РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих.
Всього під спостереженням перебувало 103 пацієнта, які були розділені на 2 групи. До першої (основної) групи ввійшло 84 пацієнти віком від 25 до 82 років, які звернулися до поліклініки Інституту урології АМН України за направленнями урологів поліклінік м. Києва та області з попереднім діагнозом патології передміхурової залози. 19 здорових добровольців віком від 18 до 49 років становили контрольну групу.
Хворі знаходилися на обстеженні та лікуванні в клініці Інституту урології АМН України, а спеціальне магніторезонансне обстеження проводилося на базі науково-практичног центру "Здоров'я літніх людей АМН України" Розподіл хворих за віком в основній групі наведенно в табл. 2.1
Таблиця 2.1
Розподіл пацієнтів за віком в основній групі
ВікКількість пацієнтівАбсолютна%25-4078,3341-603541,6661-824250,00Разом84100
Розподіл хворих за віком в контрольній групі наведенно в табл. 2.2
Таблиця 2.2
Розподіл пацієнтів за віком в контрольній групі
ВікКількість пацієнтівАбсолютна%18-25421,0526-35 631,5736-49947,36Разом19100%
Усі хворі основної групи були обстежені за місцем проживання, де їм було встановлено попередній діагноз. Розподіл пацієнтів за попереднім діагнозом наведено в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Розподіл пацієнтів з попереднім клінічним діагнозом.
Остаточний діагнозКількість пацієнтівАбсолютна%Рак передміхурової залози4756Доброякісна гіперплазія передміхурової залози3339Хронічний простатит45Разом84100,0
Високий відсоток хворих на рак передміхурової залози в структурі обстежених пацієнтів пояснюється тим фактом, що в клініку Інституту урології АМН України направляли на консультацію пацієнтів з метою уточнення диференціальної діагностики.
19 добровольців скарг з боку сечостатевої системи не пред'являли, і на дошпитальному етапі попереднє обстеження не проводилося.
Враховуючи попередньо поставлений діагноз, усіх хворих основної групи поділено на три підгрупи:
- Група А (хворі, з попереднім діагнозом рак передміхурової залози 47(56%) осіб, у яких результат хоча б одного традицiйного обстеження
( клiнiчнi даннi, ПРД, рiвень ПСА, УЗД) був позитивним на РПЗ).
- Група В (хворі з попереднім діагнозом доброякісної гіперплазії простати 33(39%)особи).
- Група С (хворі з попереднім діагнозом хронічний простатит 4(5%) особи).
Усім пацієнтам виконано загальноклінічні обстеження: Збір скарг і анамнезу, загальні та біохімічні аналізи крові, визначення ПСА, ПРД, екскреторна урографія, УЗД простати, КТ, рентгенографія органів грудної клітки, рентгенографія поперекового відділу хребта і кісток тазу.
Після проведення комплексу загальноприйнятих методів обстежень виконувались МРТ та МРС передміхурової залози. Після чого проводились морфологічні дослідження отриманих при біопсіях та оперативних втручаннях тканин.
2.2. Методи та методика дослідження
2.2.1. Загальноклінічні методики обстеження
* Збір скарг: зверталася увага на скарги, пов'язані з обструкцією нижніх сечовивідних шляхів: часті потяги до сечовипускання, послаблення струменя сечі різного ступеню, дискомфорт і больові відчуття в ділянці промежини, сечового міхура, утруднення при сечовипусканні, нічне сечовипускання від 2 і більше разів на ніч, больові відчуття в кістках.
* Загальні аналізи крові:
Усім хворим проведено загальний аналіз крові, оцінювалися: рівень гемоглобіну, швидкість осідання еритроцитів, зміни лейкоцитарної формули. Загальний аналіз сечі: наявність протеїнурії, лейкоцитурії, рівень гематурії.
* Біохімічні аналізи крові включали: визначення рівня сечовини крові, загального білку крові, кількісні показники мікроелементів крові.
* Усім обстежуваним проведено пальцеве ректальне дослідження.
Стан передміхурової залози визначався за такими параметрами:
-- Визначення розмірів простати
-- Пальпована консистенція органу
-- Вираженість міжчасточкової борозни
-- Наявність, розмір, розташування патологічних вузлів
-- Рухомість слизової прямої кишки над передміхуровою залозою
-- Болючість.
* Рівень простатичного специфічного антигену. ПСА є одноланцюжковим глікопротеїном з молекулярною вагою 34 кДа, побудований з 240 амінокислот і належить до сімейства калікреїнів. ПСА виділяється у високих концентраціях(0,2-5.0 г/л) циліндричним залозистим епітелієм простати в сім'яну рідину, в якій близько 70 % його знаходиться в каталітично активній односпіральній формі
( A.Christensen et al., 1990). Зазвичай ПСА потрапляє в кров після проникнення його в позаклітинний простір. Порушення структури простати дозволяє простатичному специфічному антигену входити до позаклітинного простору, після чого відкрито доступ у кров'яне русло. Збільшений рівень ПСА в сироватці крові пояснюється високим рівнем проникнення через протеолітичну активність пухлинних клітин, у результаті чого порушується мембрана епітеліальних клітин простати(U.H.Stenman, 1997). За норму (без врахування віку пацієнтів) більшість дослідників вважає концентрацію загального простатичного специфічного антигену в сироватці крові 0 - 4,0 нг/мл.
2.2.2. Ультразвукове дослідження.
* Усім обстеженим хворим проводилось ультразвукове трансабдомінальне та трансректальне сканування передміхурової залози. При проведенні останнього зверталася увага на такі параметри:
-- Збільшення розмірів залози
-- Симетричність контурів простати
-- Наявність гіпоехогенних ділянок у паренхімі
-- Наявність гіперехогенних вузлів
-- Гетерогенна ехогенність паренхіми передміхурової залози
-- Наявність конкрементів простати
Класично визнаними критеріями, що свідчать про ймовірність наявності раку передміхурової залози, при проведенні ультразвукової сонографії, є :
-- Виявлення ехонегативного вузла в паренхімі простати, особливо в ділянці периферійної зони в безпосередній близькості до про