Розділ 2.
Експериментальне дослідження особливостей розвитку креативних здібностей у
підлітковому віці
2.1. Методика та організація дослідження особливостей розвитку креативних
здібностей підлітків
Завдання діагностики креативних здібностей та інтелекту, а точніше широке
впровадження діагностичних методик у навчально-виховний процес з метою
використання їх результатів для цілеспрямованого впливу на розвиток тих
показників, які цього потребують, дуже гостро стоїть на сьогоднішній день.
Що стосується інтелекту, то будь-яка психологічна методика, спрямована на його
діагностику, – це задача, що зустрічається в життєвій ситуації, яку
досліджуваний повинен вирішити, тобто проявити свої здібності. Психологічній
діагностиці інтелектуальних здібностей присвячено дуже багато теоретичних і
практичних робіт як у нашій країні, так і за кордоном [1; 2; 3; 6; 50; 77; 78;
179]. І тому детально аналізувати їх немає потреби. Зупинимось лише на
важливих, на наш погляд, з практичної точки зору, положеннях.
По-перше, усі існуючі тести інтелекту можна умовно розділити [78, c. 56] на дві
групи: тести “швидкості” з жорстким лімітом часу (Г. Айзенк, Р. Амтхауер,
О. Мейлі, Г.І. Россолімо і ін.) і тести “рівня”, основним критерієм яких є
складність завдання (Д. Векслер, Дж. Равен і ін.). Тести “швидкості” є системою
декількох однотипних і близьких за рівнем складності завдань. Випробовуваний
повинен вирішити їх за певний час. У тестах “рівня” час, який дається, значно
перевищує необхідний середньому випробовуваному для виконання тесту.
Зустрічаються варіанти тестів, де використовуються обидва види ускладнення.
З точки зору підбору аналізу і тестів, за даними літератури [79, c. 61],
найбільш прийнятним є комплексний показник, який враховує як кількість завдань
(бажано 6-7, за Ф. М. Юсуповим), так і їх складність.
По-друге, вибір методики буде залежати від декількох моментів: концепція
інтелекту, на яку спирається дослідник; вік обстежуваних; широта вибірки і
можливості контакту з випробуваним або групою.
Що стосується концептуальних моделей, то більшість тестів створені на основі
ієрархічних або структурних моделей, що діагностують загальний інтелект
(G-фактор за Ч. Спірменом) та основні групові фактори: просторовий, числовий і
вербальний. Віковий діапазон і форма проведення (індивідуальна й групова) буде
залежати від задач дослідження.
У нашому випадку, підлітковий вік – це вік, у якому випробовувані вже достатньо
чітко розуміють інструкцію, довільно володіють своєю поведінкою й можуть
самостійно працювати. Тому ми зупинили свій вибір на груповій формі тестування,
що дозволило нам здійснювати діагностику цілих класів, не витрачаючи багато
часу при збереженні якості результатів.
І по-третє, численні психологічні дослідження змінили первинні уявлення про
високий коефіцієнт інтелектуальності як про єдиний критерій видатних досягнень,
продемонстрували найважливішу роль творчого потенціалу й особистісної сфери,
інтересів і спеціальних здібностей, а також оточення та навчання, як умов
розвитку креативних здібностей. Креативність може виявлятися в мисленні,
спілкуванні, окремих видах діяльності. Вона може характеризувати особу в цілому
і її окремі здібності. Креативні здібності людини далеко не завжди
відображаються в тестах інтелекту.
Аналіз досвіду колег і власні дослідження показали, що на сьогоднішній день
існує ряд ускладнень, пов'язаних з виявленням рівня прояву креативних
здібностей у підлітків. Серед труднощів у цьому плані найбільш чітко
виокремлюються декілька основних проблем, які істотно впливають на
достовірність результатів дослідження. Це проблеми, пов'язані з вибором і
досконалістю психодіагностичного інструментарію, з умовами організації та
проведення психолого-діагностичного обстеження, проблеми правильної
інтерпретації результатів психодіагностики.
Положення про те, що креативні здібності особистості далеко не завжди
відображаються в результатах навчальної діяльності, створює певні ускладнення
для відбору контингенту обстежуваних. Крім того, у багатьох дослідженнях
(В. М. Дружинін зі співавт. [79]; М. М. Гнатко [49] та ін.) переконливо звучить
думка про існування двох феноменів: креативність актуальна та креативність
потенційна, яка позбавлена зовнішнього прояву і не завжди виявляється в
продуктивній діяльності індивіда. І насамкінець, підлітковий вік, у зв’язку зі
змінами в провідній діяльності призводить до віддалення дітей від школи, до
перенесення фокусу їх уваги на спілкування з однолітками і до реалізації їх
активності в групі товаришів. Ці обставини значно ускладнюють задачу дослідника
з визначення креативних здібностей саме цієї вікової групи.
З огляду на вище згадане, для досягнення мети нашого дослідження і для
складання більш повної картини щодо рівня розвитку креативних здібностей
випробовуваних, дані тестування узгоджувались з оцінками експертів – учителів і
класних керівників.
Але найголовніша проблема полягає у відсутності достатньої кількості надійних
психодіагностичніх методик, призначених для діагностики креативних здібностей.
Без перебільшення можна сказати, що жоден з феноменів, які вивчає психологічна
наука, не викликав і не викликає до сьогодні стільки зауважень як до критеріїв
оцінки, так і до самої процедури тестування, як креативність. Спробуємо
проаналізувати цю проблему.
Ф. Джаксон і С. Мессік висувають критерії для оцінки творчого продукту:
незвичність, корисність (відповідність), трансформацію і конденсацію. Створення
продуктів з такими характеристиками припускає, що особа володіє певними
якостями. Серед тих,
- Київ+380960830922