Ви є тут

Вексель як борговий цінний папір

Автор: 
Мирославський Сергій Володимирович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
3408U004147
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ВЕКСЕЛЯ ЯК БОРГОВОГО
ЦІННОГО ПАПЕРА
2.1. Вексель у системі боргових цінних паперів
На сучасному етапі економічного розвитку в Україні фактично існує і
використовується певна кількість різновидів цінних паперів, кожен з яких має
власні функціональні та юридичні особливості, і, як наслідок, особливості
правового регулювання емісії, обігу, погашення тощо.
Враховуючи істотність відмінностей природи та функціональних можливостей різних
видів цінних паперів, що перебувають в обігу на території сучасної України, а
також зважаючи на новий підхід до впорядкування правового регулювання цінних
паперів, започаткований у Цивільному кодексі України, видається актуальною
проблема їх систематизації. Основа систематизації цінних паперів знайшла своє
відображення в новому Цивільному кодексі України та Законі України “Про цінні
папери та фондовий ринок”.
Сучасні наукові та практичні дослідження даної проблеми привели до розробки
ряду нових проектів законів, які покликані здійснити систематизацію як самих
цінних паперів, так і їх обігу. Це, зокрема, проекти законів, “Про розпорядчі
цінні папери”, “Про похідні цінні папери”, «Про приватизаційні цінні папери»,
окремі з яких вже стали законами. Ці документи об’єднані двома основоположними
ідеями, а саме: систематизувати на законодавчому рівні цінні папери за групами
та видами і законодавчо закріпити та врегулювати обіг нових для України цінних
паперів в гармонії з раніше існуючими видами.
Однак саме визначення системи цінних паперів, яке часто використовується як в
юридичній, так і в економічній літературі, нажаль не знайшло законодавчого
закріплення. Зміст даного поняття не розкривається ні в нормах чинниого
законодавства, ні в проектах законів, ні в літературі. Крім того, поряд із
даним поняттям у літературі і чинному законодавстві використовуються
словосполучення „ринок цінних паперів”, „класифікація цінних паперів”, в які
автори іноді вкладають то різний то ідентичний зміст. Звідси випливає
необхідність з’ясування змісту зазначених понять з метою вирішення питання про
те, яке з них має бути покладене в основу систематизації цінних паперів у
майбутньому законодавстві.
Під системою як такою звичайно розуміють сукупність визначених елементів, між
якими існує закономірний зв'язок чи вза­ємодія. Системою є окремі предмети або
явища реальної дійсності, мис­лення і пізнання, які складаються з реально
виділених частин, об'єд­наних в єдине ціле. Систему можуть утворювати окремі
тіла, явища, процеси, що вступають між собою у взаємодію, обмінюються енергією,
виконують спільну функ­цію тощо [195; 626]. Виходячи зі змісту даного
визначення, можна припустити, що система цінних паперів являє собою сукупність
усіх визнаних законодавством видів цінних паперів, об’єднаних в єдине ціле.
Кожен з існуючих видів цінних паперів, як правило, виконує свою, притаманну
тільки йому функцію, однак тільки система цінних паперів, на наш погляд, здатна
забезпечити цілісне функціонування механізму реалізації майнових прав суб’єктів
цивільно-правових відносин. Наявність саме системи цінних паперів, на нашу
думку, дає можливість суб’єктам цивільно-правових відносин обрати найбільш
зручний для конкретних умов спосіб здійснення своїх прав і обов’язків за
допомогою цінних паперів. Система цінних паперів розширює можливості суб’єктів
цивільно-правових відносин щодо практичної реалізації прав власності, зокрема,
опосередковує передачу прав власності, відступлення права вимоги тощо. Система
цінних паперів виконує самостійну функцію в ринковій економіці, зокрема, це
функція опосередкування руху товарно-матеріальних цінностей, перерозподіл та
рух капіталів в економіці держави. Здатність до виконання вказаних функцій, на
наш погляд, має саме система цінних паперів у своїй єдності, і не існує
можливості забезпечити виконання цих функцій, обмежившись використанням того чи
іншого виду чи групи цінних паперів.
Про те, що цінні папери утворюють систему, свідчить і той факт, що однакові
ознаки можуть бути притаманні різним видам цінних паперів. Наприклад, іменними
та на пред’явника можуть бути акції, облігації та ряд інших видів цінних
паперів. Окремі види цінних паперів виконують однакові функції, але різними
способами, наприклад, казначейські векселі і облігації внутрішніх державних
позик.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок”,
фондовий ринок (ринок цінних паперів) – це сукупність учасників фондового ринку
та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і
похідних (деривативів) [81].
У юридичній та економічній літературі дане поняття має дещо інше визначення.
Поняття “ринок цінних паперів” А.Г. Загородній визначає, як частину ринку
позикових капіталів, де здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів [72;
75].
Як вважають І.І. Пилипенко, О.П. Жук (і ми з ними погоджуємось), ринок цінних
паперів являє собою взаємодію, що відбувається на ринках між його суб’єктами з
приводу випущених цінних паперів [146; 11].
Наведені визначення ринку цінних паперів не тільки в сукупності чітко
відображають зміст даного поняття, але й переконливо свідчать про
неприпустимість його ототожнення з поняттям «система цінних паперів».
Дещо складніше розмежувати поняття системи цінних паперів від уявлень про їх
класифікацію. Так, в юридичній енциклопедїї класифікація (від лат. classis –
розряд і ficacio, від facio – роблю) визначена як система субпідрядних понять
(класів об’єктів) тієї чи іншої галузі знань або діяльності людини, що
використовується як засіб для встановлення зв’язків між цими поняттями чи
класами об’єктів [219; 115]. На