РОЗДІЛ 2
ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ВИВЧЕННЯ
ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН
2.1. Принцип фундаменталізації у професійній підготовці майбутніх інженерів
Вступ людства в XXI століття відзначається усвідомленням імперативу виживання і
глобальної відповідальності за своє майбутнє, визнанням об’єктивної
необхідності багатогранності, гнучкості та системності мислення спеціаліста
будь-якого профілю, особливо інженерно-технічного, усвідомленням ключової ролі
освіти як джерела ідей для прийняття креативних професіональних рішень [107].
Як не прикро усвідомлювати, проте в Україні на даний час склалася тенденція до
погіршення якості освіти, спричинена такими обставинами:
із введенням контрактної форми навчання (аби вижив державний сектор освіти)
економічні критерії витіснили критерії вимогливості на фоні невисокої
престижності новітніх знань: слід зауважити, що в системі державних пріоритетів
освіта, особливо технічна, вважалася суттєвим чинником суспільного розвитку;
на жаль, як і раніше, вищим навчальним закладам відведено лише другорядну роль
у проведенні новітніх наукових досліджень, які є основою елітної
університетської підготовки; звідси другорядність університетської науки,
зокрема у фінансуванні; до того ж спостерігається зниження наукового рівня шкіл
науковців, науково-дослідних центрів; зрештою позбавлена наукової складової
технічна освіта стає нежиттєздатною і неповноцінною;
в Україні ще не набули розвитку інститути контролю і управління якістю
навчання, хоча і впроваджені внутрішнє і часом зовнішнє ліцензування,
акредитація і атестація; на часі створення надійних, прозорих і зрозумілих
процедур оцінювання якості навчання, причому комплексного характеру
(матеріальна база, абсолютні показники оцінювання, професорсько-викладацький
склад, навчально-методичне забезпечення, а також, і насамперед, кваліфікація,
здібності і знання випускників у сучасних умовах);
надмірно масове (конвеєр) навчання обумовило поступове перетворення дипломного
проекту в звичайну випускну, а не кваліфікаційну роботу (немає
конструкторської, інноваційної складової); дипломний проект має бути
комплексним практичним дослідженням реальної задачі, де б проявлялися
інженерно-конструкторські, творчі спроможності дипломника [108, c. 10].
Саме рівень розвитку науки і освіти визначає положення країни в світі. Залежно
від цього рівня країни світу розділяються, на думку В. Г. Кременя, на;
„найпередовіші – ті, які здатні продукувати нові науково-інформаційні
технології й ефективно їх використовувати; друга група – країни, здатні хоча б
більш-менш ефективно використовувати технології науково-інформаційного
характеру, які зародилися в країнах першої групи; і третя група – це ті, які не
здатні використовувати новітні технології…” [98, c. 10].
У більш глибокому контексті, із акцентом на фундаменталізацію освіти,
висловлюється М. З. Згуровський: „У сучасному світі, який змагається за якість
життя, утвердилася аксіома: представники групи домінуючих країн (наприклад
„Великої сімки”) пріоритетно розвивають у себе фундаментальні природничі освіту
та науку і на цій основі створюють найновішу технологічну базу країни, країни,
які цього не роблять, стають споживачами застарілих технологічних досягнень, що
неминуче готує їм місце у групі залежних країн, сировинних придатків та
екологічних звалищ” [75, с.8].
На жаль, аналіз основних тенденцій розвитку вищої освіти України на рубежі
століть, зроблений В. П. Андрущенком, показав, що хоча фундаменталізація освіти
„є основною вимогою, стратегічним напрямом, головною змістовою лінією її
розвитку в ХХІ столітті” [7, с.13], однак реалізація цієї вимоги сьогодні в
Україні перебуває на початковій стадії.
Вищий навчальний заклад не забезпечить своїм випускникам необхідну
конкурентноздатність на ринку праці, якщо не сформує у них здібності засвоювати
досягнення фундаментальних наук і творчо їх використовувати в інженерній
діяльності. Крім того, фундаментальна освіта ефективно сприяє як формуванню
творчого інженерного мислення, так і ясного представлення про місце своєї
професії в системі загальнолюдських знань і практики. Фундаментальність освіти
– генеральний шлях підготовки спеціаліста [166].
„Завдання фундаментальної освіти – створити оптимальне середовище для виховання
гнучкого багатогранного мислення, освоєння наукової інформаційної бази й
сучасної методології осмислення дійсності, формування внутрішньої потреби в
саморозвитку й самоосвіті протягом усього життя людини” [47, с.3], – зазначає
академік С. У. Гончаренко.
Як основа фундаменталізації проголошується „створення такої системи і структури
освіти, пріоритетом якої є не вузькопрагматичні, вузькоспеціальні знання, а
методологічно важливі, довго живучі, інваріантні знання, що сприяють цілісному
сприйняттю наукової картини навколишнього світу, інтелектуальному розвитку
особистості й адаптації її у швидкозмінних соціально-економічних і
технологічних умовах” [65, с.46].
Із своєї сторони, В. Г. Кремень переконаний, що „учень чи студент має засвоїти
базові знання, знати основні закономірності, а інформаційне супроводження має
бути чітко відокремлене від базових знань, воно не повинно бути обов’язковим
для запам’ятовування, оскільки швидко зазнає змін” [98, с.13].
Саме „фундаментальна підготовка створює можливості оперативно реагувати й
адаптуватися до постійних змін, що виникають у суспільному житті. Вона дає
можливість випускникам вищого навчального закладу виявити себе навіть у тих
сферах діяльності, до яких їх конкретно не готували” [158, с.43].
Проблеми фундаменталіза
- Київ+380960830922