіл хворих на ПХЕС за статтю та віком
Стать
Вік (роки)
до 40 років
від 40 до 49 років
від 50 до 59 років
Жінки (n=78)
34
38
чоловіки (n=19)
всього 97
38
46
13
Як наведено у таблиці серед хворих, яких ми обстежували та лікували, поділ за
статтю був не рівномірним. Ми пов’язуємо це з тим, що ЖКХ в молодому віці
частіше виникає у жінок, чому сприяють головні етіологічні чинники: гормональні
зсуви в організмі; лабільність нервової системи, яка сприяє утворенню
дискінетичних, а потім й органічних змін в біліарному тракті, значна кількість
осіб з надлишковою масою тіла тощо. В той же час у віці після 50 років розподіл
хворих за статтю стає рівномірним.
Таким чином серед чоловіків ПХЕС діагностувався дещо пізніше, вік переважної
більшості складав понад 40 років.
При аналізі розподілу пацієнтів за віком виявилося, що більша частина
обстежених була у віці до 50 років, який притаманно особам найбільш
працездатного віку. Серед них майже половину складали пацієнти віком до 40
років (рис. 2.1.1)
Рис. 2.1.1 Розподіл хворих з ПХЕС та гіпертонічною хворобою за віком
Що стосується давності захворювання (ЖКХ) до проведення холецистектомії, то
вона в більшості хворих становила 5-10 років (62 хворих – 63,9%); значно менше
пацієнтів було із давністю захворювання понад 10 років. (рис. 2.1.2).
Тривалість післяопераційного періоду (з моменту проведення холецистектомії)
була різною, однак найбільший відсоток обстежених мав анамнез на ПХЕС від 3 до
10 років (78,4%) – табл. 2.1.2 .
Рис. 2.1.2 Розподіл хворих з ПХЕС та гіпертонічною хворобою за даними анамнезу
щодо тривалості жовчнокам’яної хвороби
Таблиця 2.1.2
Розподіл хворих за тривалістю анамнезу на ПХЕС
Стать
Роки
Тривалість анамнезу
1-2
3-5
6-10
11-16
Жінки (n=78)
12
23
38
чоловіки (n=19)
Всього 97
13
29
47
Нерівномірність розподілення хворих за групами щодо тривалості
післяопераційного періоду була випадковою, однак до роботи не залучали осіб в
перший рік після холецистектомії, коли «нашаруються» прояви післяопераційного
періоду й тяжко визначити розвиток ПХЕС (рис.2.1.3).
Як наведено в таблиці, у більшості осіб післяопераційний період дорівнював від
3 до 10 років.
Рис. 2.1.3 Розподіл хворих з ПХЕС та гіпертонічною хворобою від давності
оперативного втручання
Як було визначено, до основної групи спостережених увійшло 97 хворих на ПХЕС із
супутньою гіпертонічною хворобою. Діагноз останньої встановлювався відповідно
до рекомендацій експертів ВООЗ (1993 р.), класифікації артеріальної гіпертензії
по поразці органів-мішеней (доповідь Комітету Експертів ВООЗ з артеріальної
гіпертензії, 1996) і рекомендованої до подальшого застосування згідно з наказом
МЗ України №247 від 01.08.98 року. Відповідно до класифікації, анамнезу
захворювання, даних об’єктивного, лабораторних та інструментальних методів
дослідження хворі були розподілені на 2 групи: I-а ст. ГХ була зареєстрована в
19 випадках (19,6%), II-а – у 78 хворих (80,4%). При цьому, при ГХ Іст.
Артеріальний тиск (АТ) при госпіталізації дорівнював: систолічний (САТ) -
152,4±7,6 мм рт.ст., діастолічний (ДАТ) - 97,3±5,2 мм.рт.ст. ІІ-я стадія ГХ
характеризувалася підвищенням САТ до 176,7±8,1 мм.рт.ст, а ДАТ до - 105,2±7,3
мм.рт.ст.
При визначенні тривалістю анамнезу з ГХ було отримано наступні дані
(табл.2.1.3).
Таблиця 2.1.3
Розподіл хворих з поєднаним перебігом ПХЕС та ГХ за тривалістю анамнезу з
есенціальної гіпертонії
Стать
Роки
Тривалість анамнезу
до 1
2-5
6-10
11-20
Жінки (n=78)
21
36
14
чоловіки (n=19)
Всього 97
25
44
21
Таким чином у значної більшості осіб підвищені цифри АТ реєструвалися на
протязі 10 років (78,3%), і тільки 1/5 хворих (21,7%) мала більш тривалий
анамнез.
Однак, при зіставленні тривалості анамнезу післяопераційного періоду та
виникнення ГХ, збіг даного показника визначено лише у 31 хворого (32%). Так,
анамнез до 5 років по обох захворюваннях визначено у 9 осіб; від 5 до 10 років
– у 15 пацієнтів; та поза 10 років – у 7.
Серед супутніх захворювань слід визначити: синдром подразненого кишечнику у 19
пацієнтів (19,6%), хронічний гастродуоденіт – 27 (27,8%), гастроекзафагеальна
рефлексна хвороба – 21 (21,6%) хронічний необструктивний бронхіт – 7 (7,2%).
Всі захворювання були в стадії ремісії. З нашого дослідження були виключені
хворі на хронічний гепатит та цироз печінки, ішемічну хворобу серця та ХОЗЛ в
стадії загострення.
Контрольну групу склали 20 осіб з одноосібним перебігом ПХЕС, які були
репрезентативні основній групі за віком, статтю, тривалістю післяопераційного
періоду та методами лікування на попередніх етапах. В групі співставлення було
16 жінок та 4 чоловіка, вік їх коливався від 35 до 52 років, тривалість
післяопераційного періоду від 3 до 16 років.
Нормативні показники біохімічних та імунологічних досліджень отримали при
обстеженні 20 практично здорових людей, стать і вік яких співпадав зі статтю та
віком обстежених хворих.
Хворим проводили безпосереднє дослідження (з’ясосували скарги, анамнез,
проводили фізикальне обстеження) та використовували додаткові лабораторні та
інструментальні методи дослідження.
2. 2. Хара
- Київ+380960830922