РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ПРАВ
ВЛАСНИКІВ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
2.1. Сутність та гарантії забезпечення правопорядку на фондовому ринку України
(історія та сучасність): адміністративно-правовий аспект
Сучасна наука розглядає суспільство як цілісну, складну, динамічну самокеровану
систему, розвиток якої підпорядковано об’єктивно діючим законам. Суспільство,
як найвищий тип соціальної організації, існує тільки тоді, коли воно функціонує
саме як складне цілісне утворення [114, с. 25]. Завдання досягнення
максимальної ефективності та продуктивності суспільних відносин в будь-якій
сфері вимагає від держави забезпечення суспільного порядку, під яким розуміють
стан урегульованості соціальними нормами суспільних відносин та дотримання цих
норм усіма учасниками суспільних відносин. Правопорядок, як складова
соціального порядку є атмосферою нормального правового життя, яка утворюється у
результаті точного та всебічного здійснення (виконання) вимог правових норм
усіма суб’єктами права. Правопорядок формується лише в умовах реалізації
законності [161, с. 492]. Під законністю розуміють безумовне виконання приписів
правових норм законів та підзаконних нормативно-правових актів державними
органами, посадовими особами, громадянами, а також юридичними особами. Щодо
співвідношення юридичних категорій правопорядок та законність, слід зазначити,
що правопорядок – це реалізована законність.
Важливим моментом для розуміння сутності режиму законності є вірне розставлення
пріоритетів між законністю та доцільністю. Так, В. В. Іванов зазначає, що під
час реалізації правових норм законність не може ні ототожнюватися ні
протиставлятися доцільності, тобто не повинно існувати як застосування права
формального, байдужого по відношенню до принципу доцільності, так і посилань на
доцільність, що виходить за межі приписів закону. Доцільність має враховуватись
та реалізовуватись тільки в рамках законності, інакше вимоги закону будуть
порушені. Виконання закону не може бути недоцільним, а порушення закону –
визнано доцільним [122, с. 30].
Стан правопорядку багато в чому перекликається зі станом безпеки, під якою
розуміють стан захищеності конституційних та інших законних прав та інтересів
усіх суб’єктів правовідносин, за якого загрози безпеці відсутні. Стан безпеки в
суспільстві є основною передумовою реалізації та захисту прав та охоронюваних
законом свобод фізичних та юридичних осіб – учасників правовідносин.
Забезпечення безпеки є однією з основних функцій держави, що охоплює окремі
напрямки діяльності держави щодо попередження, виявлення та нейтралізації
загроз безпеці [166, с. 28]. Безпека на фондовому ринку характеризується станом
захищеності прав учасників ринку цінних паперів, і передусім – інвесторів в
цінні папери.
Сутністю забезпечення правопорядку на фондовому ринку є формування такого стану
суспільних відносин, за якого державою та всіма учасниками ринку безумовно та
своєчасно виконуються приписи актів законодавства щодо цінних паперів, а отже –
гарантується реалізація та захист прав і законних інтересів усіх без винятку
учасників фондового ринку, і насамперед, інвесторів. Згідно зі п. 4 ч. 1 ст. 7
Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” захист
прав інвесторів є одним із головних завдань Державної комісії з цінних паперів
та фондового ринку як провідного органу державного регулювання ринку цінних
паперів [7].
О. Ф. Скакун розподіляє гарантії законності на загально-соціальні та
спеціально-соціальні [161, с. 489]. До загальносоціальних гарантій відносяться
економічні, політичні та ідеологічні. До спеціально-соціальних гарантій
відносяться юридичні та організаційні. Юридичні гарантії законності – це
передбачені законом спеціальні засоби впровадження, охорони, і в разі
порушення, відновлення законності. За суб’єктами застосування гарантії
поділяються на: президентські, парламентські, прокурорські, судові,
муніципальні, адміністративні тощо [169, с. 196-197].
Класифікацію публічно-правових гарантій правопорядку на фондовому ринку слід
розглядати з позиції методів та форм державного впливу. Так, О. Подцерковний та
О. Ломакіна зазначають, що під методом державного впливу на господарські
відносини (значний сегмент відносин на фондовому ринку має
господарсько-правовий характер) слід розуміти сукупність заходів впливу держави
на суб’єктів господарських відносин з метою створення та забезпечення умов
господарської діяльності відповідно до ідеї соціально орієнтованої економіки та
національної економічної політики. На думку вчених, основними формами
державного впливу є: 1) нормативне регулювання; 2) планування; 3) індивідуальне
управлінське рішення; 4) контроль; 5) нагляд; 6) координація; 7) припинення
правопорушень; 8) поновлення правового становища; 9) покарання винних у
порушенні господарського законодавства тощо. Держава впливає на суб’єктів
господарських відносин через органи законодавчої, виконавчої та судової влади
[155].
Регулятивний вплив на відносини у сфері випуску та обігу цінних паперів
забезпечується за рахунок застосування цілісного комплексу правових засобів які
мають єдину регулятивну спрямованість, проте різний (публічно- або
приватноправовий) характер [175, с. 256]. Для визначення юридичної природи
адміністративно-правових гарантій забезпечення правопорядку на фондовому ринку
неабиякого значення набуває критерій виокремлення предмета адміністративного
права. В. Б. Авер’янов зазначає, що об’єктивним критерієм виокремлення з маси
суспільних відносин тих, що складають саме предмет адміністративного
- Київ+380960830922