РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ПРІОРИТЕТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ
ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
Ключовими тенденціями сучасних міжнародних відносин є процеси глобалізації та
регіоналізації. Особливої ваги набувають при цьому процеси регіональної
інтеграції. Участь країни у цих процесах є важливим джерелом її
самоідентифікації в умовах сучасного світу. За їх допомогою формуються більш
сприятливі умови для узгодження національних інтересів різних країн,
прискорення інтеграційних процесів, вироблення відповідних правил взаємодії та
трансрегіонального співробітництва.
Збільшення числа суб’єктів зовнішньополітичної діяльності в Центральній та
Східній Європі протягом 90-х років ХХ століття ускладнило взаємодію держав,
спричинивши порушення балансу сил в регіоні та, водночас, зміцнивши позиції
провідних держав Заходу. Тривале перебування цих країн у соціалістичній системі
сприяло, з одного боку, загальній вмотивованості більшості країн, які постали
на руїнах східного блоку, до взаємодії з Європейським Союзом, а з іншого,
посилило їх намагання якомога швидше прикритися «парасолькою НАТО».
Україною ще з середини 90-х років ХХ століття було обрано шлях європейської та
євроатлантичної інтеграції в якості стратегічної зовнішньополітичної мети, яка
набуває особливого значення за умов безпосереднього наближення Європейського
Союзу та НАТО до кордонів України, а також, враховуючи те, що важливим
геополітичним чинником майбутнього розвитку України стало входження до
європейського і світового загалу на засадах демократичних цінностей. Цьому
підпорядковані її зовнішньополітичні пріоритети, розвиток дво- та
багатосторонніх відносин, а також відповідні процеси внутрішньої
трансформації.
Особливість геополітичного становища України полягає в тому, що, будучи
відкритою для інтеграції до Європи, на відміну від інших країн
Центрально-Східної Європи, змушена долати лінії поділу континенту, що виникли
після Другої світової війни. Україна, послідовно інтегруючись до
загальноєвропейської спільноти, розглядає поглиблення інтеграційних процесів на
континенті як необхідну передумову створення системи глобальної безпеки,
утвердження нового геополітичного простору, що відповідатиме вимогам XXI
століття. Із прийняттям української держави до Ради Європи,
Центральноєвропейської ініціативи, налагодження співпраці з іншими
європейськими об’єднаннями, з’явились принципово нові можливості для
застосування багатовікового досвіду європейських країн у сфері державного
будівництва, розвитку національної економіки та системи соціального захисту
населення.
Після президентських виборів 2004 року питання членства України в ЄС набуло
певної актуалізації через проголошення тогочасним керівництвом української
держави євроінтеграційного вектору зовнішньої політики стратегічним курсом
розвитку держави та оголошення намірів щодо подачі офіційної заявки найближчим
майбутнім, водночас з заявами керманичів України щодо необхідність чіткої
відповіді від Європейського Союзу стосовно перспектив членства України в ЄС. Ці
наміри не отримали практичного підтвердження ані з боку української влади, ані
з боку європейського співтовариства, яке продовжує підтримувати відносини з
Україною в рамках політики сусідства і навряд чи швидко змінить свій підхід.
Зміні існуючої ситуації, на наш погляд, сприятиме розвиток політики
європейського регіонального співробітництва України із країнами
Центрально-Східної Європи, регіонів Чорного та Балтійського морів поряд з
прискоренням внутрішніх процесів демократизації, реформування української
економіки, що, на нашу думку, стане підґрунтям посилення її участі в
європейських процесах співробітництва, поглиблення її участі в діяльності
європейських інтеграційних структур та майбутньої інтеграції до Європейського
Союзу.
2.1. Параметри визначення головних регіональних напрямків політики європейської
інтеграції України в Європі
Внаслідок геополітичних змін останнього десятиріччя XX ст. (подолання
військово-політичного протиборства Схід-Захід, падіння комунізму,
переорієнтація низки держав на засади цінностей західної демократії) світ із
двополюсного набирає обрисів багатополюсного, взаємозалежного.
Ці глобальні трансформації спричинили відповідні зміни у свідомості,
світосприйнятті, виробленні політичних позиції та суспільній поведінці десятків
і сотень мільйонів людей європейського континенту. Еволюція поглядів, моральних
орієнтирів і спонукальних мотивів передусім пов’язана з демонтажем
конфронтаційних підходів і рецидивів старого політичного мислення. Останнє
десятиріччя XX ст. було покликане визначити розвиток Європейського континенту.
За всієї невизначеності майбутнього стало очевидним, що Європа і світ
перебувають на перехідному етапі розвитку нових взаємовідносин.[95, с.
434-435]
Займаючи важливе розташування на перетині євразійської системи координат Північ
– Південь і Захід – Схід, у місці перетину трьох величезних геополітичних
масивів – Євроатлантичного, Євразійського та Ісламського, що є визначальним для
долі української держави, володіючи на євразійському просторі одним з найбільш
потужних транзитних потенціалів, межуючи з багатьма країнами Центрально-Східної
Європи, Україна має, на нашу думку, потенціал здатний сприяти її становленню як
важливого актора у Східній Європі та на Балто-Чорноморській вісі. Тому основним
питанням стає оптимізація та прагматизація обраної стратегії
зовнішньополітичної активності української держави.[131]
З початку нез
- Київ+380960830922