Ви є тут

Особливості розвитку професійно-технічної освіти в Китаї (остання чверть ХХ століття).

Автор: 
Пазюра Наталія Валентинівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U004556
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ КИТАЮ У СИСТЕМУ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
У даному розділі охарактеризовано процес трансформації професійно-технічної
освіти КНР у професійну в умовах соціально-економічних змін, що забезпечив
модернізацію підготовки кваліфікованих робітників для різних галузей народного
господарства. Проаналізовано нормативно-правовий, науково-методичний супровід
функціонування системи професійної освіти, основні принципи функціонування
професійної освіти. Виявлено вплив запровадження нових управлінських та
організаційно-економічних механізмів на удосконалення підготовки виробничого
персоналу та визначаються особливості процесу забезпечення діяльності
професійних закладів КНР педагогічними кадрами.
2.1. Концептуальні засади трансформаційних процесів професійної освіти в умовах
соціально-економічних змін
2.1.1. Мета, завдання і структура степеневої системи професійної освіти
У період становлення нових економічних відносин в КНР в останній чверті ХХ
століття, перед системою освіти постали нові завдання: на основі вдосконалення
професійної підготовки забезпечити економічний розвиток, підвищити життєвий
рівень і конкурентоспроможність нації. Зростання випуску продукції, розширення
сфери послуг, розвиток виробництва шляхом впровадження нової техніки, новітніх
технологій і матеріалів були тими чинниками, що зумовили процеси модернізації
національної системи освіти та трансформації професійно-технічної освіти у
професійну.
Отже, на початок нового тисячоліття в КНР була сформована гнучка і відкрита
система професійної освіти для підготовки компетентних фахівців –
професіоналів, здатних ефективно працювати в нових соціально-економічних
умовах. Проведене дослідження показало, що професійна освіта є складовою
системи освіти КНР, головним нормативним документом якої є „Закон про
професійну освіту КНР” (1996) (далі Закон), що визначає правові основи
організації професійного навчання, статус, роль, структуру, обов’язки, систему
управління і джерела фінансування.
Згідно із Законом у системі професійної освіти КНР здійснюється допрофесійна
підготовка, професійна підготовка, перепідготовка й підвищення кваліфікації
робітників шляхом оновлення раніше здобутих професійних знань і технічних
навичок, професійне навчання персоналу на виробництві та навчання безробітних
громадян [298, с. 75]. В Законі визначена основна мета професійної освіти, що
полягає у забезпеченні здійснення стратегії пожвавлення економіки країни за
допомогою науки і освіти, шляхом підготовки робітників високої кваліфікації для
подальшого здійснення соціалістичної модернізації [там само, с. 71]. Завдання
системі професійної освіти, крім того, визначаються як необхідність забезпечити
професійне навчання з метою виховання всебічно розвинених робітників, з високою
культурною та науковою базою, з достатнім рівнем професійних теоретичних знань
та практичних умінь, що забезпечить вирішення складних комплексних завдань
виробництва [там само, с. 70].
Структура сучасної китайської системи професійної освіти заснована на принципі
регіоналізації, і функціонує на трьох рівнях: вищому, середньому і молодшому,
причому за кількісними параметрами охоплення молоді та якісними показниками
свого розвитку, середній рівень професійної освіти є основним [324, с. 4]. Три
рівня професійної освіти являють собою органічні складові, що функціонують на
принципах наступності та взаємозв’язку. Навчальні заклади в системі професійної
освіти КНР надають загальноосвітню підготовку студентам, доповнюючи її
професійною, та створюють необхідну базу для продовження освіти і підвищення
професійної майстерності, аж до вищого рівня, забезпечуючи всебічний розвиток
особистості відповідно до її інтересів і здібностей [298, с. 73]
У системі професійної освіти КНР функціонують професійні заклади різних типів,
рівнів, форм власності і підпорядкування. Заклади професійної освіти охоплюють
такі групи молоді або дорослого населення, що набувають професійну підготовку:
випускники початкової середньої школи, які здобувають кваліфікацію з масових
професій разом із неповною середньою загальною освітою; випускники неповної
середньої школи, які паралельно з професією здобувають середню освіту;
випускники повної середньої школи, які навчаються з професій, що потребують
глибокої теоретичної підготовки, з одержанням вищої професійної освіти;
виробничий персонал різних галузей економіки; безробітні та інші групи
населення, які направляються на професійне навчання за заявками центру
зайнятості (організації), або здійснюють навчання за власним бажанням [там
само, c. 74].
Таким чином, ступеневість професійної освіти у КНР визначається відповідними
рівнями кваліфікації, що присвоюються випускникам згідно із складністю
професії. Кожний ступінь навчання у професійному навчальному закладі має
теоретичну і практичну завершеність і підтверджується присвоєнням випускникам
робітничої кваліфікації згідно з набутими професійними знаннями, уміннями і
навичками [324, с. 4].
Кожен рівень професійної освіти має свої особливості. Так, молодший рівень
професійної підготовки реалізується у професійних школах першого ступеня.
Молодші професійні навчальні заклади приймають дітей після 6 років навчання у
початковій школі та готують робітників молодшої кваліфікації в сфері торгівлі,
виробництва, сільського господарства тощо. Строк навчання у молодших
професійних закладах 3 – 4 роки [140, с 65]. Рівень навчання відповідає рівню
2С МСКО [230, с. 15] (табл. З.1).
Проаналізовані матеріали свідчать, що професійні заклади молодшого ступеня
розташовані переважно в сільській міс