Ви є тут

Хасидизм як вияв реформаційних процесів в іудаїзмі на території Російської імперії в середині XVIII – на початку XX сторіччя.

Автор: 
Рибак Олена Анатоліївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
3408U004262
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ІУДЕЙСЬКІ РЕЛІГІЙНІ ГРОМАДИ В СИСТЕМІ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
2.1. Роль релігії у суспільному житті євреїв.
В останній третині XVIII ст., коли євреї стали громадянами Російської імперії,
вони являли собою замкнену від зовнішніх впливів систему, стабільність якої
забезпечувала національна релігія, окрема форма управління і культивування
сімейних цінностей. Іудаїзм - найважливіший елемент єврейської цивілізації,
одна з найдавніших монотеїстичних релігій світу. Завдяки своєї згуртованості
навколо релігійних настанов єврейство вижило в роки, коли воно не раз могло
втратити свою національну ідентичність. Після втрати цим народом політичної
самостійності ще в 586 р. до н. е. («вавилонський полон») і в подальші роки
розсіяння євреїв по світу національний культ залишався єдиною силою, що
об’єднував цей народ, а служителі культу – єдиною центральною владою, що
зберегла свій авторитет. Іудаїзм проголошує віру в єдиного Бога та реальний
вплив цієї віри на життя. Але він – не тільки етична система, він включає в
себе релігійні, історичні, обрядові та національні елементи. В іудаїзмі не
існує «символу віри» – тієї обов’язкової формули чи групи формул, сповідання
яких визначало б належність до єврейської общини і, навпаки, заперечення яких
виводило б людину з общини. Ця особливість складає суттєву відміну іудаїзму від
християнства, де символ віри та сперечання навколо нього займають важливе місце
в релігійній свідомості. У М. Бубера в його роботі «Два образи віри» іудейська
релігія визначається не як віра в Бога, а як віра Богу, що не пов’язана з
формулами, але примушує «ходити перед ним» та «бути непорочним» [30].
Згідно біблейської легенди, на горі Сінай Бог Яхве запропонував народам Ізраїлю
укласти союз – Завіт, який містить положення, центральні в релігійно-культовій
системі іудаїзму. Одним з найважливіших є положення про богообраність іудеїв,
які будуть знаходитися під особливим заступництвом Бога до тих пір, поки будуть
вклонятися йому і свято дотримуватися даних Богом законів: «Отже, якщо ви
будете слухатися голосу Мого та дотримуватися завіту Мого, то будете Моїм
уділом з усіх народів, бо Моя вся земля, а ви будете у Мене царством
священників і народом святим» [Шмот, 19:5-6]. Іудеї визнають, що Бог є єдиним
для всіх, і всі люди однаково повинні любити і шанувати його, але саме євреї –
єдиний народ, через який Бог проголосив свою любов до людей і якому Він явив
свою велич. Поняття богообраного народу означає, що іудеї повинні слугувати
зразком морального життя, етичної поведінки та гармонійного колективного
братства для інших народів. Крім того, богообраність передбачає високу
відповідальність іудеїв, не перед людством, а перед Богом за детальне виконання
Синайського договору. В Торі говориться: «Тільки вас признав Я з всіх сімейств
Землі, тому і спитаю Я з вас за всі гріхи ваші» [Амос, 3:2]. Величезна духовна
сила іудеїв витікає з усвідомлення ними своєї власної долі – слугувати
моральним «світлом для народів». Це відчуття обираності відноситься до
категорії noblesse oblige (положення зобов’язує) і не дає абсолютно ніяких
привілеїв. «Коли євреї, - зазначає Г. Фішман, - відхиляються від своїх
історичних зобов’язань, вони не тільки порушують договірні зобов’язання, а й
втрачають право вважатися справжніми, автентичними євреями» [251, С. 15].
З положенням про богообраність іудеїв тісно пов’язана месіанська ідея – віра в
пришестя Месії (Мошіаха), з яким на землі наступить мир та спокій: «І перекують
мечі свої на орала і списи свої - на серпи, не підніме народ меча на народ, і
не будуть більше вчитися воювати … і наповниться вся Земля пізнанням Господа»
[Ієшаягу, 2:4]. Віра в Месію зародилася разом з монотеїзмом і тісно пов’язана з
ним. В релігійних уявленнях іудаїзму Месія – реальна людина, ідеальний цар,
нащадок біблейського царя Давида ( ХІ – Х ст. до н.е.), який буде посланий
Богом, щоб здійснити визволення народу Ізраїлю, тобто спасіння від зла, що
загрожує цінності людського існування й самому людському існуванню. Для нас
важливо те, що християнство – інша світова монотеїстична релігія, в оточенні
представників якої не одне століття проживають іудеї, виникло на базі іудаїзму
саме завдяки посиленню месіанської ідеї. Відомо, що первісний християнський
месіанізм знаходився у повній відповідності з іудаїзмом того часу, і тільки
пізніше месіанська ідея християн набула власних рис і перетворилася на цілком
самостійний релігійний догмат.
В основі іудаїзму лежить також глибока етична ідея. Її відправна крапка –
єдність людського роду, в якій всі окремі індивідууми у моральному відношенні
рівноцінні між собою. Не раса і не походження обумовлює собою різницю між
людьми і народами, а участь моральних сил в їхньому житті. Обрання Богом
Авраама і його нащадків – єврейського народу – обумовлено лише тим, що іудеї
йшли шляхом правди і справедливості – «шляхом Господа» [Берешит, 18, 19; 26,
5]. Разом з уявленням про всемогутність Бога та універсальність ідеї Бога в
іудаїзмі панує принцип високої цінності людського життя, справедливості як
основи будь-якої моралі і суспільства. Кожна людина (не тільки єврей) створена
за образом і подобою Господа [Берешит, 1, 26, 27]. Тісно пов’язувалася з
релігією ідея захисту вдови, сироти, чужоземця [Дварім, 24, 17; 27, 19] Іудаїзм
суворо забороняє всіляке насильство над інородцем [Шмот, 22, 20]. Його треба
любити, в біді йому допомагати разом з євреєм, що терпить нужду. Взагалі
людська гідність так високо цінується в іудаїзмі, що він забороняє ображати
навіть засуджених на смерть [Дварім, 21, 22-23].
Основний зміст законів, виконання яких вимагає Зав