РОЗДІЛ 2
ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ
ПЕДАГОГІЧНОГО СВІТОГЛЯДУ А.ЛОТОЦЬКОГО
2.1. Провідні напрями просвітницької діяльності педагога
У сучасних наукових дослідженнях, довідковій літературі, у публікаціях міжвоєнної доби однозначно наголошується: Антін Лотоцький - український дитячий письменник, перекладач, педагог, публіцист, мовознавець, драматург, громадський діяч, воїн Січових Стрільців. Ці визначення вказують на причетність А.Лотоцького до різнобічної творчої, наукової та навчально-виховної діяльності, в якій найважливішими можна вважати такі напрями: педагогічний, науково-методичний, культурно-просвітницький, журналістський, літературно-публіцистичний. Широка ерудиція, висока культура спілкування, активна громадянська позиція, енциклопедичні знання з мовознавства, історії, літератури сприяли тому, що А.Лотоцький мав широке поле просвітницької, письменницької та педагогічної діяльності.
Педагогічну працю, де простежуються принаймні три аспекти (організаторсько-практичний, науково-методичний і популяризаторський), проаналізовано у третьому розділі, журналістську - у наступному параграфі. Викладацька діяльність у гімназіях, про яку йшлося у попередньому параграфі, тісно пов'язана з активною науково-методичною роботою в галузі підручникотворення і методики викладання окремих предметів, з популяризацією української освітньої справи та української ідеї серед етнічного населення Галичини.
Культурно-просвітницька діяльність головно передбачала відстоювання права українського народу на власну державу і здійснювалася через участь у діяльності громадських, культурно-просвітницьких і педагогічних товариств. Серед численних товариств Галичини, у роботі яких брав участь А.Лотоцький, важливе місце посідає "Просвіта", діяльність її була зорієнтована на піднесення рівня освіченості народу, авторитету української мови, формування національної свідомості. Педагог враховував вагомість впливу на виховання дітей народної педагогіки, звичаїв, обрядів, і про це писав у своїх працях [354].
У повоєнний час, нелегкий для української освіти період, коли польська влада завзято нищила все українське, А.Лотоцький повертається до праці в Рогатинську гімназію. Разом зі своїм товаришем М.Угрином-Безгрішним, який очолив рогатинське товариство "Просвіта", відновлює будинок філії, збирає книги для читальні, пожертвування для повітової бібліотеки [353; 357]. А.Лотоцький був стурбований діяльністю "Просвіти" у багатьох селах повіту [дод. Д. 1], де активну роботу проводило москвофільське товариство - "Общество им. Качковского", про що він пише у рукописному часописі "Будучина". "Наша "Просвіта" тепер (1918 рік - Н.Д.) та й не тільки тепер, не дуже то грішить роботою, а відбиранням читалень у товариства ім. Качковського, ми тільки причиняємося до цього, що наша "старушка" ("Просвіта" - Н.Д.) ще краще захропить сном блаженних" [192, 4].
Варто зазначити, що на початковому етапі бібліотечна справа не була як слід налагоджена, "читальні часто-густо мали стільки книжок, скільки "Просвіта" їм прислала місячних членських книжок" [245, 80]. А.Лотоцький стає ініціатором відкриття читалень у багатьох селах повіту.
Загальновідомо, що початок 30-х років у Галичині був ознаменований нищенням (з боку влади) читалень, бібліотек, закриттям шкіл з українською мовою викладання. Найбільше постраждали філії "Просвіти" й українська гімназія в Рогатині. Проте А.Лотоцький разом з іншими представниками Рогатинської інтелігенції написав листа до Ліги Націй, в якому дали оцінку цих подій. Згодом до Рогатина прибули представники міжнародної комісії, які змусили польський сейм прийняти закон про скасування самоуправи громадських урядів і створити волосні громади. Це стало основою для відновлення і налагодження громадсько-політичного життя повіту. На нашу думку, це був ще один громадянський вчинок у боротьбі за українську культуру й освіту А.Лотоцького.
Усе сказане свідчить про різнобічність інтересів А.Лотоцького-просвітителя, підтверджує не тільки його бажання, а й фактичну участь у вирішенні багатьох питань культурно-освітнього і громадсько-політичного життя українців краю.
Виявом активної громадянської позиції А.Лотоцького стали його зусилля, спрямовані на заснування товариства "Молода Січ". Усвідомлюючи необхідність національно спрямованої виховної роботи, маючи організаторські здібності, відчуваючи духовне піднесення серед молоді, педагоги (А.Лотоцький і М.Ургин-Безгрішний) у 1912/13 н.р. на базі другого класу Рогатинської гімназії створили "Молоду Січ" на зразок спортивних "Січей", що їх ініціював на Снятинщині К.Трильовський.
Подвижницька праця "двох побратимів" пліч-о-пліч, їхня спільна діяльність висвітлена у літописі "Червона Калина", де автор говорить про великий внесок педагогів у формування напрямів українознавчої роботи в гімназії друзями-однодумцями [133, 34].
А.Лотоцьким був організатором учнівського самоврядування. Старшину обирали кожних два місяці самі учні-козаки за запорізьким звичаєм. А щоб краще пам'ятати українських гетьманів, кожен новообраний лідер одержував історичне ім'я. Вся "Січ" була поділена на два курені, якими керували курінні отамани.
У "Звідомленні дирекції за 1912/13 н.р." вміщено відозву до українського народу, складену січовиками. "Ціла Україна - це одна велика потреба! Лиш більше знання і науки, більше любови, віри і надії, більше праці й завзяття - а впережешся Бескидом! а труснеш Кавказом! а покотиш гомін волі Чорним морем! а станеш хазяїном домовитим! і засяєш у народів вольних колі!" - на такій заключній оптимістичній Франковій фразі закінчується відозва. Завдяки старанням А.Лотоцького і М.Угрина-Безгіршного значно розширила свою діяльність "Молода Січ". Своїх наставників (А.Лотоцького і М.Венгжина ) учні обрали провідниками кошів. У 1913/14 н.р. до товариства ввійшли учні з п'яти класів. Створено було такі молодосічівські організації: Молода Січ ім. Івана Богуна - 3-В клас; Молода Січ