РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І ТАКТИКА ПОЧАТКОВИХ СЛІДЧИХ І ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВИХ ДІЙ
2.1. Типові слідчі ситуації і тактичні операції
Кожний злочин, пов’язаний із підробленням проїзних квитків, – це явище
об’єктивної дійсності, яке містить загальні та особливі елементи. Дослідження
загальних елементів допомагає нам під час розробки криміналістичної
характеристики цього виду злочину. Відмінним від інших конкретний злочин
роблять його особливі елементи. Неповторність злочину, його своєрідність
складається з відмінностей способу, обстановки та умов скоєння підроблення,
особистих якостей злочинця та інших елементів.
В криміналістичній літературі залежність розслідування від обсягу та змісту
інформації про злочинну подію та злочинця, від поведінки учасників процесу та
інших суб’єктивних та об’єктивних обставин називається ситуаційністю
розслідування.
Ситуаційність слідчої діяльності означає, що в процесі розслідування злочину
неодноразово доводиться визначати, що є основним завданням на даному етапі, на
досягнення якого потрібно направити зусилля, які засоби і прийоми виявлення або
дослідження доказів можна використовувати в існуючій обстановці й ін. [82, с.
3].
Ситуації, що виникають під час розслідування злочинів, в криміналістиці
називають слідчими. Вірне визначення слідчої ситуації й оцінка її особливостей
підвищує ефективність розслідування злочинів. Як правило, результативність
розкриття злочину залежить від того, наскільки точно слідчий оцінив конкретну
слідчу ситуацію і на основі цього правильно намітив відповідні методичні
прийоми. При цьому слідчий повинен враховувати всі елементи, що складають зміст
слідчої ситуації.
Історія криміналістичної науки свідчить, що проблема слідчої ситуації не нова.
Вже в перших радянських підручниках з криміналістики (1935 р. і 1938 р.)
пропонувалися рекомендації із розслідування злочину в залежності від характеру
вихідних даних. Поки це були тільки загальні вказівки про необхідність
врахування «характеру» розслідуваного злочину, обов’язковості творчого підходу
до вибору і застосування криміналістичних рекомендацій. Далеко не завжди
однозначно вживався і сам термін «ситуація». Ситуаційність розслідування як би
припускалася [82, с. 4].
Проблема слідчої ситуації була розглянута і в більш пізніх криміналістичних
виданнях. Автори по-різному визначають зміст, значення, структуру й елементи
слідчої ситуації.
На думку Т.С. Балугіної, слідча ситуація – це сформоване на певний момент
розслідування положення (обстановка), що характеризується, з одного боку,
станом слідства у справі, а з іншого боку – об’єктивними і суб’єктивними
умовами, в яких воно здійснюється, оцінка якого дозволяє правильно визначити й
оптимально вирішити чергові завдання розслідування, що випливають з цього
положення [6, с. 54].
Бєлкін Р.С. визначав слідчу ситуацію як комплекс даних про умови й обстановку,
в яких у даний момент здійснюється процес розслідування [15, с. 3–4].
Гавло В.К. робить висновок про те, що слідча ситуація – це обстановка
розслідування, яка характеризується сукупністю фактичних даних, які мають
істотне значення для з’ясування події, висування і перевірки версій, визначення
ходу і стану розслідування [30, с. 40].
Герасимов І.Ф. вказує, що слідча ситуація – це категорія, яка характеризує
обстановку розслідування, обумовлює прийняття рішень про напрямки
розслідування, планування слідчих дій і інших заходів [34, с. 6].
Драпкін Л.Я., розкриваючи поняття слідчої ситуації, вказував, що це динамічна
інформаційна система, що відбиває з різним ступенем адекватності різноманітні
логіко-пізнавальні зв’язки між встановленими та ще невідомими обставинами, що
мають значення для справи, тактико-психологічні відносини учасників (сторін)
кримінального судочинства, а також організаційно-управлінську структуру і
рівень внутрішньої впорядкованості процесу розслідування [44, с. 13].
Колесніченко О.Н. включав в слідчу ситуацію певний стан у розслідуванні
злочину, що характеризується наявністю тих або інших доказів та інформаційного
матеріалу [74, с. 509].
На думку В.І. Рохліна, слідча ситуація – це обстановка у справі, що склалася на
певному етапі (у певний момент) розслідування під час вирішення завдань, які
стоять перед слідством у світлі обставин, які підлягають доказуванню, що
характеризується наявністю інформації, її обсягом, характером і джерелами,
наявними доказами і можливостями їхнього одержання надалі з урахуванням позиції
зацікавлених осіб, а також умовами роботи слідчого, знанням їм методики
розслідування конкретного виду злочину [142, с. 25].
Хлюпін М.І. запропонував наступне формулювання поняття слідчої ситуації: слідча
ситуація – це система обставин, що включає матеріальну обстановку події;
взаємовідносини осіб і органів, які беруть участь у розслідуванні; інформацію
про способи підготовки, скоєння і приховування злочину; наявні докази по
справі, відомості про підозрюваних та потерпілих; завдання, що обумовлюють
вибір тієї або іншої слідчої дії, тактичного прийому або тактичної операції
[176, с. 89].
Наведені вище визначення, як і багато інших, що зустрічаються в
криміналістичній літературі, так чи інакше підкреслюють інформаційну природу
слідчої ситуації.
Найбільш вдалим і лаконічним вважаємо визначення М.О. Селіванова, за яким
слідча ситуація в самому загальному вигляді виражає обстановку, картину
розслідування, що склалася на певний момент. Тобто це сума значимої для
розслідування інформації, що приймається до уваги поряд із джерелом її
отримання [147, с. 58].
Розробка проблеми слідчої ситуації має значення теоретичне (вд
- Київ+380960830922