РОЗДІЛ 2
Феномен війни в соціогенезі людства: виникнення, розвиток, трансформація
2.1. Причини виникнення війн і засобів їх уникнення
Катастрофічні наслідки можливої світової ядерної війни загострюють інтерес
людства до справжніх джерел воєн. Це не випадково. Як важливо знати причини
хвороби, щоб позбавити від неї людину, так необхідно встановити причини війн,
щоб виключити їх з життя суспільства. Щоб успішно вирішувати сучасні завдання
захисту миру і боротьби з воєнною небезпекою, важливо не лише правильно
визначити соціальний характер війни і миру, але й розкрити ті глибинні причини,
які породжують нині саму воєнну небезпеку.
Розкриття цих причин є далеко не простим завданням. З одного боку, тому, що
війна за своєю соціальною природою, дуже складне явище. Через це не завжди на
поверхні виразно видно її джерела, справжні причини і винуватців. Навіть тоді,
коли відомо, хто першим зробив постріл, ще не можна на цій підставі судити про
найглибші причини, що породили війну. З іншого боку, справжні джерела
виникнення збройних конфліктів і війн всіляко ховаються, маскуються. Щоб
зрозуміти корінні причини війни, необхідно звернутися до концепції її джерел.
Істина завжди одна, оскільки вона є правильним віддзеркаленням дійсності.
Вигадок може бути багато, оскільки спотворювати реальний стан справ можна
скільки завгодно. Проте, коли люди не знають причин якогось явища, то вони
прагнуть їх пізнати. Отже, постановка питання про необхідність пізнання джерела
воєн нарешті виходить на перший план.
Оскільки війна за своєю суттю є продовженням політики, виявлення причин, що
породжують воєнні зіткнення, передбачає перш за все вивчення політики, яка вела
і призвела до війни. Застосовуючи цю методологічну вимогу до аналізу причин
виникнення війни, треба брати не окремі приклади, не окремі випадки, які завжди
легко вирвати із зв'язку суспільних явищ і які не мають ніякої ціни, тому що
легко навести протилежний приклад.
Треба брати всю політику всієї системи держав у їх економічному і політичному
взаємовідношенні, щоб зрозуміти, яким чином з цієї системи неухильно і неминуче
постала ця війна. При аналізі джерел воєн важливо враховувати їх зумовленість
не лише політикою, але й економікою. Адже сама політика врешті-решт залежить
від економіки, визначається економікою. Ось чому найглибші причини виникнення
воєн коріняться в економіці, закладені в економічному ладі. Війна як
насильницький спосіб вирішення політичних проблем перебуває у прямій залежності
від економічних чинників: від рівня продуктивних сил і економічного ладу,
базису даного суспільства.
Будь-яке явище суспільного життя, чи то у сфері політики, чи у сфері ідеології,
визначається прямо або побічно, безпосередньо або опосередковано матеріальною
основою суспільного буття. Це положення повністю стосується і війни. Спосіб
ведення війни, спосіб реалізації насильства, пов'язаний з характером і рівнем
розвитку військової техніки і організації збройних сил, прямо й безпосередньо
залежить від характеру економіки різних епох і різних країн.
Залежно від того, якими є продуктивні сили суспільства, таким є і характер
бойових технічних засобів, використовуваних у війні. Історія воєн і воєнного
мистецтва є свого роду дзеркальним відображенням способу виробництва як
сукупності продуктивних сил і виробничих відносин людського суспільства.
Примітивний у нашому розумінні рівень розвитку продуктивних сил
рабовласницького і феодального суспільств визначає специфічну для свого часу
воєнну техніку, озброєння армій.
Бурхливий стрибок у сфері розвитку продуктивних сил при капіталізмі, пов'язаний
з упровадженням у виробництво енергії пари і електрики та інших видів енергії,
зумовив також стрибок у галузі розвитку військової техніки, призвів до розвитку
нових і вдосконалення старих видів вогнепальної зброї. Нарешті, відкриття і
використання атомної енергії призвело до небувалого стрибка в галузі розвитку
воєнної техніки, до створення зброї масового знищення. У тій мірі, в якій
розвиток і вдосконалення воєнної техніки залежить від розвитку продуктивних сил
суспільства, сама організація збройних сил, а отже, і спосіб їх бойового
застосування (стратегія, тактика, оперативне мистецтво) залежать від змін у
воєнній техніці і від характеру суспільного устрою тієї або іншої країни.
Питання про природу війн, їх походження і суть з давніх часів хвилювало
передових мислителів різних історичних епох. У будь-яку епоху війна була
надзвичайно складним соціально-історичним явищем, розуміння якого немислиме без
розуміння рушійних сил суспільного розвитку взагалі.
Ще в IV столітті до н.е. старогрецький філософ і учений-енциклопедист
Аристотель висунув універсальну формулу подолання небезпечних соціальних явищ:
якщо відомі причини, що зумовлюють які-небудь події, то тим самим відомі і
причини, що забезпечують їх усунення, оскільки "протилежні заходи продукують
протилежні дії". Усунення війн з життя суспільства «передбачає: а) володіння
реальним знанням про джерела – корінні причини воєн і збройних конфліктів;
б) визначення правильних шляхів, засобів і способів їх усунення; в) наявність
соціальних сил, здатних здійснити це [12, с. 175-183]».
Деякі дослідники відносять війни до зайвих витрат історичного процесу,
вважаючи, що вони ніколи не були неминучими, завжди існували можливості
запобігання їм. До певної міри це правильно, оскільки війна є людською справою
і в ній багато що залежить від вибору людей. Але є щось у суспільному
механізмі, що за певних умов неминуче штовхає до війни, а можливість її
усунення постає лише абстрактною (формальною). Іммануїл Кант писав: «Для
самої... війни не
- Київ+380960830922