РОЗДІЛ 2
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПОЛІЦІЄЮ США КОНСТИТУЦІЙНИХ ОСОБИСТИХ ПРАВ І
СВОБОД ЛЮДИНИ
2.1. Генезис діяльності поліції щодо захисту конституційних особистих прав і
свобод людини у США
Одним з найголовніших суб’єктів у сфері організаційно-правових
(інституціональних) гарантій прав і свобод людини визначено державу в особі її
органів та посадових осіб. Особливу роль серед органів, зокрема системи
виконавчої влади, на які покладено захист прав і свобод людини та охорону
громадського порядку, відіграють правоохоронні органи будь-якої держави, які,
залежно від історико-правових особливостей її розвитку, отримали на сьогодні
дві найпоширеніші назви – „міліція” та „поліція”. Деякі вітчизняні фахівці
наполягають на зміні в Україні назви (з „міліції” на „поліцію”), виходячи зі
змісту виконуваних нею сучасних завдань, а також у зв’язку з прийняттям
Україною міжнародно-правових зобов’язань у сфері забезпечення прав і свобод
людини й громадянина [20, c. 52]. Уявляється, слід підтримати цю позицію, на
обґрунтування якої і спрямоване подальше дослідження, а саме генезису,
правового регулювання, функцій, методів і форм діяльності поліції США щодо
захисту особистих прав і свобод людини.
За даними ООН, поліція, серед інших складових системи кримінальної юстиції
держави (суди, кримінально-виконавча система), становить майже 70% за своєю
чисельністю [110, c.2]. Поліцейська діяльність іманентно притаманна будь-якій
державі. Вона забезпечує охорону суспільно значущих об’єктів, підтримує в
суспільстві відповідний рівень порядку, безпеки та справедливості.
Проблеми захисту прав і свобод людини у правоохоронній діяльності органів
держави, зокрема у конституційно-правовому аспекті, досліджували у своїх працях
ряд вітчизняних науковців [17; 25; 27; 33; 39; 43; 167]. Проте, на сьогодні ще
недостатньо дослідженими залишаються особливості захисту прав і свобод людини
правоохоронними органами зарубіжних країн, що є актуальним в умовах розвитку
демократії та розбудови правової держави в Україні.
Особливе становище органів поліції, на думку деяких науковців, зумовлене
обсягом і складністю їх компетенції в галузі правоохоронної діяльності, а також
тим, що на них покладається основний тягар боротьби зі злочинністю та роботи з
профілактики та запобігання злочинам з метою реалізації єдиної державної
політики боротьби зі злочинністю [88, c. 93].
Інші вчені, наголошуючи на „специфічності” завдань цих органів у сфері боротьби
зі злочинністю та охорони правопорядку, цілком обґрунтовано включають до їх
компетенції і більш широке завдання (і одночасно – функцію) – охорону й захист
прав та свобод людини і громадянина. Адже за своїм змістом, і боротьба зі
злочинністю, і охорона правопорядку (автор цілком погоджуються з цією думкою)
є, по суті, лише засобами досягнення вищезазначеного завдання [129, c. 5].
Більше того, як зауважують інші дослідники, злочинність – це крайня форма
порушення прав людини третіми особами. Звідси, боротьба зі злочинністю та її
профілактика, а також охорона громадського порядку є не лише однією з форм
діяльності держави, а й частиною правового режиму, у межах якого і можливо
задовольнити одну з нагальних потреб людини – потребу в безпеці, яка є
складовою системи її особистих прав і свобод. Причому саме посилення цієї
боротьби викликає застосування як процесуальних, так і непроцесуальних
негласних методів оперативно-розшукової діяльності (проникнення у злочинні
середовища, провокування незаконних дій, негласний контроль і спостереження,
прослуховування тощо). З одного боку, існує неминучість таких заходів, а з
іншого – через них виникає потенційна загроза правам людини [111, c. 9].
Насамперед, обмежуються такі міжнародно визнані права, як право на таємницю
приватного життя та повідомлень, особисту недоторканність та недоторканність
житла.
Таким чином, поліцейська діяльність включає в себе як запобігання порушенням та
захист прав і свобод людини, так і повагу й дотримання їх власне органами
правопорядку. Отже, виходячи з тематики дослідження, завданням дослідження є
визначення особливостей повноважень, методів і форм діяльності поліції США щодо
захисту особистих прав і свобод людини крізь призму норм, визначених
конституцією цієї країни.
Зі зміною в Україні політичної й економічної ситуації вивчення досвіду
американської поліцейської системи стало особливо актуальним, тим більше, що на
сьогодні поліцейським органам обох країн доводиться вирішувати чимало
ідентичних проблем у сфері боротьби зі злочинністю й захисту прав і свобод
людини (питання організації та функціонування муніципальної правоохоронної
системи; шляхи вирішення проблеми співпраці з населенням; проблеми якісної
підготовки фахівців-правоохоронців; характер злочинності, її масштаби;
наявність злочинних груп, що складаються з представників національних меншин;
терористичні загрози та ін.). У зв’язку з цим актуальною є також спроба
наукового аналізу проблем становлення поліцейських організацій США.
Досліджуючи історію розвитку поліцейських сил, деякі автори серед чинників їх
виникнення називають такі два основні: намагання влади захистити себе або
схилити на свій бік політичних супротивників і тримання в покорі залежних
експлуатованих верств; прагнення територіальних громад убезпечити себе від
кримінальних проявів з боку самих же членів цих громад. Слід зазначити, що ці
чинники розглядаються переважно в географічному та історичному аспектах, що
визначають характер та обсяг функцій поліції. Зважаючи на те, що у більшості
вітчизняних наукових праць, присвячених діяльності зарубіжної пол
- Київ+380960830922