РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ У
ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНЬОГО СЛОВА
(ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА)
2.1. Критерії оцінки рівнів та показники розвитку національної свідомості
студентів педагогічних училищ.
Теоретичний аналіз науково-педагогічних положень про формування національної
свідомості особистості, обґрунтування змісту поняття «національна свідомість»,
визначення її структурних компонентів, рівнів розвитку, функцій та факторів
впливу на формування національної свідомості майбутніх учителів початкових
класів засобами українського художнього слова в процесі фахової підготовки
стали основою організації експериментального педагогічного дослідження.
Для того, щоб з’ясувати зміст і напрями цієї роботи, важливо знати об’єктивний
стан розвитку національної свідомості особистості. Тому, для виявлення
ефективності формування національної свідомості особистості та її власних
зусиль щодо цього, слід розробити критерії оцінки рівнів та показники розвитку
національної свідомості майбутній учителів початкових класів, багатомірність
яких забезпечує повноту і об’єктивність оцінки досліджуваного феномену.
Слід зазначити, що проблема критеріїв у педагогічній науці належить до однієї з
найбільш складних та малорозроблених. Але в останні роки пошук показників
сформованості національної свідомості помітно активізувався: з’явилися
дослідження Л.Альшевської [4], Р.Берези [14], Л.Білас [21], В.Борисова [37],
С.Борисової [38], Д.Тхоржевського [37], П.Щербаня [353] та ін., у яких автори
визначають провідні, з їхньої точки зору, ознаки, що характеризують той чи
інший рівень сформованості національної свідомості.
Дослідники, визначаючи основні критерії оцінки рівнів розвитку національної
свідомості, приходять до висновку, що національні моменти у феноменології
соціально-психологічної активності особистості включають інтелектуальну,
емоційну, вольову та міжособистісну діяльність, а також особливості поведінки
[199, 88]. Згідно з концептуальними положеннями Д.Узнадзе, різноманітність явищ
психічного життя людини переважно розпадається на три відмінні між собою групи:
пізнання, почуття та волю, які складають три основні сфери духовного життя
[320, 135]. Їх визначено як інформаційно-когнітивну (знання), емоційно-чуттєву
(емоції, почуття) та рефлексивну (дієво-вольову).
Ми у своїй роботі, спираючись на наявні досягнення педагогічної науки,
розробили свої критерії, пов’язані, перш за все, із майбутньою професійною
діяльністю вчителя початкових класів. Теоретичною основою розробки критеріїв
для діагностики сформованості рівнів національної свідомості стало
концептуальне положення Д.Узнадзе про сфери розвитку національної свідомості,
що є основою її структурних компонентів:
раціонально-пізнавального (когнітивний), який відтворює системність та глибину
знань студентів про українську націю, її історико-культурну та духовну
спадщину; національні морально-етичні та естетичні норми й цінності, що
визначають духовне багатство і поведінку особи; осмислення проблем і потреби
утвердження й зміцнення української державності, розуміння національної ідеї;
емоційно-ціннісний (аксіологічний), який розкриває цілісну взаємодію емоцій і
вищих соціальних почуттів (емоційно-оцінне ставлення студентів до національних
та міжнаціональних проблем; почуття та переживання, пов’язані з національною
ідентифікацією, ставленням до інших етносів тощо);
діяльнісно-практичний (онтологічний), який включає прагнення й здатність
студентів до практичних справ, вчинків і дій, спрямування своєї діяльності на
основі національних інтересів.
Виходячи з цього, нами було розроблено наступні показники, покладені в основу
оцінювання наявних рівнів сформованості національної свідомості у майбутніх
учителів початкових класів:
1) цілісність культурологічнх знань – це цілісність знань про національну
культуру, потреба в їх розширенні та поглибленні. Цей критерій послуговує в
основному для оцінки сформованості раціонально-пізнавального (когнітивного)
компонента національної свідомості: знання та уявлення студентів про
український етнос. Його основними складовими є:
ідентифікація з українською нацією;
знання української мови;
знання української історії, культури, традицій та звичаїв;
знання духовних (світоглядних, морально-етичних, естетичних) норм та цінностей
українського народу;
наявність національних поглядів та переконань.
2) шанобливе ставлення до культури – це шанобливе та емоційно-активне ставлення
до будь-яких культурно-історичних здобутків і досягнень нації, народу. Цей
показник, на нашу думку, є основним для оцінки рівня сформованості
емоційно-ціннісного компонента національної свідомості, який виявляє:
- зацікавленість суспільними подіями та подіями культурного життя свого народу;
- потребу в опануванні історії українського народу для розуміння сутності
сучасних культурно-історичних процесів;
- внутрішнє відчуття потреби у пропагуванні національної культури.
3) відповідальність за національні інтереси – це відчуття власної
відповідальності за долю нації й народу через розуміння сутності національного
інтересу та готовність діяти відповідно до нього. Даний показник є найбільш
синкретичним: він спирається на емоційно-ціннісний компонент національної
свідомості, але ж очевидним є його зв’язок і з раціонально-пізнавальним, а
також втілення через діяльнісно-практичний. Він розкриває:
- відчуття необхідності обстоювання національних інтересів у духовній сфері
життя;
- вболівання за успіхи в утвердженні та зміцненні української державності;
- відчуття обов’язку передачі на
- Київ+380960830922