РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ ПАРТІЙНО-ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ В ГАЛИЧИНІ В КІНЦІ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ. В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРИЧНІЙ ДУМЦІ
Актуальність розробки партійно-політичної проблематики зумовлює її тим, що однією з провідних тенденцій сучасного розвитку незалежної української держави є формування громадянського цивілізованого суспільства, багатопартійної політичної системи, представництво демократії. Тому закономірним, як зазначає один з дослідників партійно-політичного руху рубежу ХІХ - ХХ ст. київський науковець А.Павко, є поновлення наукового зацікавлення різними напрямками і течіями вітчизняної і російської суспільно-політичної думки, політичними партіями [302, с.15].
Актуальною на цьому тлі виглядає і проблема становлення партійно-політичної системи в Галичині на рубежі ХІХ - ХХ ст., яка слугувала прикладом для всієї України. Видатні громадські і політичні діячі Галичини активно співпрацювали з наддніпрянцями, вносячи своє розуміння партійного життя з його легальними методами боротьби в життя тієї частини України, що перебувала під владою царської Росії.
Дослідженню цих процесів приділяли і приділяють чільну увагу історики, політологи, філософи, правники та інші дослідники. За час, що пройшов, в Україні видано велику кількість монографій, статей та інших матеріалів, в яких аналізуються тодішні події. На жаль, як уже зазначалось в першому розділі, наукові розвідки з історії українського суспільно-політичного руху Галичини ще не стали об'єктом самостійного історіографічного дослідження. Враховуючи цю обставину, в цьому розділі порушуються такі історіографічні проблеми: по-перше, аналізується здобуток вітчизняних істориків щодо радикального і соціалістичного напряму, представлений у Галичині відповідно Русько-українською радикальною партією (пізніше трансформованою в Українську радикальну партію) та Українською соціал-демократичною партією; по-друге, піддано історіографічному аналізові сукупність праць, присвячених Українській національно-демократичній партії; по-третє, значне місце відводиться історіографії консервативного напряму галицької політичної думки, представленої Католицьким русько-народним союзом (пізніше трансформованим у Християнсько-суспільну партію) та Руською народною партією; по четверте, проаналізовано здобутки і прорахунки в опрацюванні теми москвофільства.
Сучасні політична та історична науки розглядають важливим компонентом громадянського суспільства, правової держави політичні партії та рухи, а також громадські організації. Процеси, пов'язані із становленням партійно-політичної системи Галичини, впливи українських політичних партій на громадські організації краю цілком природно привернули увагу і вітчизняних науковців, передовсім політологів та істориків, котрі за відносно короткий час створили доволі великий пласт літератури, яка ще не дістала належного історіографічного розгляду.
2.1. Організаційно-ідеологічне формування радикально-соціалістичної і національно-демократичної течії
Виникнення і бурхливий розвій українських партій у Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. був завершенням попереднього етапу розвитку суспільно-політичної думки краю. Першою українською партією, яка виникла на теренах Галичини, була Русько-українська радикальна партія, яка згодом розкололась на низку інших. Саме ця партія як основоположниця і перша українська партія в Україні привернула найбільшу увагу істориків. Вона посідала друге місце за впливами серед українського населення Галичини кінця XIX - початку XX ст. після Української націонал-демократичної партії. Хоча внаслідок розколу вона втратила свої провідні позиції, але не зійшла з політичної арени, зберігаючи впливи серед певної частини української громадськості. Діяльність цієї партії історики висвітлюють як у спеціальних, так і в узагальнюючих працях.
Перші оцінки і відповідно висновки спробували дати вже сучасники подій і за сумісництвом перші історики партійного руху. Саме вони, а також політичні діячі з тогочасних позицій досить високо оцінювали створення Української радикальної партії (далі УРП). Так, М.Стахів вважав, що УРП - це перша політична організація, яка поставлена на новітніх європейських основах і з правильною політичною програмою [367, с.76]. Хоча чітко не зрозуміло, що мається на увазі під терміном "правильна політична програма". Але це дозволяє авторові зробити висновок, що цей факт мав переломне значення в українському політичному русі [367, с.76].
Автор численних статей і рубрики під назвою "З австрійської України" в "Літературно-науковому віснику" М.Лозинський, роздумуючи над засадами заснування партії, приходить до висновку, що в Радикальній партії немає "виразного партійного обличчя", а програми усіх українських партій мало відрізняються одна від одної [216, с.222]. Отже, дослідникові важко віднести УРП до якогось певного напряму і йому не зовсім ясно, чи Радикальна партія є взагалі партією соціалістичною, і до якого взагалі напряму в соціалізмі вона належить [216, с.223]. Таким чином, сучасники подій відзначали деяку невизначеність у програмових вимогах цієї партії, хоча високо оцінювали самий факт її заснування.
Сучасні українські історики О.Бойко та А.Павко дотримуються думки, що РУРП стала своєрідним сигналом для формування багатопартійної системи в межах національного руху в Галичині [29, с.312], його важливим чинником, своєрідною матрицею для створення нових українських політичних партій [299, с.56].
В історіографії слідом за М.Кугутяком, О.Сухим, О.Корчем та іншими авторами поступово утверджувався погляд на УРП як на першу в Галичині українську політичну партію "європейського зразка". Підстави для такого трактування, на думку О.Сухого, давали вироблена нею власна політична програма, розбудова розгалуженої організаційної структури, реєстроване членство тощо [379, с.50].
Науковці також здебільшого одностайні в поглядах на причини й обставини виникнення і втрати впливів радикальною партією. Так, визнається, що поштовхом до ї