Розділ 2
ЛЕКСИКО-ФРАЗЕОЛОГІЧНий рівень мовної ОРГАНІЗАЦІї жанру інтерв'ю:
Лінгвостилістичні ТИПОЛОІЧНІ оСОБЛИВОСТІ
2.1. Жанрово-стильова зумовленість використання розмовної лексики в жанрі
інтерв'ю
Аналізуючи новітні процеси у зміні функціонального статусу мови та мовної
свідомості людини в результаті становлення інформаційного суспільства в
Україні, можна визначити, як вже говорилося, наявність єдиного
мовно–інформаційного простору, утвореного завдяки активному впливу й розвитку
масової культурної комунікації й відображеного в лінгвостилістичних параметрах
функціонального стилю масової інформації. Сформований новий мовно–інформаційний
простір перебуває в постійній динаміці під впливом соціальних процесів в
суспільстві та безпосередній вплив здійснює на формування мовних параметрів
усіх жанрів аналізованого стилю.
Відповідно формуються головні тенденції й типологічні принципи побудови
лінгвостилістичних особливостей мовної структури цього жанру. Однією з таких
тенденцій є широке використання розмовних одиниць на лексичному і синтаксичному
архітектонічних рівнях у всіх текстах цього жанру.
Появу мовної тенденції розмовності як функціонально оптимального
комунікативного ресурсу для аналізованої форми мовної комунікації спровокували
екстралінгвальні та інтралінгавльні чинники.
До екстралінгвальних, як ми вже визначили, належать загальні соціальні процеси
становлення інформаційного суспільства і створення єдиного масового
мовно–інформаційного простору, що перебуває в постійній динаміці. Це, у свою
чергу, спричиняє до демократизації соціального простору, швидкого породження,
розповсюдження і сприйняття інформації, зняття цензури й так званої «за
штампованості» мови, зміни мовних смаків у бік розкутості й невимушеності,
спрощення мовних норм, поширення діалогічних форм спілкування, зростання
суб'єктного начала в тексті тощо.
Головним інтралінгвальним чинником появи мовної тенденції розмовності й
реалізації її на рівні лінгвостилістичного принципу оформлення текстів жанру
інтерв'ю виступає міжсуб'єктна система мовних відношень (автор і реципієнт), а
також діалогічний взаємозв'язок запитань і відповідей, породжений в результаті
використання інтерв'ю як методу на рівні усного спілкування. Не дивно, що
зумовлені процесами усного мовлення тексти мовного жанру інтерв'ю активно
впливають на динаміку лінгвостилістичного принципу використання розмовних
елементів як на лексичному, так і на синтаксичному рівнях.
У зв'язку з аналізом лексико–фразеологічного рівня мовної структури текстів
інтерв'ю, зупинимося на аналізі розмовних лексичних одиниць.
Відомо, що лексика є найбільш відкритою мовною системою, що зазнає постійного
впливу різних конвергентних процесів. Еталонною основою лексичного рівня
організації мовної структури текстів інтерв'ю є літературна мова (в письмовій
та усній її реалізації), оскільки, як зазначає Г. Нещименко, літературна мова a
priori є єдиною «загальносуспільною мовною маніфестацією», що підтримується
регламентованими параметрами мовної політики й відповідає консервативним
уявленням мовного носія про мовний етикет [140, 59].
У сучасному мовознавстві поширена думка, що внаслідок активізації
лінгвостилістичного прагнення до використання розмовних елементів в текстах
жанру інтерв'ю, відбулася зміна процесів регулювання й нормування лексичного
складу текстів цього жанру. Тепер появу тих чи інших лексичних одиниць почала
визначати не стільки загальна літературна мовна традиція, скільки окремий
ситуативний вияв суб'єктної модальності як автора, так і реципієнта.
На думку Л. Шевченко, вплив форм розмовної мови на літературний узус усіх
жанрів стилю масової інформації виявляється й у нормуванні нових номінаційних
(у тому числі й словотвірних тенденцій), і у зростанні продуктивності вже
існуючих схем і способів словотвору, і в динаміці запозичень, і у формуванні
чуття мови, реалізованого для масового мовця в інтуїтивному розрізненні
можливостей слова відповідно до комунікативної ситуації [227, 12].
Лінгвостилістичний узус жанру інтерв'ю зумовлює використання в лексичному
складі мовної структури текстів різних за походженням розмовних елементів. Одні
з них активізуються, на наш погляд, під впливом модальності автора, інші –
реципієнта, окремі розмовні лексичні одиниці з'являються в результаті певних
змістових еквівалентів (тематика інтерв'ю), або актуалізації мовної економії як
наслідок діалогічної форми мовної структури тощо.
На наш погляд, класифікувати й аргументувати лінгвостилістичну мотивацію появи
й використання тих чи інших розмовних елементів логічно за сукупністю різних
критеріїв, оскільки за таких умов природа функціонування принципу розмовності в
текстах інтерв'ю здобуде послідовне наукове обґрунтування.
У такій постановці питання перша група розмовних лексичних одиниць у мовній
структурі текстів інтерв'ю буде зумовленою актуалізацією закону мовної економії
в усній традиції діалогічного спілкування. Це стосується передусім номінаційних
способів – універсалізації і дотичної до неї деривації (реалізація складової
частини фундаментальної мовної антиномії: синтетизму – аналітизму).
Із погляду Л. Шевченко, найчастіше універби (синтетичні конструкції) виникають
у розмовному діалогічному спілкуванні як «стягування» словосполучення
атрибутивного типу до поняття–номінації [227, 13]. У лексиці текстів
аналізованого жанру наявність універбів є постійною характеристикою, що її
можна спостерегти на прикладі використання таких слів: – У мене загалом кіношна
проза (кіно мистецька) (ДЧ, №2 2008, ст. 4); – Резюмуючи: ти мрієш не про
Букера, а про Оскара
- Київ+380960830922