РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ДОСЛІДНИЦЬКИХ УМІНЬ МАЙБУТНІХ
УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
В розділі розкривається сутність і шляхи реалізації технології формування
дослідницьких умінь майбутніх учителів географії, теоретично обгрунтовано
дидактичні умови формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії у
процесі вивчення професійно-орієнтованих навчальних дисциплін в умовах
педагогічного вищого навчального закладу. Розглянуто можливості традиційних
аудиторних занять, самостійної роботи, навчальної практики та контролю знань
щодо процесу реалізації поставленої мети.
2.1. Технологія формування дослідницьких умінь майбутніх учителів географії
Аналіз досвіду наших попередників свідчить, що формування у студентів
дослідницьких умінь, які необхідні для їх підготовки до самостійної творчої
діяльності, формування професійної і педагогічної майстерності найбільш
ефективно може відбуватися за умови комплексного підходу до організації
навчально-виховного процесу, створення та реалізації технології формування
дослідницьких умінь у єдності всіх її компонентів.
Технологізація освітньої діяльності є однією з домінуючих тенденцій, які
визначають розвиток і реформування освітніх систем в умовах
соціально-економічних перетворень.
Поняття “технологія” в широкому розумінні трактується як сукупність або система
уявлень і дій, спрямованих на оптимальну реалізацію суспільної практики [274].
Спочатку термін “технологія” характеризував способи діяльності людей для
отримання певної матеріальної продукції і використовувався у зв’язку з
технологічними процесами. Згодом, цей термін почали використовувати і в
соціальній сфері.
У філософському словнику знаходимо трактування даного поняття не лише як
процесу послідовної організації діяльності для досягнення цілей виробництва, а
як процесу, котрий ґрунтується на наукових розробках в даній галузі [248].
Ми розглядаємо поняття “педагогічна технологія” та “технологія навчання”. В
педагогіці технологічні підходи пов’язані з розробкою наукових досліджень в
галузі педагогічної психології, дидактики, методики викладання навчальних
предметів, а тому ґрунтуються на описуванні й поясненні закономірностей
розвитку особистості в педагогічних процесах.
Ще в науковій літературі 70-х років поняття педагогічної технології
трактувалось як комплексний, інтегрований процес, що включає людей, ідеї,
засоби та способи організації діяльності для аналізу проблем планування,
забезпечення, оцінювання та управління вирішенням проблем, що охоплюють всі
аспекти засвоєння знань [110].
Сучасні уявлення про педагогічну технологію надзвичайно різноманітні.
На думку Ю.В.Бондарчука педагогічна технологія являє собою “організацію
цілісного навчально-виховного процесу, який передбачає не тільки організацію
творчої праці, а й приділяє увагу особистості учня і педагога, їх взаємодії,
вихованню високої організації на основі педагогічної співдружності” [36].
Інші спеціалісти розглядають дане поняття, як комплекс дій, засобів діяльності
викладача, складовими яких є предметні, алгоритмічні та психологічні
компоненти, що гарантують активізацію і розвиток свідомості, високу психічну та
фізичну працездатність тих, кого навчають [54; 176].
М.В. Кларін, розглядає педагогічну технологію як системну сукупність і порядок
функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів,
які використовуються для досягнення педагогічної мети [107].
І.М. Дичківська зазначає, що педагогічна технологія акумулює і виражає загальні
ознаки та закономірності навчально-виховного процесу незалежно від конкретного
навчального предмета, об’єднуючи в собі їх зміст, форми і засоби [78].
О.В. Євдокимов та Й. Прокопенко розглядають педагогічну технологію як систему,
до якої входять учасники педагогічного процесу та система теорій, ідей, засобів
і методів організації діяльності, які сприяють ефективному розв‘язанню проблеми
і охоплюють всі аспекти засвоєння знань і практичних умінь [81; 194].
У В.П.Беспалька, який розглядає педагогічну технологію як засіб досягнення
цілей навчання, знаходимо її наступні положення:
– попереднє проектування навчально-виховного процесу і подальше відтворення
проекту в навчальній групі;
– власне проект навчально-виховного процесу, який визначає структуру і зміст
навчально-пізнавальної діяльності самого студента;
– процес цілепокладання, який розглядається в двох аспектах: а) діагностика і
об’єктивний контроль якості засвоєння навчального матеріалу; б) розвиток
особистості в цілому;
– структурна і змістовна цілісність всього навчально-виховного процесу;
– мета реалізації – її методи та засоби [27, 12-13].
Ми погоджуємося із думкою Г.К. Селевко який вказує, що педагогічна технологія
може бути представлена такими трьома аспектами:
– науковим, який розглядає її як частину педагогічної науки, що вивчає і
розробляє цілі, зміст і методи навчання, виховання і проектує педагогічні
процеси;
– процесуально-описовим, який передбачає опис або алгоритм процесу, сукупність
цілей, змісту, методів і засобів для досягнення запланованих результатів
навчання і виховання;
– процесуально-дієвим, який відображає здійснення педагогічного процесу і
функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних
педагогічних засобів [217, 15].
В. Пітюков визначає поняття “педагогічна технологія” як “наукове обґрунтування
вибору операційного впливу педагога на особистість у контексті взаємодії її зі
світом, з метою формування в неї ставлення до цього світу” [194]. На думку
автора педагогічна технологія – це компонент професійної майсте
- Київ+380960830922