РОЗДІЛ 2
ОКРЕМІ НАПРЯМКИ РОБОТИ З ПЕРСОНАЛОМ В ДПА УКРАЇНИ
2.1. Особливості управління персоналом в органах та підрозділах Державної податкової адміністрації
Ефективність функціонування органів та підрозділів податкової служби в умовах побудови в Україні демократичної, правової та соціальної держави безпосередньо залежить від якості кадрового корпусу та ефективного, науково-обґрунтованого процесу управління персоналом. Як відзначають Г.В.Осовська та О.В.Крушельницька: "Управління персоналом є складовою частиною управління розвитком суспільства, адже економіка держави - це цілісна система і єдиний організм, а не набір розрізнених ресурсів. Практично розвиток економіки будь-якої держави визначається наявними людськими ресурсами, їх якісним складом, віком, рівнем освіти, професіоналізмом та здатністю і готовністю до ефективної праці" [108, с.12]. Відзначимо лише те, що за своїми характеристиками людські ресурси істотно відрізняються від усіх інших ресурсів, які використовуються в суспільстві, а тому вимагають специфічних підходів управління. Особливістю управління людськими ресурсами є необхідність всебічного врахування інтересів особистості, суспільства, окремого регіону, забезпечення їх органічного поєднання.
У процесі здійснення функцій управління люди вступають у певні відносини, які називають управлінськими. Основою їх формування служать цілі та функції управління. В теорії управління управлінські відносини розглядаються в двох аспектах. По-перше, в широкому значенні, за фактом участі людей в системі управління, тобто безвідносно до того, якою стороною цих відносин вони виступають - активною чи пасивною, суб'єктом чи об'єктом [212, с.23]. Управлінські відносини становлять при цьому систему взаємозв'язків між людьми з метою впорядкування та організації спільної життєдіяльності. По-друге, управлінські взаємовідносини розглядаються у вужчому значенні. Як і будь-які інші суспільні відносини (економічні, політичні, духовно-ідеологічні), управлінські відносини є результатом певного виду людської діяльності - управлінської діяльності. Тобто в вузькому значенні управлінські відносини - це зв'язки, які постійно діють між суб'єктами та об'єктами управління [213, с.12-17]. Виникнення таких зв'язків зумовлене метою існування системи й спеціальними функціями, що її реалізують.
Звичайно управління персоналом є різноаспектною діяльністю як за напрямками, так і за суб'єктним складом, формами та методами її реалізації. Однак, у цьому підрозділі ми охарактеризуємо суб'єктів та об'єктів управління персоналом в органах Державної податкової адміністрації, визначимо завдання, методи та принципи управління персоналом в органах ДПА.
Проблема суб'єкта є найбільш дискусійною в теорії правовідносин. Так, А.Петров визначає суб'єкт управління як спеціальні групи людей, які за допомогою різних форм організаційної практики здійснюють необхідні рухи об'єкта [214, с.69]. А.Годунов зазначає, що суб'єктом управління в суспільних процесах виступають люди [215, с.33]. Ю.Тихомиров вказує, що суб'єкти, які управляють суспільством, - це або народ у цілому, або окремі його верстви, об'єднання, колективи, оформлені відповідним чином у політико-правових формах через систему державних і громадських організацій, інститути безпосередньої демократії [216, с.8-9]. В.Афанасьев підкреслює, що суб'єктом управління є складна система державних і недержавних організацій [217, с.160].
На нашу думку, таке розуміння поняття "суб'єкта управління", що виключає можливість виконання ролі суб'єкта посадовими особами, а також окремими громадянами, є неповним. Можна сказати, що воно є правильним відносно соціального управління в цілому, що ж стосується власне управління персоналом, то до його суб'єктів відносяться як державні органи, так і, безперечно, посадові особи, вищестоящі начальники, які наділені владними повноваженнями, працівники кадрових служб. Головною рисою суб'єкта управління є наявність у нього певної компетенції (працівник кадрового підрозділу) або владних повноважень (вищестоящий начальник), які дають змогу втілювати свою волю у формі управлінських рішень, керівних команд, обов'язкових до виконання. Владний вплив, що виходить від суб'єкта до об'єкта управління, дозволяє підпорядковувати волю і діяльність останнього волі першого, що в окремих випадках є необхідним для досягнення цілей і вирішення завдань, визначених суб'єктом управління. Відповідно об'єкт управління зобов'язаний підкорятися владній волі суб'єкта і в обов'язковому порядку виконувати його рішення.
Отже, суб'єкт управління персоналом - це особа, яка наділена певною компетенцією або владними повноваженнями, що дозволяють їй втілювати свою волю у форму керівних команд чи рішень, обов'язкових для виконання.
В першу чергу, необхідно відзначити те, що суб'єктом управління персоналом виступає держава, яка розробляє комплекс соціально-економічних, організаційно-правових заходів, спрямованих на раціональне відтворення людських ресурсів, їх формування та використання. Управління персоналом на державному рівні здійснюється на основі Законів України, Указів Президента України та нормативно-правових актів Уряду. Крім того, функцію управління персоналом здійснюють інші державні органи (адміністрації), органи місцевого самоврядування, профспілки, підприємницькі структури та трудові колективи.
Наприклад, відповідно до Указу Президента України від 10 листопада 1995 року № 1035 було затверджено Програму кадрового забезпечення державної служби та Програму роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій [87]. На основі цих Програм були розроблені і відповідні організаційні заходи щодо кадрового забезпечення державної служби [87], серед яких основне місце займає науково-обґрунтована управлінська діяльність в сфері роботи з персоналом.
У вищезазначеному Указі Президента значне місце відводиться роботі з керівниками підприємств, як суб'єктами управління персоналом, визначаються головні завдання, відповідальні п