Розділ 2
Теоретичне обґрунтування та експериментальна апробація
організаційно-педагогічних умов і методики музичної самоосвіти та самовиховання
старшокласників
100
2.1. Модель формування у старшокласників готовності до музичної самоосвіти та
самовиховання: організаційно-педагогічні умови, етапи, форми, методи
100
2.2. Експериментальна апробація організаційно-педагогічних умов і методики
формування у старшокласників готовності до музичної самоосвіти і самовиховання
134
2.3. Аналіз результатів дослідження
152
Висновки до розділу 2
165
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
168
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
170
ДОДАТКИ
198
Вступ
Актуальність та доцільність дослідження. Розвиток національної системи освіти в
Україні як необхідний елемент розбудови самостійної держави вимагає
вдосконалення існуючих форм і методів виховного впливу на особистість. Як
визначено в Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа),
загальноосвітня школа України має здійснити крок до якісно нової освіти всіх
дітей шкільного віку. Це зумовлює необхідність удосконалення навчального змісту
і методик, які формують світогляд, ціннісні орієнтації, уміння самостійно
вчитися, критично мислити, сприяють розвитку особистості, її здатності до
самопізнання і самореалізації в різних видах творчої діяльності, вмінь,
необхідних для життєвого і професійного вибору. Зміст шкільної освіти необхідно
осучаснити, щоб випускники могли швидко адаптуватися у самостійному житті,
цілеспрямовано використовувати свій потенціал як в особистісному плані, так і в
інтересах суспільства.
Одним із пріоритетів сучасної системи шкільної освіти є орієнтація
педагогічного процесу на організацію самоосвіти та самовиховання учнів як
необхідної умови творчої самореалізації і життєдіяльності. Сьогодні суспільству
потрібні ініціативні та самостійні люди, здатні постійно удосконалювати себе,
виявляти готовність до швидкого оновлення знань, розширення навичок і вмінь,
освоєння нових сфер діяльності. В основі такої безперервної самоосвіти лежить
процес самонавчання і самовиховання, який забезпечує не тільки оволодіння
засобами набуття необхідних знань і досвіду, але й формування самостійності як
якості особистості. Отже, одним із найважливіших завдань сучасної школи є
формування готовності старшокласників до самоосвіти і самовиховання.
Старший шкільний вік характеризується психологічною готовністю до саморозвитку,
але багато учнів не мають відповідних компетентностей. Тому роль учителя
полягає у створенні необхідних організаційних умов для задоволення потреб
старшокласників у самоосвіті та самовихованні.
Основою самоосвіти та самовиховання є особистісний підхід до кожного учня,
врахування неповторності його внутрішнього світу. Для цього потрібно спрямувати
навчально-виховний процес на забезпечення умов для самопізнання та
самореалізації кожного вихованця відповідно до особистісних потреб та
можливостей соціокультурного середовища.
Питання самопізнання і самовдосконалення особистості знайшло своє відображення
у творах класиків педагогіки Я.Коменського, А.Дистервега, Й.Песталоцці,
Й.Гербарта, Г.Сковороди, М.Пирогова, П.Каптерєва, К.Ушинського,
В.Сухомлинського та ін., які вважали, що шлях людини до себе лежить через
самопізнання і саморозвиток.
У психолого-педагогічних дослідженнях розглядалися сутність і значення
самовиховання та самоосвіти особистості, вікові особливості процесу
самовираження, характеру виховних впливів і дій, сприятливих для всебічного
розвитку особистості (К.Абульханова-Славська, І.Бех, І.Кон, А.Петровський,
Н.Рубакін, Е.Шумілін та ін.). Напрями самоосвіти та самовиховання у сучасних
умовах розглядали В.Бондаревський, С.Ковальов, О.Кочетов, М.Сметанський,
зокрема у студентів Т.Лізньова, О.Мартинов та ін.
Здійснено ряд дисертаційних досліджень, що стосуються різних аспектів
самоосвіти та самовиховання старшокласників: виявлення творчої активності;
становлення самосвідомості та особистої зрілості; особистісного самовираження;
самовизначення; індивідуальної навчальної діяльності; пізнавальної діяльності;
розвитку інтересів і здібностей тощо (О.Баришева, О.Громцева, Л.Казарян,
Л.Левченко, Г.Локарева, Л.Михайлова, Ю.Пелех, П.Підкасістий, Л.Середюк,
Н.Терещенко та ін.).
Різні аспекти самоосвітньої діяльності частково висвітлювалися авторами, які
досліджували педагогічні умови музичного виховання учнів, зокрема
музично-творчого розвитку на заняттях у вокально-інструментальних ансамблях та
у процесі дозвілля (А.Болгарський, Б.Брилін, Ю.Плиска); формування культури
старшокласників засобами ліричної музики, музики масових жанрів і під впливом
музичної моди (І.Климчук, В.Рева, О.Сапожник), формування музично-естетичних
інтересів учнів загальноосвітньої школи (О.Дем’янчук).
Питання музичної самоосвіти та самовиховання розглядалися у дисертаціях
В.Кальниченко, присвяченій формуванню у старшокласників потреби в музичній
самоосвіті, Л.Казарян, яка досліджувала шляхи формування у старших підлітків
готовності до самоосвітнього процесу в клубній діяльності, Є.Мелькумової, що
вивчала потреби підлітків у музичній самоосвіті, І.Бочар, яка визначила
музично-естетичну самоосвіту як засіб формування соціальної активності
майбутніх учителів музики. Автори відзначають провідне значення виховної
функції музичної самоосвіти. Вона виявляється в здатності чинити на особистість
емоційний, естетичний, моральний вплив.
Проте у зазначених працях питання організації та стимуляції музичної самоосвіти
та самовиховання старшокласників ставилося лише в контексті інших проблем, хоча
воно потребує спец
- Київ+380960830922