Проблеми оцінювання навчальних досягнень дітей 6-7 річного віку у закладах освіти України (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.).

РОЗДІЛ 2.
ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ ПЕРШОКЛАСНИКІВ СУЧАСНОЇ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
2.1. Основні напрями розвитку технології оцінювання навчальних досягнень
6-7-річних учнів у системі загальної середньої освіти України початку ХХІ
століття
У сучасній школі оцінювання є складним, обов’язковим видом діяльності педагога,
що грунтується на принципах позитивного поступального розвитку дитини. Отож
урахування рівня досягнень дитини, щонайменший її поступ уперед в опануванні
теоретичним навчальним матеріалом, формування умінь та навичок, а також
здатності до застосування їх на практиці визначають діяльність сучасного
вчителя початкової школи.
З метою гуманізації освіти шляхом впровадження особистісно орієнтованого
підходу та підвищення якості й об’єктивності оцінювання розроблено і введено в
шкільну освіту критерії оцінювання навчальних досягнень учнів [129] (додаток
Е).
З вересня 2000 року в нашій країні запроваджено 12-бальну шкалу оцінювання,
побудовану за принципом урахування особистих досягнень учнів в опануванні ними
змісту загальної середньої освіти.
Важливий чинник діяльності педагога з оцінювання навчальних досягнень учнів
сучасної загальноосвітньої школи (відповідно до введеної 12-бальної системи
оцінювання) – чіткість у визначенні рівня їхніх навчальних досягнень. Від того,
наскільки точно визначає педагог рівень навчальних досягнень, залежить
максимальний бал учня. Об’єктивність і точність оцінок забезпечуються
критеріями оцінюван­ня.
За сучасним трактуванням, зміст поняття “критерії” (грецьке kriterion означає
“засіб для судження”) дослідники пояснюють як міру оцінки, тобто сукупність
ознак певного предмета для його оцінювання (П. Сікорський та С. Сікорський)
[236]. Усталеним є й такий підхід, за якого “... в педагогічній теорії під
критеріями розуміють ті явища, що відображають суттєві характеристики і саме
тому підлягають оцінці” [136, 35]. Критерії оцінювання навчальної діяльності
школярів містять еталонні вимоги до знань.
У різні періоди розвитку шкільної освіти педагоги підходили до цього питання з
різних позицій. Динаміка розвитку критеріїв є висхідною щодо їх застосування:
початкова точка відліку – оцінювання механічного запам’ятовування й
репродуктивного відтворення інформації, а завершальна – оцінювання рівня
розвитку абстрактного мислення і вмінь творчого застосування школярами знань на
практиці. Динаміка процесу оцінювання в сучасній загальноосвітній школі
аналогічна: першочерговим є формування вмінь та навичок учнів до самостійної
творчої діяльності з використанням їх у нетипових ситуаціях. Оскільки критерії
– це реальні, точно обрані ознаки, величи­ни, які є засобом вимірювання
об’єктів оцінювання, то для оцінювання навчальних досягнень учнів початкових
класів характерними розглядаємо такі з них:
– якість знань (предметних, про способи діяльності, оцінних): міцність,
повнота, глибина, узагальненість, системність, дієвість;
– рівень сформованості вмінь (предметних, розумових, раціональної навчальної
діяльності, оцінних) – спосіб діяльності відповідно до взірця, діяти за
вказівками, за аналогією і в нових ситуаціях;
– рівень оволодіння досвідом творчої діяльності: вміннями викону­вати процедури
творчої діяльності та вирішувати проблему (частково-по­шуковий, пошуковий);
– рівень оволодіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього
світу, до інших людей, до самого себе.
На основі зазначених критеріїв виділено чотири інтегровані рівні навчальних
досягнень учнів початкових класів: початковий, середній, до­статній, високий та
їхні загальнодидактичні характеристики (додаток Ж).
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів реалізуються в нор­мах оцінок,
які встановлюють чітке співвідношення між вимогами до рівня знань, умінь та
навичок і показником оцінки в балах.
Норми оцінювання навчальних досягнень учнів передбачають єдиний підхід,
оскільки розробляються за певними критеріями, містять єдині вимоги до усних,
письмових і практичних робіт, відобража­ють найтиповіші ситуації під час
перевірки й оцінювання. Вони враховують специфіку програмового змісту
навчальних предметів, відповідно й розробляються для кожного з них зокрема.
Учителеві початкових класів слід ураховувати, що оцінка впливає на емоційний
стан дитини, викликаючи у неї як позитивні, так і негативні емоції, створюючи
емоційний комфорт чи дискомфорт. Негативні емоції, як правило, викликає
неаргументована оцінка. Аргумен­туванню підлягають усі оцінки, які виставлені
відповідно до їх норм.
У процесі навчання, зокрема під час оцінювання, вчителеві важливо виявляти
доброзичливість, вимогливість поєднувати з індивідуальним підходом, а
нормативний спосіб оцінювання – з особистісним, тобто порівнювати досягнення
дитини не тільки з нормою, а й з її попередніми успіхами.
Задля ефективного оцінювання навчальних досягнень школярів педагог
послуговується такими його компонентами: 1) об’єктами; 2) функціями;
3) вимогами; 4) оптимальністю; 5) умовами його ефективності; 6) відповідністю
критеріїв оцінювання навчальним досягненням; 7) належною увагою до орієнтирів
ефективного визначення рівня навчальних досягнень учнів з кожного конкретного
предмета.
За результатами аналізу педагогічного досвіду роботи вчителів початкових класів
та вивчення джерельної бази констатуємо ісутотний вплив на оцінювання низки
чинників (рівень навчальної діяльності школярів та навченості, етапи засвоєння
знань і відповідні їм рівні контролю та оцінювання, рівень самостійності,
ступінь значущості матеріалу), які слід вивчити для з’ясування доцільності
використання їх під час контролю та оцінювання навчальних д