РОЗДІЛ 2
ВІДОМЧИЙ, СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ТА ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ДОТРИМАННЯМ
ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПОРЯДКУ, ЗАКОННІСТЮ І ОБҐРУНТОВАНІСТЮ ВІДМОВИ В ПОРУШЕННІ
КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ
2.1. Відомчий контроль за дотриманням процесуального порядку відмови в
порушенні кримінальної справи
Згідно зі ст.3 Конституції України “людина, її життя і здоровўя, честь і
гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість
діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком
держави”.
Ці вимоги Конституції України і кримінально-процесуального закону мають
виконувати в своїй діяльності посадові особи, які здійснюють
кримінально-процесуальне провадження по кримінальних справах.
Ефективна реалізація завдання охорони прав та законних інтересів фізичних та
юридичних осіб (ст. 2 КПК) в кримінальному судочинстві стає можлива завдяки
здійсненню відомчого контролю, який покликаний забезпечити повноцінну
реалізацію конституційних принципів кримінального процесу органами досудового
розслідування.
Процесуальна діяльність учасників процесу в стадії порушення кримінальної
справи недостатньо урегульована в законі. Це частково пояснюється тим, що в
науці існували давно укорінені погляди на цю діяльність як на не процесуальну.
Тим часом на практиці поширені недоліки саме в стадії порушення справи. Органи
дізнання та слідства допускають необґрунтоване порушення кримінальних справ,
відмову в порушенні, не вживають заходи до своєчасного розгляду заяв і
повідомлень про злочини, укривають їх від обліку [214, с. 61].
Викладені недоліки трапляються через недостатній відомчий контроль на стадії
порушення кримінальної справи.
До питання про поняття контролю неодноразово зверталися соціологи, економісти,
юристи. Серед значень слова “контроль” такі як планування, керівництво,
спостереження, реєстрація, перевірка.
Тарасов А.М. вважає, що слово “контроль” англійського походження і має воно три
семантичних варіанта: перевірять або контролювати; вимагати звіту; стримувати і
направлять вільні дії [272, с. 51].
Зеленецкий В.С. та Козьяков И.Н. зупинили свій вибір на концепції, відповідно
до якої контроль – це основний елемент в структурі функції управління, який
встановлює ступінь відповідності фактичного стану системи прийнятим рішенням і
виявляючий відхилення, а також причини їх виникнення [131] з метою подальшого
їх усунення і досягнення запланованого результату [121, с. 34–35].
Цільова направленість контролю, на думку В.Г. Афанасьєва, «полягає у виявленні
результатів впливу суб’єктів на об’єкт, допущених відхилень від встановлених
вимог, прийнятих принципів організації, регулювання причин цих відхилень, а
також визначення шляхів подолання існуючих перепон для ефективного
функціонування всієї системи» [49 с. 123].
На нашу думку, контроль – це функція управління за дотриманням правових норм
підлеглими суб’єктами з метою забезпечення законності та дисципліни.
Розглядаючи саме питання поняття відомчого контролю слід зазначити, що
визначення даного поняття немає в кримінально-процесуальному законодавстві
України.
Виходячи з викладеного, вважаємо, що під відомчим контролем за діяльністю
органів дізнання та досудового слідства слід розуміти діяльність уповноважених
суб’єктів, що спрямована на перевірку діяльності особи, яка провадить дізнання
(дізнавача), слідчого, при здійсненні досудового провадження з метою
нормативного врегулювання їх діяльності, підвищення рівня і якості розкриття і
розслідування злочинів, суворого дотримання законності.
Контроль за діяльністю слідчого всередині міністерства, відомства можна з
певною умовністю розділити на два види:
а) організаційно-відомчий, або адміністративно-управлінський;
б) відомчо-процесуальний.
Перший базується на адміністративному, трудовому і іншому законодавстві і
пов’язаний з проходженням служби слідчими, організацією і керуванням їх
роботою.
Другий – заснований на нормах кримінально-процесуального права.
Що стосується відомчого процесуального контролю, то його здійснюють начальники
відділів і інших підрозділів (Управління, відділу) на основі своїх повноважень,
передбачених Кримінально-процесуальним кодексом, забезпечуючи своєчасні дії
слідчого направлені на розкриття та попередження злочинів, їх всебічне, повне і
об’єктивне розслідування. Неможливо призначення процесуального контролю зводити
виключно до правильної організації слідства і забезпеченню його високої якості
на тій підставі, що повноваження начальника слідчого відділу дозволять йому
добитися не тільки правильної організації розслідування, але і дотримання
слідчими норм закону, забезпечення законності на стадії досудового
розслідування [205, с. 240].
В теорії кримінального процесу зміст процесуальної діяльності начальника
слідчого відділу не знайшло достатньо повного і однозначного висвітлення. В
літературі висловлено різні позиції з приводу даного питання.
Воронін Є.І. [80], Мінюков П.І. [203], Чеканов В.Я. [291] вважають, що
процесуальна діяльність начальника слідчого відділу пов’язана з наявністю у
начальника слідчого відділу владно-розпорядчих повноважень.
Савицький В.М. розглядає процесуальну діяльність начальника слідчого відділу як
функцію, яка дозволяє правильно визначити головний напрям діяльності слідчого в
конкретній справі [249, с. 45].
Кальницький В.В. вважає, що процесуальний контроль – це регламентована
кримінально-процесуальним законом діяльність начальника слідчого відділу,
направлена на перевір
- Київ+380960830922