РОЗДІЛ 2
АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ В СИСТЕМІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ:
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
2.1. Контрольний механізм Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод та її співвідношення з національним адміністративним правопорядком
Особливістю будь-якої правової системи сучасності є існування контрольного
механізму за дотриманням юридично зобов’язуючих правил поведінки, оскільки він
не тільки карає за неналежне виконання існуючих правил, але й, при
необхідності, підтверджує ці правила та уточнює їх зміст. В цьому контексті,
відповідний контрольний орган (наприклад, Європейський Суд з прав людини)
виступає не тільки як стабілізуючий та консервативний елемент існуючої правової
системи, але й як її конститутивний фактор. У тій мірі, у якій створення
будь-якого правила поведінки розраховане на подальше його застосування, а отже
на отримання необхідного ефекту, діяльність контрольного органу забезпечує
дотримання міри адекватності отриманого ефекту наміру автора самого правила
(наприклад, Ради Європи). Безумовним є те, що ефективність діяльності
контрольного органу залежить від кола повноважень, якими він наділений. Це в
однаковій мірі стосується діяльності як національних, так й міжнародних
контрольних органів.
Одним з найголовніших досягнень міжнародного права останніх десятиріч є
створення міжнародної системи гарантій дотримання прав людини, яка ґрунтується
на загальновизнаних принципах, що знайшли своє закріплення в цілому ряді
міжнародних договорів як універсального, так й регіонального характеру, а також
на системі міжнародних органів, наділених контрольними повноваженнями за
дотриманням закріплених прав, до яких відносяться міжнародні несудові органи та
міжнародні судові інституції. Їх структурна взаємодія зображена на рис. 2.1.
* Серед міжнародних несудових контрольних органів можна виділити принаймні два
основних типи. До першого типу відносяться органи, які займаються за власною
ініціативою, або на прохання держави-учасниці договору, або, при певних умовах,
за скаргою будь-якої особи чи групи осіб, збиранням інформації про дотримання
іншими державами-учасницями договору закріплених прав та проведенням
відповідного розслідування стосовно виявлених фактів. Доповіді, які вони
готують, носять переважно узагальнюючий характер щодо стану з дотриманням тих
чи інших міжнародно-правових норм у відповідній державі, а висновки, які
містяться у цих доповідях, мають характер рекомендацій щодо вдосконалення тих
чи інших положень національної правової системи або зміни національної судової
чи адміністративної практики. До таких міжнародних органів слід віднести
Комітет по запобіганню расової дискримінації, який створений та діє в рамках
Конвенції ООН про скасування усіх форм расової дискримінації, що набрала
чинності 4 січня 1969 року, Комітет проти тортур, який діє в рамках Конвенції
проти тортур, що набрала чинності 26 червня 1987 року, або Африканську Комісію
з прав людини та народів, яка функціонує в рамках Африканської Хартії прав
людини та народів, що набрала чинності 21 жовтня 1986 року [147, с. 13].
Критерії
Міжнародні
органи
Органи
Відношення до захисту
Згода держави-відповідача
Процедури
Характер матеріалів доповіді (рішення)
Характер висновків доповіді (рішення)
Ініціювання
Несудові (-)
Судові (+)
Опосередковане (-)
Пряме (+)
Необхідна (-)
Непотрібна (+)
Моніторинг (-)
Розслідування (+)
Узагальнюючий (-)
Індивідуальний (+)
Рекомендаційний (-)
Обов’язковий (+)
Міждержавні заяви
Індивідуальні заяви
Власна ініціатива
Комітет ООН по запобіганню расової дискримінації
-/+
+
Комітет проти тортур
-/+
+
Африканська Комісія з прав людини та народів
-/+
+
Міжамериканська Комісія з прав людини
-/+
+
Комітет ООН з прав людини
-/+
+
Міжнародний Суд ООН
Суд ЄС
Міжамериканський Суд з прав людини
Європейський Суд з прав людини
Рис. 2.1. Система контрольного механізму міжнародних гарантій дотримання прав
людини
Так, до компетенції Комітету по запобіганню расової дискримінації та Комітету
проти тортур, відносяться, по-перше, розгляд доповідей, які регулярно надаються
їм державами-учасницями відповідної Конвенції та містять перелік заходів,
вжитих з метою належного дотримання прав, гарантованих цією Конвенцією, та
по-друге, проведення розслідувань на предмет виявлення можливих порушень
державою-учасницею прав, гарантованих Конвенцією, по фактам, які надані у їх
розпорядження будь-якою особою чи групою осіб, при умові, що держава-відповідач
висловить на це свою згоду. По результатам проведеного розслідування, кожен із
згаданих Комітетів складає доповідь, яка направляється зацікавленим сторонам та
основні висновки якої включаються до щорічної доповіді, яка готується для
Генеральної Асамблеї ООН через посередництво Генерального Секретаря ООН.
На відміну від вищезгаданих Комітетів, право на звернення до Африканської
Комісії з прав людини та народів з проханням про проведення розслідування щодо
дотримання державою-відповідачем прав, гарантованих Африканською Хартією прав
людини та народів, має виключно держава-учасниця цього міжнародного договору.
Однак, як і в попередньому випадку, висновки, які покладаються в основу
доповіді, що готує Комісія по результатам розслідування, не носять юридично
обов’язкової сили для держави-відповідача, а мають виключно