РОЗДІЛ 2
МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ОПТИМАЛЬНОГО КЕРУВАННЯ КОНКУРЕНТНОЮ ВЗАЄМОДІЄЮ ІННОВАЦІЙ
2.1. Модель прийняття рішень та оптимального керування процесами впровадження
інноваційних продуктів
Підтримка прийняття рішень щодо впровадження інноваційних продуктів та
генерація керуючих впливів неможливі без аналізу структури інформаційних
масивів та моделювання процесів перетворення інформації, що дозволяють
прогнозувати динаміку інноваційних процесів та керувати ними.
Для побудови моделі підтримки прийняття рішень з оптимального керування
впровадженням інноваційних продуктів необхідно провести декомпозицію модулів
узагальненої моделі (див рис. 1.5), формалізувати задачі, визначити структуру
вхідних та вихідних потоків даних для окремих блоків запропонованої моделі.
Отримані результати докладніше висвітлені у [3].
Модуль 1. Моделювання дифузійних (еволюційних) процесів. Завданнями моделювання
дифузійних процесів є:
оцінка взаємного впливу однорідних інновацій;
прогнозування життєздатності досліджуваної інновації;
оцінка швидкості поширення досліджуваної інновації в залежності від наявної
кількості суб’єктів ринкових відносин.
Вхідні параметри модуля дифузійних процесів (рис.2.1): – кількість інновацій; –
коефіцієнти міжінноваційної взаємодії (), – коефіцієнти інноваційної дифузії, ,
– матриці коефіцієнтів доходності та витрат суб’єктів ринкової діяльності
(виробників, дилерів, споживачів) для досліджуваної інновації (), – прогнозні
обсяги ринку інновації. Наведені коефіцієнти визначаються за даними досліджень
динаміки відповідного сегменту ринку.
Рис. 2.1. Модуль дифузійних процесів
Вихідні параметри модуля, як це видно з рис. 2.1 такі: – максимально можлива
кількість реципієнтів інноваційного продукту (осіб, що здатні адаптувати –
інновацію) в момент часу , – прогнозні обсяги споживання реципієнтами
досліджуваної інновації в момент часу ; – параметри досліджуваної інновації, де
– обсяги фінансових ресурсів виробника продукції в момент часу (з урахуванням
норм споживання інноваційного продукту), – обсяги фінансових ресурсів дилера в
момент часу , – обсяги попиту на інноваційну продукцію в момент часу .
Таким чином, в блоках S1, S2 визначається необхідний набір прогнозних значень
для основних характеристик поширення інноваційного продукту – та .
Модуль 2. Моделювання виробничих процесів. За результатами моделювання
виробничих процесів вирішуються наступні задачі:
визначення можливої потужності виробництва та часу виходу на максимальну
потужність;
визначення виробничих витрат;
визначення виробничої собівартості інноваційного продукту;
визначення оптимального інноваційного проекту.
Рис. 2.2. Модуль виробничих процесів
Вхідні параметри модуля виробничих процесів (рис. 2.2): {Fr} – множина проектів
реалізації досліджуваної інновації.
На виході модуля, як це видно з рис. 2.2 визначається: – оптимальний проект ( –
технологічні параметри досліджуваної інновації за оптимальним проектом, –
базові вартісні параметри за оптимальним проектом); N(t) – обсяг виробництва
інноваційної продукції досліджуваним підприємством; С(t) – собівартість
інноваційного продукту; B(t) – витрати на виробництво інноваційного продукту.
Ефективність впровадження оптимального інноваційного проекту в блоці S3
оцінюється інтегральним показником для вибору найкращого проекту та прийняття
одного з наступних рішень: – відхилення проекту, – впровадження після доробки,
– впровадження.
При позитивному рішенні про впровадження проекту порівнюється максимальна
виробнича потужність за наявних технологічних ресурсів з виробничою програмою
оптимального інноваційного проекту (блок S4) визначаються виробнича
собівартість та витрати на виробництво продукції.
Отримані дані можуть бути використані як прогнозні або для підтримки прийняття
рішень під час реалізації проекту.
Модуль 3. Моделювання маркетингово-збутової діяльності. Завданнями моделювання
збутової діяльності є визначення:
можливих обсягів витрат на ефективну маркетингову підтримку інноваційного
проекту;
реалізаційної ціни інноваційного продукту;
прогнозного обсягу реалізації;
граничних меж доходності підприємства.
Рис. 2.3. Модуль маркетингово-збутової діяльності
Вхідними параметрами модуля маркетингово-збутової діяльності (рис.2.3) є: –
закладена в оптимальному проекті норма рентабельності продукції, – мінімально
можливий обсяг реалізації продукції (за даними підприємства), – мінімальний
рівень витрат на маркетинг та збут за даними підприємства (залежать від обраних
каналів розподілу продукції та мінімальних витрат на маркетингову підтримку
продукції, що визначені в проекті або маркетинговим відділом), , – фактичні
значення обсягів реалізації та витрат на маркетингово-збутову діяльність, –
мінімальна та максимальна ціна на аналогічну продукцію у конкурентів, N(t),
С(t), .
На виході модуля, зображеного на рис. 2.3, визначаються: – обсяг реалізації
інноваційної продукції підприємством, – витрати на маркетинг та збут, – доход
від реалізації продукції, – реалізаційна ціна інноваційного продукту, –
ефективні витрати на маркетинг та збут.
У блоці S5 на основі статистичних даних маркетингових досліджень обраної галузі
(або за даними підприємства) визначаються ефективні витрати на маркетинг і збут
та реалізаційна ціна продукції.
У блоці S6 визначаються прогнозні рівні доходів, витрат на маркетинг і збут
підприємства, критичні значення обсягів збуту та виробництва.
Такий підхід дозволяє спрогнозувати умови, за яких реалізація проекту є
збитковою, відповідність ціни на продукцію ринковому діапазону цін та визначити
прогнозну доходність підприємства .
При впровадженні проекту прогнозні значення обсягів реалізації та витрат
- Київ+380960830922