РОЗДІЛ 2.
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АНДРАГОГІЧНОГО ПІДХОДУ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ
ГУМАНІТАРНОГО ПРОФІЛЮ
.........................................................................................
73
2.1.
Мотиваційна готовність фахівців гуманітарного профілю до здобуття другої
педагогічної спеціальності ..............
73
2.2.
Андрагогічні умови удосконалення навчального процесу на факультетах
післядипломної освіти................................................
95
2.3.
Форми і методи роботи з розвитку професійних умінь фахівців гуманітарного
профілю....................................................................
120
2.4.
Роль викладача у створенні оптимальних умов для професійної підготовки вчителя
гуманітарного профілю ..................................
148
Висновки до другого розділу
....................................................................
169
ВИСНОВКИ
................................................................................................................
172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
..................................................................
175
ДОДАТКИ
...................................................................................................................
209
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Порушена проблема, зумовлена кардинальними
економічними, соціокультурними та політичними перетвореннями в Українській
державі, інтеграцією її у світове та європейське співтовариство, розширенням
міжнародних зв’язків, які викликають необхідність оновлення системи
гуманітарної освіти, яка орієнтується на особистість, розвиток її наукового
потенціалу. Швидкі зміни в суспільному житті, трансформація старих і поява
нових цінностей, розвиток нових суспільних стосунків, соціальні перетворення
викликають зміни й у соціальному статусі багатьох людей. Саме ці зміни
пов’язані як з оновленням системи гуманітарної освіти в цілому, так і із
здобуттям другої педагогічної спеціальності вчителями гуманітарного профілю.
У наш динамічний час, коли відбувається інтенсивний пошук нової освітньої
парадигми, суспільство відмовляється не тільки від окремих професій, а й від
цілих систем, і як альтернативу потребує виникнення нових. Широкого поширення
набувають різні види і форми неперервної професійної освіти, яка є провідною
умовою всебічного розвитку особистості, збагачення її творчого потенціалу,
засобом реалізації здібностей, а також зростанням професійної компетенції,
удосконаленням раніше здобутих знань, умінь і навичок. Її визначальними рисами
є фундаментальність, цілісність, спрямованість на задоволення інтересів
особистості у здобутті вищої освіти.
Національна доктрина розвитку освіти в Україні, Державна національна програма
“Освіта” /Україна ХХІ століття/, Закони України “Про освіту”, “Про вищу
освіту”, Концепція педагогічної освіти визначають першочергові вимоги до
людського фактора – суб’єкта навчання, розробки спонукальних стимулів
всебічного розвитку особистості, її розумових і фізичних здібностей, виховання
високих моральних якостей, дидактичної взаємодії “викладач-студент” [6; 5; 3;
4; 8].
Реформи політичних й економічних структур вимагають підготовки фахівців нового
типу, здатних ефективно працювати в умовах внутрішньої та міжнародної
конкуренції, об’єднувати високу культуру й глибокі фундаментальні знання з
вмінням організувати справу й керувати діяльністю різних систем і структур.
Як підтверджує світова і вітчизняна практика, в нинішніх умовах розвитку освіти
є очевидним, що підготовка і активний пошук шляхів удосконалення підготовки
фахівців є одним із пріоритетних завдань вищої школи. Серед основних напрямів
є, по-перше, розвиток активності, самостійності, творчих здібностей майбутніх
фахівців; по-друге, забезпечення держави кваліфікованими, ініціативними
кадрами, які матимуть ґрунтовну теоретичну та практичну підготовку з фаху і
зможуть самостійно приймати рішення, пов’язані з професійною діяльністю;
по-третє, формування в студентів-дорослих потреби в неперервній самоосвіті,
постійному оновленні здобутих у навчальному закладі знань, а також уміння
швидко адаптуватися до змін у суспільному житті та коригувати свою професійну
діяльність.
Виходячи з цього, актуальним завданням є забезпечення доступності здобуття
якісної освіти протягом життя для всіх громадян та подальше утвердження її
національного характеру, а головна функція педагогічної освіти полягає у
підготовці високопрофесійних фахівців і забезпеченні таким чином ефективної
діяльності освітньої сфери.
У своїй праці В.О.Кудін зазначає, що дві сили піднесли людство до рівня його
сучасного розвитку: праця та освіта, які були і залишаються головними факторами
в розвитку людини та суспільства [176].
Фактично немає жодної людської цивілізації, яка б не залишила після себе певний
набуток в організації освіти, як, власне, без наявності освіти не існувало
жодної з нині нам відомих цивілізацій від стародавніх часів до наших днів. Адже
освіта завжди поєднувала і поєднує в собі триєдину мету: пізнання таємниць
природи, буття (наука), підготовку людини до певної діяльності (професійна
освіта) та виховання [204].
Проблема навчання та освіти дорослої людини цікавила людство з давніх часів,
але вчені почали нею серйозно займатися нещодавно. Динамічні зміни в житті
вимагають від особистості готовності й здатності до здобуття другої професії,
набуття нових знань. Окрім цього, варто визначити зростаюче суспільне
усвідомлення та значення самооцінки особистості, необхід
- Київ+380960830922