РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ СТРУКТУРИ ГЕНЕРУЮЧИХ
ПОТУЖНОСТЕЙ ОБ‘ЄДНАНИХ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНИХ СИСТЕМ, ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
МЕТОДІВ ТА ЗАСОБІВ ЇХ ПРОВЕДЕННЯ
2.1. Теоретичні та методичні засади прогнозування розвитку структури генеруючих
потужностей
Прогнозування розвитку структури генеруючих потужностей ОЕС в умовах
впровадження механізмів ринкового регулювання діяльності повинно базуватися на
моделюванні перспектив розвитку та функціонування конкурентного ринку
електроенергії, на якому прийняття інвестиційних рішень окремими СГ стосовно
будівництва нових та реконструкції існуючих енергетичних об‘єктів базується на
критеріях прибутковості вкладеного капіталу в порівнянні із іншими
альтернативними можливостями – банківські депозити або його вкладення в інші
види господарської діяльності, терміну окупності інвестицій та оцінки
фінансових ризиків. Лише за умов, коли ціна продажу електроенергії робить такі
інвестиції доцільними для інвесторів за цими критеріями, вони будуть
інвестувати кошти в розвиток генеруючих потужностей.
В свою чергу, і споживачі електроенергії приймають рішення стосовно обсягів та
режимів купівлі електроенергії з урахуванням як цінових пропозицій на її
поставку, так і з оцінки доцільності її придбання, виходячи з ефективності
ведення господарської діяльності за різних цін на електроенергію, доцільності
витрат на неї відносно інших альтернативних можливостей, наприклад, будівництво
власного джерела виробництва електроенергії тощо.
Це обумовлює неможливість використання традиційних критеріїв для формування
варіантів розвитку структури генеруючих потужностей ОЕС - мінімум дисконтованих
витрат (максимум прибутку) при використанні оптимізаційних моделей та підходів
на основі обов’язковості покриття перспективної потреби в електроенергії.
З урахуванням означеного, для умов ринкового регулювання діяльності в
електроенергетиці розроблено метод прогнозування розвитку структури генеруючих
потужностей, який базується на наступних теоретичних засадах.
Для визначення доцільного до використання критерію оптимізації при формуванні
прогнозів розвитку структури генеруючих потужностей в умовах ринкового
регулювання введемо поняття гранично-прийнятної ціни на електроенергію (в
загальному випадку і на інші види ПЕР, товарів та послуг).
Гранично-прийнятна ціна є максимальною ціною для споживачів (при її перевищенні
вони відмовляються від придбання електроенергії) і мінімальною для виробників
(при її зменшенні вони відмовляються від поставок електроенергії на ринок та
від інвестування в розвиток генеруючих потужностей).
З використанням поняття гранично-прийнятної ціни опишемо умови сталого
функціонування ринку електроенергії в перспективі.
Перспективна потреба в електроенергії для t-го етапу розрахункового періоду
(t=1чT) визначається обсягами потреби всіх споживачів в ній, які вони готові
придбати за гранично-прийнятною для них ціною Cit, де i — індекс споживача
(i=1чI). Це може бути формалізовано наступним чином:
,
(2.1)
де W?t – сукупна перспективна потреба в електроенергії, wit – обсяг потреби в
електроенергії, який буде придбано і-тим споживачем при цінових пропозиціях на
ринку, що не перевищують його гранично-прийнятної ціни покупки.
Можливість покриття потреби в електроенергії визначається обсягом сукупної
пропозиції виробників, для яких є економічно виправданим поставка на ринок
електроенергії за гранично-прийнятною для них ціною виробництва Ckt, де k —
індекс виробника (k=1чK), що може бути формалізовано наступним чином:
,
(2.2)
де W?t – загальне можливе виробництво електроенергії, wkt – обсяг
електроенергії, який буде поставлено на ринок k-тим виробником при цінових
пропозиціях на ринку, що є не меншими, ніж гранично-прийнятна для нього ціна
продажу.
Крім споживачів та виробників, на ринку електроенергії присутні і інші суб‘єкти
господарювання, які забезпечують її транспортування та розподіл, послуги з
диспетчеризації, різноманітні консалтингові послуги тощо. При прогнозуванні
розвитку енергетики оцінку їх «надбавки» до ціни виробника доцільно забезпечити
за рахунок введення коефіцієнту б, який визначає, наскільки зростає ціна
електроенергії на шляху від виробника до споживача.
Враховуючи, що головний внесок у зростання ціни на шляху від виробника до
споживача вносять витрати на транспортування електроенергії, її розподіл та
диспетчеризацію, а ці витрати в значній мірі залежать від класу напруги, на
якій підключено споживача, цей коефіцієнт доцільно ввести окремо по кожній
групі споживачів, приєднаних до одного класу напруги.
Визначення відповідного коефіцієнту базується на аналізі частки поточних витрат
на транспортування, розподіл та диспетчеризацію електроенергії в цінах на неї
для споживачів різних класів, оцінці необхідних витрат в розвиток
інфраструктури тощо.
Поряд з цим, на шляху виробник - споживач будуть втрати електроенергії при її
транспортуванні та розподілі. Для урахування таких втрат введемо коефіцієнт в,
визначення якого базується на оцінці статистичних даних втрат з урахуванням
можливостей їх зниження за рахунок впровадження досягнень науково-технічного
прогресу та поліпшення контролю для виключення можливості її розкрадання.
Для окремих високовольтних ліній електропередачі ціни транспортування
електроенергії та рівень її втрат можуть розглядатися і безпосередньо, з
відповідною корекцією коефіцієнтів б та в.
З урахуванням означеного, запишемо умови сталого функціонування ринку
електроенергії:
;
(2.3)
(2.4)
Якщо ці умови не виконуються, то потенційний попит на електроенергію не буде
за
- Київ+380960830922