Ви є тут

Духовний потенціал обороноздатності держави в умовах соціокультурних трансформацій (соціально-філософський аналіз)

Автор: 
Кротюк Василь Андрійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U003909
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СПЕЦИФІКА ФОРМУВАННЯ ТА ПРОЯВУ ДУХОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ ДЕРЖАВИ В
УМОВАХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
2.1. Детермінанти формування духовного потенціалу обороноздатності держави
Духовний потенціал обороноздатності держави є складною динамічною системою, яка
зумовлена впливами різноманітних чинників, що детермінують її стан, динаміку та
тенденції, визначають зміст, особливості функціонування на певних історичних
етапах розвитку суспільства. Відповідно до цього соціально-філософський аналіз
духовного потенціалу обороноздатності держави вимагає з’ясування системи
детермінант, стану та тенденцій функціонування духовного потенціалу
обороноздатності держави в умовах соціальної трансформації суспільства,
реформування та розвитку Збройних Сил України.
Ідея упорядкованості, нормативності духовних відносин, закономірності
формування духовного потенціалу базується на розробці важливого у
світоглядно-методологічному плані принципу детермінізму. Сам термін
«детермінізм» означає передусім наявність визначеності явища (події) чинниками,
яким дане явище (подія) зобов’язане ознаками, що його характеризують, самим
своїм існуванням. Будучи фундаментальною основою наукового мислення, принцип
детермінізму має достатньо довгу історію своєї розробки [22, 23, 29, 294].
Попри існуючі відмінності в підходах науковців до трактування детермінізму,
можна виділити такі його різновиди: каузальний детермінізм, що розглядає такий
тип зумовленості, як причинність; номологічний, що виходить з визнання
закономірної зумовленості; логічний, котрий визначається через закон достатньої
підстави, а також пробабілістський (вірогіднісний) детермінізм. Останній
враховує неоднозначність детермінації, реалізацію можливостей з певною мірою
вірогідності. Всі ці тлумачення тією чи іншою мірою відображають різні сторони
реально існуючої зумовленості речей.
Специфічне тлумачення детермінізму дає синергетика, яка дозволяє обґрунтувати
особливості детермінації розвитку складних відкритих систем, до яких належить і
духовний потенціал обороноздатності держави. Йдеться про вищий тип детермінізму
– детермінізм з розумінням неоднозначності майбутнього і з можливістю виходу на
бажане майбутнє [134, с. 20]. Це детермінізм, що посилює роль людини, яка
завжди виступає основним елементом будь-якої соціальної системи. Людська
особистість не зводиться до механічної суми біологічного і соціального, а
представляє собою складне інтегральне утворення, цілісну систему, у якій
соціальна природа містить у собі в підлеглому виді свою біологічну основу.
Тезу про виникнення нового як результату сукупної дії багатьох факторів, власне
кажучи, варто розглядати як відправний пункт у пізнанні системного характеру
детермінації. Властивий системному підходу розгляд будь-якого явища як системи,
а його оточення як середовища, є підставою класифікації факторів, які
детермінують дане явище на внутрішні й зовнішні, у сукупності утворюючих
складну систему, яку можна охарактеризувати як повне коло детермінації цього
явища.
Оскільки виникнення, існування і розвиток будь-якого явища здійснюється за
певними законами, то «номологічна детермінація» виступає, по суті, в якості
основи системи його детермінантів. Взаємозв’язок законів соціального явища
утворює своєрідний «каркас» системи його детермінації, навколо якого групуються
всі інші – випадкові, тимчасові – чинники-детермінанти. Таким чином, системний
підхід у поєднанні з узагальненим розумінням детермінізму дозволяє встановити
структуру системи чинників, що детермінують формування духовного потенціалу, і
класифікувати їх на різні види. Слід також зупинитися на характеристиці
причинності розвитку суспільних процесів і явищ, як центральному моменті
концепції соціального детермінізму. Соціальні причини розвитку явища
розчленовуються на джерела і рушійні сили цього розвитку. Їх пізнання дозволяє
проникнути в сутність суспільного буття. До джерел розвитку процесу (явища)
слід віднести його внутрішні діалектичні протиріччя. Своєрідність соціального
детермінізму, дії суспільних законів розкривається шляхом виявлення
детермінації духовного потенціалу дією певних соціальних сил, що виступають як
рушійні сили суспільного розвитку. Поняття рушійних сил розвитку суспільства
характеризує механізм переходу об’єктивних вимог суспільного розвитку в
суб’єктивне, в ідеальні мотиви, якими люди керуються у своїх діях.
У наукових дослідженнях знайшли відображення два основних підходи до проблеми
детермінант духовного потенціалу – рівнево-факторний (пов’язаний з розкриттям
усієї сукупності чинників, що впливають на процес формування духовного
потенціалу, та з їх диференціацією за рівнями) і об’єктивно-суб’єктивний
(пов’язаний з виділенням об’єктивних та суб’єктивних чинників процесу
формування духовного потенціалу) [93, 164, 301].
Процес формування духовного потенціалу, в рамках першого підходу,
детермінований економічними, соціальними, політичними й духовними чинниками,
які у свою чергу та у своїй єдності утворюють три рівні детермінації:
загальносоціальний, соціально-особливий та соціально-одиничний (особистісний).
До чинників загальносоціального рівня детермінації процесу формування духовного
потенціалу відносяться, в першу чергу, продуктивні сили та виробничі відносини;
соціальна структура суспільства; потреби й інтереси класів, соціальних страт;
політичні погляди, правові норми, моральні принципи, духовні цінності,
традиції, естетичні погляди; політичні партії, суспільні організації та
державні установи. Особлива роль відводиться факторам соціально-особливого
(військово-