Підготовка професійних консультантів служби зайнятості у вищих навчальних закладах Німеччини/

РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ПРОФЕСІЙНИХ КОНСУЛЬТАНТІВ СЛУЖБИ
ЗАЙНЯТОСТІ В НІМЕЧЧИНІ
2.1. Ретроспективний аналіз діяльності служб професійного консультування в
Німеччині у ХХ ст.
Заклади професійного консультування функціонують у всіх сучасних державах. У
деяких країнах держава створює самостійні служби, в інших - пункти професійного
консультування, що включені в школи або в громадські об’єднання; є також
приватні інституції професійного консультування, які надають поради та
добирають місця навчання за оплату. В Німеччині професійне консультування як
обов’язкове завдання покладається державою на Федеральне відомство з питань
праці.
З огляду на те, що служби професійного консультування в Німеччині пройшли
тривалий шлях до свого сучасного стану, фахова підготовка кадрів для
профконсультаційних служб має тут також давні традиції та особливості, тісно
пов’язані зі становленням та розвитком служби зайнятості.
Самостійне професійне визначення підлітків було довгий час виключенням,
оскільки з раннього Середньовіччя люди вірили у покликання від Бога до певної
професійної діяльності – адже Бог поклав їм у колиску необхідні для цього
вміння і якості. Мартін Лютер як основоположник цінностей протестантської
етики, які складали основу «духу капіталізму», першим ужив поняття покликання
стосовно мирської, професійної діяльності [335].
Як правило, професію своїм синам обирали батьки, дівчата в той час не займалися
професійною діяльністю. Не було потреби щодо приватної або державної установи
для підтримки підлітків у виборі професії. Але з середини XVI ст. батьки та їх
діти мали можливість отримати уявлення про світ праці із професієзнавчої
літератури з багатьма ілюстраціями.
Перші професієзнавчі знання зароджуються поряд із виходом у 1568 р. книги
«Описи усіх станів на землі» Г. Закса та Й. Аммана*, яка містила інформацію про
110 професій та 14 гравюр на міді. У 1698 р. вийшла в світ праця К. Вайгеля
«Зображення загальнокорисних професій»**. Подані 204 професії він
систематизував у 24 підрозділах. На початку XVIII ст. німецький учений
П. Я. Марпергер докладно розглянув у своїх монографіях комерційні професії***.
У 1796 р. вийшла книга професора філософії з м. Гіссен Фрідріха Людвіга
Вальтера «Технологія», третя частина книги «Спроба систематизації наук»****.
Зображені 114 професій передають відносини у Прусському королівстві, а також
точний опис процесів, які ведуть до виготовлення певних виробів [238, S.
215-216].
Поки професійна діяльність не відрізнялась особливою складністю, родичі,
священики, вчителі могли давати поради щодо вибору професії, оскільки не
існувало чітких правил, що стосувались молодого покоління у професійному житті
(станові, цехові порядки, порядок спадщини у сільському господарстві та
ремеслі).
Отже, професійне консультування було до початку ХХ ст. не державною
організацією, а приватною справою батьків та синів, майстрів та учнів. Але вже
тоді необхідно було знати якомога більше про обрану професію, тому що
фінансування навчання багатьох ремесл у вигляді учнівських грошей, а при вступі
на навчання - виплати до гільдії у вигляді грошей, воску, вина сім’я могла
дозволити лише тоді, коли успіх дорогого навчання був передбачений. На думку
сучасних німецьких учених Г. Роттенеккера та Ю. Шнайдера, більш високий рівень
освіти населення після поступового впровадження обов’язкової шкільної освіти
дозволяв зробити більш осмислений вибір професії [331, S. 36].
Це положення використали філантропи у ХVІІІ ст., коли проводили ознайомлення
школярів із професіями і цехами. Для ХІХ ст. була характерною загальна свобода
професії та вибору професії, але підлітки, які перебували в
____________________________________________________________
* H.Sachs, J.Amman. Eygentliche Beschreibung aller Stдnde auf Erden.
** Ch.Weigel. Abbildung der Gemein-Nьtzlichen Haupt-Stдnde.
*** P.J. Marperger. Der Allzeit fertige Handelscorrespondent, Hamburg 1706;
ders. Der Getreue und Geschickte Handels-Doener, Nьrnberg und Leipzig 1715.
**** Friedrich Ludwig Walther.Technologie. Dritter Teil. Versuch eines Systems
der Cameral-Wissenschaften.
ситуації вибору, залишалися наодинці зі своїми труднощами, що відповідало
положенням буржуазного лібералізму про те, що індивід повинен розвиватися
завдяки власним силам.
Як зазначає німецький дослідник Ю. Шнайдер, професійне консультування та
просвітництво є наслідком переходу від професійно-статичного до
професійно-мобільного суспільства. З початком індустріалізації товари вже не
вироблялись однією особою – ремісником. Розвивалися різні галузі промисловості.
Професії розділялися за принципом поділу праці на багато окремих та спеціальних
професій. Зростання кількості промислових професій сприяло виникненню труднощів
у виборі професії, передусім тому, що професієзнавча література не знайомила з
новими професіями, які вважалися низькосортними. Назрівала потреба у створенні
закладу, в якому молодь та батьки могли отримати інформацію про наявні
професії, вимоги до них, умови навчання професії, особливості праці та оплати
[343]. Оскільки суб’єктив­ні професійні бажання та об’єктивна потреба у
професійних кадрах не збігалися, виник суспільний інтерес щодо впливу на їх
врівноваження. Внаслідок цього з’явила­ся дійсна потреба у професійному
консультуванні як в індивіда, так і у підприємств, вимоги яких щодо придатності
та здібностей своїх кадрів зросли [300, S. 393].
Але, з іншого боку, механізація і технізація виробництва вели до зростання
добробуту лише правлячого класу, тому загострювалося соціальне питання.
Необхідно було д