РОЗДІЛ 2
Матеріал та методи дослідження
2.1. Загальна характеристика матеріалу
В основу цієї роботи покладено аналіз комплексного обстеження (клінічних,
рентгенологічних, електроміографічних та статистичних даних) та ортопедичного
лікування 83 хворих на дитячий церебральний параліч з розладами функцій нижніх
кінцівок, в яких проводились оперативні втручання, спрямовані на усунення
деформацій і порушення функції колінного суглоба. Серед цієї групи хворих 31 –
жіночої статі та 52 – чоловічої. Дані пацієнти перебували на лікуванні у
відділенні захворювань суглобів у дітей та підлітків ІТО АМНУ в період з 1986
по 2006 рік. Вік хворих складав від 4 до 34 років. Пацієнтам проводилось
всебічне обстеження (загально клінічне, рентгенологічне, електроміографічне та
інші лабораторні дослідження) і лікування.
Хворих з геміпарезом було 13 (16%), з нижнім спастичним парапарезом – 49 (59%)
і з тетрапарезом – 21 (25%).
Рис. 2.1. Розподіл хворих у відсотковому співвідношенні за формами ДЦП
При обстеженні пацієнтів на дитячий церебральний параліч і вирішенні в
подальшому тактики їх лікування ми розподіляли їх не тільки за формами
(геміпарез, парапарез та тетрапарез), але і за сегментом ураження нижньої
кінцівки. В першу групу увійшло 28 пацієнтів, а серед них 7 хворих з
геміпарезом, 19 з парапарезом і 2 з тетрапарезом у яких переважало ізольоване
ураження колінного суглоба. Другу групу склали 32 хворі – 2 пацієнти з
геміпарезом, 19 з парапарезом і 11 з тетрапарезом з контрактурами колінного і
гомілково-ступневого суглоба. До третьої групи увійшли 23 пацієнти з ДЦП, а
серед них 4 хворих з геміпарезом, 11 з парапарезом і 8 з тетрапарезом, у яких
ми спостерігали поєднання ураження кульшового, колінного і гомілково-ступневого
суглобів. Ці дані представлені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл пацієнтів з ДЦП за формами і сегментом ураження нижньої кінцівки
Сегмент ураження нижньої кінцівки
Форми ДЦП
Всього
Геміпарез
Парапарез
Тетрапарез
Колінний суглоб
19
28
Колінний і гомілково-ступневий суглоби
19
11
32
Колінний, кульшовий і гомілково-ступневий суглоби
11
23
Всього
13
49
21
83
Оперативне лікування та післяопераційний курс реабілітації були спрямовані на
профілактику розвитку та корекцію деформацій опорно-рухової системи, покращення
ходи та зменшення спастичності м’язів.
Для встановлення норми індексу висоти стояння надколінка за власним методом
нами були використані бокові рентгенограми колінних суглобів 44 пацієнтів, які
звернулися з приводу травми даних суглобів. Тобто ми припустили, що аналізували
структурно здорові колінні суглоби. Вік пацієнтів склав від 7 до 27 років. Кут
згинання в колінному суглобі при проведенні рентгенографії складав від 6 до 90
градусів.
2.2. Методики обстеження
Для оцінки характеру і важкості захворювання при збиранні анамнезу приділялась
увага терміну появи перших проявів захворювання, можливій причині хвороби, її
зв’язку з можливими факторами зовнішнього впливу чи родовою травмою. Враховуючи
вік пацієнтів, до збору анамнезу обов’язково залучались батьки пацієнтів, які
могли чітко оцінити перші прояви і характерні ознаки хвороби (початок
самостійної ходьби, сила м’язів, рівень розумового та психічного розвитку),
зміни функціонального стану пацієнтів, а також повідомити про застосовані
методи консервативного або оперативного лікування та його ефективність.
При розробці архівного клініко-рентгенологічного матеріалу ми використовували
класифікацію ДЦП за визначенням ВООЗ, що дозволяло визначити важкість процесу
та “перспективність” лікування даного пацієнта і планувати об’єм і характер
оперативного та консервативного лікування.
Кожний пацієнт, прийнятий на лікування в клініку, був оглянутий ортопедом і
дитячим невропатологом. При клінічному огляді визначали м’язовий тонус, ходу,
об’єм пасивних та активних рухів в суглобах нижніх кінцівок, а також психічний
стан. Оцінка функції кінцівок проводилась вимірюванням кутів об’єму рухів в
суглобах при максимальних амплітудах. Після обстеження встановлювався
функціональний стан нижніх кінцівок хворого з ДЦП за власною методикою, окремо
для хворих з геміпарезом, нижнім спастичним парапарезом та тетрапарезом. Оцінка
функціонального стану нижніх кінцівок проводилась у всіх хворих до початку
лікування та після нього.
Для оцінки ступеня підвищення м’язового тонусу в нашій практиці ми застосували
модифіковану шкалу Ашворса. Оцінювали ступінь підвищення м’язового тонусу від 0
до 4 балів.
Нами суттєво розділена оцінка рівня рухових порушень хворих на гемі-, пара- і
тетрапарез і впроваджено пробу утримування вертикального положення тіла при
зігнутому під кутом 90° колінному суглобі, що дозволяє в повній мірі оцінити
функціональну здатність кульшового суглоба при наявності контрактур в колінному
і гомілково-ступневому суглобах.
Дані рухових порушень ми реєстрували під терміном “функціональна здатність
нижніх кінцівок, хода”, і як при оцінці тонусу вимір проводився від 0 до 4
балів.
Третьою складовою функціональної оцінки стану нижніх кінцівок у пацієнтів з ДЦП
ми ввели найбільш об’єктивний і спільний для спеціалістів всіх профілів, які
займаються лікуванням цієї групи хворих, показник – суму кутів контрактур в
сагітальній площині нижньої кінцівки. Оцінювали величину всіх кутів контрактур
в сагітальній площині кульшового, колінного і гомілково-ступневого суглобів
також від 0 до 4 балів.
При аналізі бокових рентгенограм хворих на ДЦП ми застосовували розрахунки за
власним рентгенологічним методом визначення рівня стояння надколінка.
Розроблений рентгенологічний метод визначення рівня стояння надколінка, при
якому, на відміну від існуючих методів, використовувалися по
- Київ+380960830922