РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Обстежено 157 пацієнток радіологічного відділення Інституту ендокринології та
обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, котрим було проведено
видалення ЩЗ з приводу карциноми і подальша терапія радіоактивним йодом, в тому
числі 20 жінок, які одержували додатково розроблений нами
лікувально-профілактичний комплекс. Крім того, додатково обстежено 5 жінок, які
одержували рекомбінантний тиреотропний гормон людини (тироген). Контрольну
групу склали 20 практично здорових жінок фертильного віку.
У роботі використовувались клінічні, лабораторні та інструментальні методи
дослідження.
Аналіз анамнестичних даних включав дані про вік та місце проживання пацієнток
на момент аварії на ЧАЄС та виявлення РЩЗ, соціальний стан, наявність
стресогенних та шкідливих для здоров’я чинників, хронічні захворювання.
Особлива увага приділялась даним акушерсько-гінекологічного анамнезу, що
включав час появи менархе, кількість вагітностей та пологів, характер
менструальної функції.
Гонадотропна функція гіпофіза оцінювалась за вмістом в сироватці крові ФСГ, ЛГ
та Прл, функціональний стан яєчників – за вмістом Е2, П, Т, а також СЗГ.
Гормональні дослідження проводились на 7, 14, 21 та 26 (28) дні менструального
циклу радіоімунологічним методом із використанням стандартних тест-систем
виробництва фірми “Immunoteсh” (Чехія) у лабораторії Інституту ендокринології
та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України. Радіоактивність проб
визначалась за допомогою гамма-лічильника “Gamma 5500 B” фірми Beckman (США).
Характер менструальних циклів оцінювався також за даними гормональної
кольпоцитології. Фарбування вагінальних мазків провадилось за поліхромним
методом Шорра. При вивченні кольпоцитологічних мазків вираховували індекс
дозрівання (ІД), каріопікнотичний індекс (КІ), еозинофільний індекс (ЕІ).
Аналіз кольпоцитограм проводився з урахуванням дня менструального циклу у
співставленні з кількісним визначенням вмісту гормонів в крові.
Паралельно із визначенням гормональних показників проведено УЗД матки та
яєчників.
УЗД проводилось на апараті TOSHIBA 240 (Японія) з використанням для
трансабдомінального дослідження конвексного датчика з частотою 3,5 МГц. При
цьому визначалось положення матки, її форма, вимірювались розміри шийки (в двох
проекціях) та тіла матки (довжина, ширина, передньо-задній розміри),
оцінювалась структура міометрію та ендометрію, наявність та кількість вільної
рідини в дугласовому просторі.
Довжина тіла матки (ДТМ) і довжина шийки матки (ДШМ) вимірювались за їх
максимальним поздовжнім розміром, який проходить через М-ехо, межа між тілом і
шийкою матки визначалась на рівні внутрішнього зіва шийки матки. Ширина тіла
матки (ШТМ) та передньо-задній розмір матки (ПЗРМ) визначались при поперечному
скануванні: ШТМ як найбільша відстань між матковими судинами, а ПЗРМ у взаємно
перпендикулярній площині. Особлива увага приділялась дослідженню стану
ендометрію і ехоскопічній характеристиці серединної маткової структури, що
утворюється в результаті відбивання ультразвукових променів від ендометрію.
При дослідженні яєчників визначалась їх локалізація, форма, структура з
урахуванням фази менструального циклу, лінійні та об’ємні розміри, стан
оточуючої параметральної клітковини. Лінійні розміри яєчників вимірювались в
трьох взаємноперпендикулярних площинах, що відповідало довжині, ширині та
товщині яєчника. Об’єм яєчника визначався за формулою F.Sample et al., 1977:
V = A х B х C х 0,523,
(де А, В, С відповідають лінійним розмірам яєчника, а 0,523 коефіцієнт для
визначення об’єму еліпсоїду).
Зверталась увага на наявність, кількість і розміри ехонегативних включень в
яєчниках.
Всі жінки проконсультовані гінекологом-ендокринологом.
Для радіойоддіагностики і радіойодтерапії використовувались капсули 131І фірми
“Amersham” (Англія).
Діагностика та лікування диференційованого РЩЗ за допомогою радіойоду
проводилась за слідуючою загальноприйнятою схемою: через 6 тижнів після
тиреоїдектомії (хворим на цей період не призначались тиреоїдні гормони)
проводилось ультразвукове дослідження органів шиї та визначення рівня ТТГ в
крові. При наявності гіпотиреозу (ТТГ>30 мМО/л) та відсутності при УЗД вузлових
утворень хворому призначалась діагностична активність 131І (»200 МБк). Через 48
годин проводилась сцинтиграфія всього тіла на гамакамері АДАК (Голандія). При
виявленні залишкової тканини щитовидної залози та/або регіонарних чи віддалених
метастазів раку хворі госпіталізувались і їм призначався з лікувальною метою
радіойод та рекомендувалось пити велику кількість рідини. З дотриманням правил
радіаційної безпеки активність радіойоду розраховувалась в залежності від маси
хворого, наявності регіонарних та/або віддалених метастазів раку.
На 3 добу після прийому радіойоду починали супресивну терапію L-тироксином з
розрахунку 2,5 мкг/кг маси пацієнта.
Через 4-6 діб після прийому лікувальної активності 131І проводилась
сцинтиграфія всього тіла з метою визначення залишкової тканини щитовидної
залози та/або регіонарних чи віддалених метастазів раку. Через 6 тижнів після
першого курсу радіойодтерапії визначали та корегували рівень ТТГ в крові,
досягаючи показника »0,1 мМО/л.
Через 4 - 6 місяців після першого курсу радіойодтерапії хворому призначалась
діагностична сцинтиграфія після введення »200 МБк радіойоду. Слід підкреслити,
що за 3-4 тижні до сцинтиграфії хворим відміняли прийом L-тироксину.
Терапія радіойодом проводилась кожних 6 місяців з дотриманням всіх
вищеозначених правил до повного зникнення накопичення радіофармпрепара
- Київ+380960830922