Ви є тут

Політичні орієнтації пострадянського студентства: динаміка та факторна обумовленість

Автор: 
Руженцева Віра Ігорівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
0407U004164
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНИХ ОРІЄНТАЦІЙ
Актуалізація проблеми політичної соціалізації обумовлена глибокими змінами, що
відбуваються в українському суспільстві. Якщо в стабільних політичних системах
роль соціальних інститутів у політичному вихованні молоді ретельно вивчена, то
в перехідних системах відбувається перегляд механізмів політичної соціалізації.
Вчені-суспільствознавці, що займаються вивченням даної проблеми, намагаються
відповісти на цілий ряд питань:
які політичні знання варто прищеплювати підростаючим поколінням?
яку функцію покликані виконувати в цьому процесі основні соціальні інститути -
сім'я, школа, церква, армія, засоби масової інформації та ін.?
як забезпечити наступність поколінь у рамках політичної системи?
як виховувати гідних громадян країни в умовах, коли значна частина дорослих
виявляє політичний негативізм?
як прищеплювати молоді демократичні цінності, коли вони незначним чином
поширені серед дорослого населення країни?
Актуальність дослідження політичної соціалізації молоді обумовлена і зростанням
кількості молодих людей, які очолюють або беруть активну участь у діяльності
громадських організацій, рухів, партій, окремих політичних заходах, що вимагає
особливої дослідницької уваги до проблеми виконання ними функції політичної
соціалізації.
2.1. Поняття, сутність та зміст політичної соціалізації
Концепція політичної соціалізації почала формуватися на засадах теорії
загальної соціалізації особистості, що обумовлює спільність методологічних
досліджень цих феноменів. У середині ХХ ст. визначились основні дослідницькі
стратегії і моделі соціалізації, які з часом поникнули у політологічну науку.
Залежно від теоретико-методологічної позиції дослідника, соціалізація
визначалася як інкультурація; розвиток особистого контролю; результат
міжособистісного спілкування; процес рольового тренування; соціальне навчання
тощо.
Політологи наголошують, що взагалі процес соціалізації неможливо представити
поза політичною системою. Адже людина так чи інакше пов'язана з політичною
діяльністю і владою. Існує справедливий афоризм: "Якщо сучасна людина не
займається політикою, то політика нею все одно займається".
За своїм змістом політична соціалізація являє собою двоєдиний процес: переходу
вимог політичної системи у внутрішню структуру індивіда та формування
активності індивіда стосовно політичної системи. Звідси випливають дві основні
функції політичної соціалізації:
набуття індивідом вміння орієнтуватися в політичному просторі;
набуття їм навичок виконувати певні ролі у політичній системі.
Міра політичної соціалізації окремої людини індивідуальна. Але разом з тим вона
внутрішньо детермінована дією багатьох перемінних: віком людини; наявністю в
неї певного суб'єктивного досвіду; здібністю до самостійних форм мислення та
поведінки в царині політики.
Як зазначає український дослідник О. Проскуріна, політична соціалізація
вживається, головним чином, у двох розуміннях:
з метою позначення політичного дозрівання індивіда, формування його політичного
“я”, розвитку власного погляду на політичний світ, власних політичних
орієнтацій;
для позначення процесу передачі політичних поглядів, ідей, уявлень, норм (тобто
політичної культури) від одного покоління до іншого, від одних соціальних груп
і спільнот до інших [111, С. 50-57].
У соціологічному словнику можна знайти наступне визначення цього поняття:
“Політична соціалізація – це процес засвоєння особистістю певних політичних
знань, цінностей і норм, які дозволяють їй орієнтуватися у політичному житті
суспільства” [137, С.448]. Політична соціалізація вбирає до себе всю сукупність
процесів становлення політичної свідомості і поведінки особистості, враховуючи
прийняття і виконання політичних ролей і професійні прояви політичної
активності. Вона передбачає також цілеспрямований вплив політиків на свідомість
особистості, нав’язування їй домінуючої ідеології і політичних цінностей,
моделей поведінки у політиці.
Таким чином політична соціалізація розглядається як послідовний процес
становлення громадянина у суспільстві, входження індивіда у політичну систему,
який передбачає:
засвоєння і сприйняття суспільно-політичного досвіду, накопиченого попередніми
поколіннями, а також сучасного досвіду;
перетворення знань про суспільство, політику держави у внутрішні переконання;
вироблення здатності відстоювати власні політичні погляди й інтереси;
набуття необхідних навичок суспільно-політичної діяльності, засвоєння основних
принципів і норм;
реалізацію знань і переконань у практичній політичній діяльності та в галузі
інших сфер суспільних відносин.
Політична соціалізація відрізняється залежно від приналежності до певних
соціальних, територіальних, професійних і вікових груп, має біографічний
характер і особливості прояву у різних соціально-демографічних групах [17,
С.123].
Особливо важливим є процес політичної соціалізації молоді, який має свою
специфіку, пов’язану з сутнісними характеристиками цієї соціально-демографічної
групи, з тим особливим місцем, яке займає молодь у системі суспільного
відтворення. Актуальність дослідження процесу політичної соціалізації молоді
пояснюється її роллю у розбудові громадянського суспільства, у становленні
таких його інститутів, як громадські молодіжні рухи, організації, партії,
органи самоврядування. Особливої дослідницької уваги заслуговує та частина
молоді, яка відрізняється високим рівнем громадянської активності, стаючи не
тільки об’єктом, але й суб’єктом політичної соціалізації.
Щодо теоретико-методологічних засад дослідження політичної соціалізації, то
варто зазначити, що існує багато напрямків, кожен