РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З УПРАВЛІННЯ ВИЩИМ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ
НЕДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ
2.1. Структурно-функціональна модель вищого навчального закладу недержавної
форми власності
Ми розглядаємо вищий навчальний заклад недержавної форми власності з позицій
системного підходу. Ю. Конаржевський зазначає, що “системний підхід – це
методологічна орієнтація в науковому пізнанні оточуючої об’єктивної дійсності…”
[117, с. 49]. Системний підхід є основоположним принципом багатомірного підходу
до об’єкту дослідження, в основі якого лежить розгляд об’єктів як систем [49,
с. 183].
У сучасній науці поширене визначення системи як певного цілісного утворення, що
складається з сукупності елементів, взаємопов’язаних між собою [183, с. 62]. В.
Пікельна підкреслює, що головними ознаками системи є цілісність, наявність
складових частин, наявність зв’язків. Дослідниця зазначає, що можливість
розчленування системи на більш “дрібні” структурні елементи дозволяє бачити
призначення будь-якої структурної ланки; функціонування всіх підсистем
підпорядковано єдиній меті, відповідно до якої функціонує відносно ціла система
[181, с. 63].
У дослідженнях Н.Капустіна, В. Кукушкіна, В. Пікельної, П. Третьякова, Т.
Шамової та інших вчених будь-який освітній заклад розглядається як складна
соціально-педагогічна система, у якій можна виділити багато освітніх підсистем,
які теж є цілісними системами [226; 228; 239].
У дослідженнях Н. Житник [79], М. Кондруха [118], Н. Конопліної [119], Є.
Яковлєва [250] вищий навчальний заклад розглядається як соціально-педагогічна
система, для якої характерні наступні особливості: цілісність, відкритість,
динамічність, автономність, цілеспрямованість, поліфункціональність, здатність
до адаптації, розвитку, самоуправління.
Як цілісна система ВНЗ недержавної форми власності складається із підсистем, до
яких можна віднести: навчальний процес, виховну роботу, науково-методичну
роботу тощо. Структурними компонентами ВНЗ є адміністративні органи,
факультети, кафедри, лабораторії тощо. Всі елементи системи між собою
взаємодіють, утворюючи структуру навчального закладу.
Вищий навчальний заклад є відкритою системою, яка взаємодіє з зовнішнім
середовищем, обмінюється з ним інформацією. Зв’язок ВНЗ із зовнішнім
середовищем двосторонній. Як і кожний освітній заклад, він відчуває на собі
вплив загального соціального клімату, політичних, правових, економічних,
культурних, екологічних та інших впливів.
Навчальний заклад є динамічною системою, оскільки функціонує в умовах постійної
мінливості факторів зовнішнього середовища, що викликають зміни внутрішнього
стану системи. У зв’язку з цим для нього характерна автономність – незалежність
від певних впливів як всередині ВНЗ, так і з боку зовнішніх аспектів, суб’єктів
впливу, а також адаптивність – здатність пасивно пристосовуватися до тих чи
інших змін або, навпаки, активно впливати на навколишнє середовище.
Істотними ознаками ВНЗ як педагогічної системи є цілеспрямованість, оскільки
створюється ВНЗ і діє з певними цілями, а також
поліфункціональність – здатність видозмінювати цілі і виконувати різні дії
після досягнення результату.
Вищому навчальному закладу, як і будь-якій соціальній системі, характерні
ієрархічність та субординаційні зв’язки. Структурно-функціональна
упорядкованість компонентів, їх інтеграція і взаємодія з навколишнім
середовищем забезпечуються органами внутрішнього управління і механізмами
управління.
Вищі освітні заклади вдосконалюються, розвиваючись у структурному,
функціональному та історичному аспектах у міру розвитку соціального,
науково-технічного прогресу. Зміни, які відбуваються в них внаслідок
управління, носять не стихійний, а упорядкований характер. Таким чином,
характерною ознакою ВНЗ як системи є саморозвиток.
Характеризуючи систему-школу, і вищу зокрема, В. Пікельна зазначає ще такі її
особливості: штучність (система створюється людьми у зв’язку з об’єктивною
необхідністю) і циклічність (кожного навчального року простежується сукупність
взаємопов’язаних, взаємозалежних та повторних процесів, які характеризують
зміст навчально-виховної діяльності в цілому) [183, с. 65].
У сучасних ринкових умовах вищий навчальний заклад недержавної форми власності,
зазначають дослідники, слід розглядати як складне поєднання
соціально-педагогічної і економічної системи, як соціально-економічну систему.
Н. Конопліна розглядає освітню систему ВНЗ як сукупність елементів: цілей
освіти, її зміст, форму і методи; викладачів і студентів; освітнього процесу,
результатів освіти, – завдяки зв’язкам між якими виникає ціле, яке здатне
забезпечити оволодіння студентами знаннями і досвідом, нагромадженим в культурі
[119, с. 89].
На нашу думку, ВНЗ, як освітня система, може одночасно працювати в двох
режимах: функціонування і розвитку, де під розвитком розуміється процес і
результат змін системи при переході її з одного стану в інший, більш
досконалий.
М. Поташнік та В. Лазарєв під розвитком школи розуміють закономірну, доцільну,
як правило, еволюційну (самокерівну) позитивну зміну самої школи (її цілей,
змісту, методів, форм організації педагогічного процесу) та її керівної
системи, яка призводить до досягнення якісно нових результатів освіти,
виховання і розвитку учнів [227, с. 215].
Коли ми говоримо про розвиток ВНЗ, маємо на увазі якісні зміни його освітньої
системи, наслідком яких повинно стати покращення результатів освіти.
Головна особливість розвитку соціальних організацій, на думку Е. Бабосова [12],
М. Євтух та О. Сердюк [75] полягає в тому, що це процес ц
- Київ+380960830922