РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-МЕТОДИЧНА СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО СОЦІАЛІЗАЦІЇ
ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Педагогічна технологія підготовки студентів до визначення рівнів соціалізації дітей дошкільного віку
Для розробки педагогічної технології підготови майбутніх вихователів до визначення рівнів соціалізації дітей дошкільного віку необхідно було перевірити наскільки успішно здійснюється процес соціалізації дітей у дошкільних закладах та в умовах сімейного виховання. Тобто потрібно було визначити рівні соціалізації дітей дошкільного віку, а також рівні соціальної активності вихователів, оскільки лише вихователь, який відповідає вимогам сучасності, здатний передавати дітям позитивний досвід людства оптимальним шляхом.
Відомо, що основним підґрунтям розвитку соціально-активної особистості є формування елементів світогляду, через який вона буде сприймати, осмислювати та оцінювати навколишню дійсність як світ свого буття, визначатиме і сприйматиме своє місце і призначення в ньому [263; 122]. Тобто без формування світоглядних позицій особистості, її принципів, ідеалів, системи знань і цінностей, норм поведінки, без наявності мрії, надії, мети неможливе формування основ гармонійного світосприймання особистості та розвиток її як повноцінного члена суспільства.
Перш ніж висвітлювати зміст підготовки студентів до визначення рівнів соціалізації дітей дошкільного віку, необхідно проаналізувати поняття "технологія", "педагогічна технологія", які покладені в основу такої підготовки.
У вітчизняній та зарубіжній теорії і практиці термін "технологія" з'явився в інженерно-технічній сфері і мав таке значення: це сукупність знань про способи і засоби обробки матеріалу [221, c.8].
Термін "педагогічна технологія" з'явився на початку 1970-х років у зв'язку з активним впровадженням у навчальний процес технічних засобів навчання і мав такий зміст: проблеми застосування технічних засобів у навчальному процесі [126, c.9].
У кінці 1980-х - початку 1990-х рків починає розвиватися концепція технологізації навчального процесу, яка сприяє закріпленню поняття "педагогічна технологія навчання". Термін "педагогічна технологія" починає використовуватися лише стосовно процесу навчання [245, c.40].
Розробкою педагогічних технологій займалися Ю.К. Бабанський, В.П. Безпалько, П.Я. Гальперін, Т.І. Шамова, В.О. Сластьонін, А.Й. Капська, М.А. Галагузова та інші. Аналіз підходів багатьох авторів до розуміння сутності і змісту педагогічної технології, свідчить про те, що не існує єдиного трактування цього поняття. Так, під педагогічною технологією розуміють:
- проект певної педагогічної системи, що реалізується на практиці (В.П. Безпалько);
- суму науково обґрунтованих прийомів виховного впливу на людину і групу людей (Н.Є. Щурікова);
- упорядковану сукупність дій, операцій і процедур, що забезпечують отримання діагностуючого і прогнозованого результату в умовах навчального процесу (В.О. Сластьонін);
- процес регламентації і опису операцій управління процесом формування спеціаліста;
- послідовну взаємопов'язану систему дій педагога, спрямованих на вирішення педагогічних завдань.
Систематизація різних підходів до розуміння поняття "педагогічна технологія" дозволяє зробити висновок, що основою технологічного процесу є алгоритм дій (операцій).
Алгоритм - це система правил для розв'язання певного класу завдань [224, c.22]. Тому педагогічна технологія підготовки студентів до визначення рівнів соціалізації дітей дошкільного віку передбачає послідовність прийомів, методів та впливів, спрямованих на досягнення мети.
З метою перевірки наскільки широко використовує вихователь можливості дітей у процесі їхньої соціалізації, а також для визначення соціальної активності вихователів, був проведений констатуючий експеримент.
Завданнями констатуючого експерименту були:
1) виявити рівні сформованості елементів світогляду у дітей дошкільного віку;
2) виявити ступінь виконання вимог до процесу соціалізації в умовах дошкільного закладу і в сім'ї;
3) виявити причини недоліків, які існують у сучасній системі соціалізації дошкільників.
Констатуючий експеримент включав такі етапи:
Перший - діагностика рівнів сформованості елементів світогляду і розвитку умінь дошкільника практично використовувати світоглядні категорії у трьох сферах соціалізації: спілкування, ігрова діяльність, самосвідомість.
На цьому етапі було поставлене завдання визначити рівень сформованості соціальних умінь дошкільника та їх відповідність вимогам програм дошкільного виховання. Вирішувалося це завдання за допомогою діагностичних методів: бесіда, аналіз дитячих малюнків, спостереження.
Другий - вивчення рівня сприяння вихователів та батьків розвитку соціально активної особистості, формування основ гармонійного світосприймання.
На цьому етапі завдяки методам спостереження, анкетування, інтерв'ювання вирішувались такі завдання:
а) виявлення рівня кваліфікації вихователів, з метою визначення їхньої соціальної активності;
б) вивчення методів соціалізації, які використовуються у дитячих закладах;
в) визначення умов соціалізації особистості у сім'ї;
г) визначення, чи ставиться спеціальною метою процес соціалізації особистості.
Експериментом було охоплено 320 вихованців дитячих закладів віком (від 3 до 6-7 років), а також сім'ї, в яких виховуються діти, і 32 вихователі.
Першим критерієм дослідження є зміст освіти як цілеспрямована визначена система обсягу знань, умінь і навичок, їх засвоєння і застосування.
Засвоєння знань, вироблення навичок гуманної взаємодії реалізується через сформований соціально-виховний простір вихованця у тій його частині, яка відповідає процесам активного виховання, - як сукупність діючих каналів привласнення соціального досвіду - спеціальним чином педагогічно оформленого соціального середовища (сукупність актуалізованих відношень) у межах однієї людської спільності [85]. Тобто кожн
- Київ+380960830922