РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРАЦІВНИКІВ ОВС УКРАЇНИ
2.1. Безпека працівників органів внутрішніх справ як результат
нормативно-управлінського впливу
Цілковита професійна захищеність працівників органів внутрішніх справ під час
виконання службово-посадових обов‘язків – кінцева мета проведення
організаційно-правових заходів щодо забезпечення безпеки їх діяльності. На
важливість організаційно-управлінських та правових заходів у справі
забезпечення й гарантування безпеки об‘єктів будь-якого рівня вказують
дослідження різних галузей знань. „Безпека, - вказує В.А. Ліпкан, - це
гарантована конституційними, законодавчими і практичними заходами захищеність і
забезпеченість життєво важливих інтересів об‘єктів від зовнішніх та внутрішніх
загроз” [53, с. 57]. В.А.Гайченко та Г.М.Коваль відзначають, що запланований
рівень безпеки життєдіяльності досягається за допомогою відповідних
законодавчих і нормативно-правових документів, положень, інструкцій, вказівок
[134, с. 16]. Вважаємо позицію В.А.Гайченко і Г.М.Коваль однобічною: замало
проголосити будь-яку схему дій чи модель діяльності в нормативно-правових
актах, їх треба досягати чи виконувати, а останнє й здійснюється за допомогою і
шляхом організаційно-управлінської діяльності. Тому запланований рівень безпеки
діяльності певного об‘єкта може бути досягнутим лише за синхронної дії
науково-обґрунтованих правових та управлінсько-правових заходів. Правильно
відзначає Ю.Д.Кунєв, безпека – це показник якості управління та організації,
ефективності нормативно-правового регулювання. „Процес управління здійснюється
в системах, в яких існує мережа причинно-наслідкових залежностей, здатних у
межах даної основної якості переходити з одного стану в інший. Цей процес є
антиподом процесам дезорганізації що уможливлює стабілізувати систему, зберегти
її якісну визначеність, підтримати динамічну взаємодію з середовищем,
забезпечити розвиток системи та досягнення певного ефекту [135, с. 84].
Б.А.Гаєвський констатує, що оскільки функціонування різних систем здійснюється
в умовах безперервних змін внутрішнього і зовнішнього середовища, завдання
управління полягає в тому, щоб якомога доцільніше реагувати на ці зміни, що
своєчасно забезпечується перебудовою структури системи у відповідності з
притаманними їй закономірностями і тенденціями [136, с.10]. Про „аксіоматичний
характер„ залежності рівня безпеки від механізму управління згадує О.В.Копан
[137, с. 280] . На думку Є.Я. Кравець, необхідною умовою підтримання безпеки
життєдіяльності об‘єкту управління є здатність суб‘єкта управління
нейтралізувати можливі загрози, протидіяти спробам зовнішнього тиску [138, с.
329].
Особливу вагу управлінсько-організаційні та правові заходи мають щодо
забезпечення безпеки діяльності працівників органів внутрішніх справ України.
Це пов’язано з високою мірою виникнення небезпечних та ризикових факторів та
умов під час виконання особами рядового і начальницького складу своїх
посадово-функціональних повноважень. „Досить сумна статистика свідчить, що від
7 до 12 відсотків працівників органів внутрішніх справ гинуть, зазнають тяжких
фізичних та психічних травм під час виконання службових обов‘язків і так чи
інакше пов‘язаних з ними дій та гострих постекстремальних переживань. На жаль,
сьогодні ще існує думка, що за умов суворого додержання працівниками ОВС
правових та організаційних вимог у службовій діяльності, екстремальні ситуації
є надзвичайними та нетиповими. Але це не відповідає дійсності: проведене
дослідження свідчить, що екстремальні ситуації є досить типовими у
функціональному змісті практичної діяльності фахівців певних служб та
підрозділів. По результатах опитування визнані потенційно екстремальними
службові ситуації таких підрозділів ОВС: слідства – 50 %, міліції громадської
безпеки – 52%, кримінальної міліції – 60 % та спецпідрозділів – 64%, -
констатують М.І.Ануфрієв та Я.Ю.Кондратьєв [139, с.3]. Небезпека, ризик -
ознаки, які визначально притаманні професії працівника органів внутрішніх
справ. І завдання, причому одне з найважливіших, керівництва органів системи
Міністерства внутрішніх справ полягає в здатності реально забезпечити безпечні
умови професійної діяльності працівників ОВС України. „Атрибутивною ознакою
створення будь-якої системи є її здатність забезпечити головну потребу людини –
безпеку. В якій системі ця здатність буде вищою, або яка система продемонструє
за допомогою застосування заходів впливу різного рівня інтенсивності цю
здатність, у тій системі і побажає опинитися більшість людей. Саме тому
переважною причиною утворення системи безпеки є не стільки бажання відстоювати
якусь ідею, скільки бажання забезпечити власну безпеку, знешкодити джерело
загрози [140, с.23]. Виходить, питання безпеки діяльності працівників органів
внутрішніх справ має й кадровий характер. Чим вищою є професійна захищеність
працівників, тим стабільнішим є кадровий потенціал органів, служб та
підрозділів внутрішніх справ. Вірно свідчить П.Бєлов, що безпека – це
властивість системи, яка включає в себе потенційні жертви і загрози для них.
Безпека як стан характеризується такими параметрами, як стабільність, стійкість
і живучість системи. Для досягнення даного завдання застосовується ціла низка
методів ухилення, захист або знищення джерел небезпеки чи загроз. При цьому під
стійкістю розуміється здатність системи нормально функціонувати при впливах,
під стабільністю – сукупність сталостей до тривало діючих впливаючих чинників,
а під живучістю –
- Київ+380960830922