РОЗДІЛ 2
суспільно-географічні аспекти формування і оцінки умов життєдіяльності
сільського населення регіону
2.1 Просторові аспекти диференціації сільського життєвого середовища
Суспільне середовище України значною мірою змінюється в умовах розвитку
ринкової економіки та трансформації всіх сфер життєдіяльності людини.
Незаперечним є той факт, що такі зміни відбиваються не тільки на звичних умовах
праці та побуту, але і змінюють ціннісні орієнтації людини, її потреби,
уявлення про ЯЖ. Наголосимо, що зазначені процеси мають як спільні, так і
відмінні риси перебігу у різних територіальних суспільних системах. Так, у СМ
рівень розвитку соціальної інфраструктури, рівень обслуговування нижчий, ніж у
середньому по країні й значно нижчий, ніж у міських поселеннях. Нерівноцінність
умов життя буде ще відчутніше, якщо використовувати не середні показники по СМ,
а взяти їх у поселеннях різного адміністративного й господарського рангу, якщо
врахувати відміни, що складаються в результаті неоднакового положення поселень
щодо центрів обслуговування.
Розвиток соціальної інфраструктури, яка значною мірою впливає на ЯЖ населення,
має нерівномірний територіальний характер. Це – об'єктивний наслідок сукупної
дії двох факторів: фактора соціального, головною формою реалізації якого є
прагнення до найбільш рівномірного розміщення сфери послуг і фактора розумної
економії, мета якого – обмежити розвиток цієї сфери рамками доцільності й
економічної ефективності. Результатом цієї взаємодії є певна ієрархія установ
сфери послуг у поселеннях різного господарського значення, різної людності.
Здебільшого така соціальна ієрархія відповідає ієрархії господарській.
СМ характеризується певними особливостями, що зумовлюють її специфічний
розвиток, функціонування і, відповідно, детермінують життєдіяльність населення
на цих територіях. Серед таких особливостей відзначимо:
майже «континуальний» характер СМ – її межі, фіксовані адміністративним поділом
країни, охоплюють територію близько 90% від загальної площі суходолу країни;
значну залежність виробництва від природних та екологічних характеристик
території;
певну обмеженість сфер докладання праці (здебільшого це руральні та
напівруральні галузі сільськогосподарського виробництва);
значно менші розміри сільських поселень, порівняно з міськими, що зумовлює
нижчий рівень забезпеченості закладами соціальної інфраструктури і, відповідно,
обмеженість можливостей задоволення матеріальних та нематеріальних потреб
сільських жителів;
більш низький рівень соціального та культурно-побутового обслуговування.
Підкреслимо, що функції, які виконує СМ – виробнича, демографічна,
природоохоронна, рекреаційна, історико-культурна, організаторсько-господарська,
управлінська – не тільки визначають рівень її соціального розвитку і,
відповідно, ЯЖ, але і залежать від них.
Загальновизнаним є те, що так звана «проблема села» є не суто економічною, але
здебільшого соціальною. Значне розшарування суспільства України за показниками
ЯЖ, яке ми спостерігаємо в останні десятиріччя, ще більше стає помітним саме у
СМ. Окремі дослідники [16] відносять провінційні аграрні регіони навіть до
категорії депресивних. Так, наприклад, за матеріалами обстеження
фінансово-матеріальної бази адміністративно-територіальних одиниць усіх рівнів,
проведеного Міністерством економіки у 2002 р., коливання обсягів доходів на
одного жителя села становило [147]:
за закріпленими доходами - 52 рази (максимум – Донецька область,
мінімум-Закарпатська);
за власними доходами - 7,5 рази (Донецька - Закарпатська області);
за видатками, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів - 5,8
рази (Донецька - Закарпатська області);
за видатками, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів - 50
разів (Донецька і Львівська області).
Така економічна нерівність значно відбивається на соціальних характеристиках
життєдіяльності населення. Відповідно, важливим пріоритетом під час розробки і
реалізації активної державної політики раціонального розселення населення та
ефективного розвитку поселень повинен стати пріоритет соціального розвитку
сільських поселень, визначений ще у 1992 р. Законом України «Про пріоритетність
соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному
господарстві» [44].
Акцентуємо, що для СМ, на відміну від міських поселень, характерна значно нижча
територіальна та душова концентрація елементів соціальної інфраструктури
(наприклад, шкіл, закладів охорони здоров’я, палаців культури тощо). На відміну
від міст, є численні сільські поселення, де немає навіть самого примітивного
об'єкта виробничого призначення, елементарної господарської будівлі, що
перебуває у власності сільськогосподарського або іншого підприємства. У
Херсонській області, наприклад, є сільські населені пункти, де за даними
перепису населення 2001 року чисельність населення складала 3-10 чоловік. Як
правило, у таких населених пунктах немає ні магазинів, ні тим паче шкіл,
медичних закладів, життя й виробнича діяльність їх населення пов'язана з
постійними поїздками в інші поселення. Окрім того, на відміну від поїздок між
міськими поселеннями, вони здійснюються в умовах бездоріжжя й відсутності
суспільного транспорту. Такий просторовий розрив між місцем проживання,
виробництва і місцем задоволення соціальних потреб зумовлює відміни у ЯЖ
населення.
Особливо складні умови життя складаються в тих поселеннях, які в результаті
концентрації виробничої діяльності, у процесі реалізації політики першорядного
розвитку «перспективних» поселень, були віднесені до рівня селитьб.
Цілком правомірно говорити про те,
- Київ+380960830922