Швидкотверднучі лужні шлакопортланцементи та бетони на їх основі

ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність роботи, сформульовано мету досліджень, наукову новизну, практичне значення та основні задачі, що розв'язані у роботі.
У першому
розділі наведено огляд стану наукової розробки теми та визначено теоретичні передумови досліджень.
Значний розвиток монолітного будівництва обумовлює широкий інтерес до бетонів та бетонних сумішей з регульованими технологічними та експлуатаційними характеристиками. При цьому однією з найважливіших є задача зниження матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів, що в значній мірі досягається за рахунок розробки нових в'яжучих матеріалів з максимальним вмістом техногенної сировини. Враховуючи існуючі екологічні проблеми, пов'язані з виробництвом традиційного портландцементу, особлива увага приділяється розробці шлакопортландцементів. Використання шлакопортландцементу в сучасному будівництві дозволяє не лише знизити енергоємність виробництва в'яжучих систем за рахунок введення до їх складу мікронаповнювачів, але й частково вирішити питання утилізації відходів металургійної промисловості. З іншого боку, відомо, що при виготовленні вказаних систем відбувається спільний помел мінеральної складової та портландцементного клінкеру з добавкою природного гіпсу. Останній вводять для регулювання строків тужавлення, внаслідок чого у складі продуктів гідратації утворюється етрингіт, який з часом починає відігравати деструктивну роль у синтезі міцності цементного каменю. Отримані матеріали відрізняються рядом недоліків, в тому числі зниженими морозо-, атмосферо- та корозійною стійкістю. Такі цементи з часом втрачають свої властивості і не можуть використовуватись за прямим призначенням. Саме тому на ринку спостерігається велика кількість шлакопортландцементу, який не користується великим попитом, що зумовлено його низькими будівельно-технологічними властивостями.
Попередніми дослідженнями встановлено можливість деякого прискорення швидкості твердіння в'яжучих речовин в нормальних умовах та підвищення міцнісних показників в ранні терміни штучного каменю на основі шлакопортландцементних композицій при значному вмісті шлаку (до %) за рахунок модифікації добавками, які містять солі лужних металів, сульфати, фосфати та фториди. В той же час, незважаючи на можливість деякого прискорення кінетики нарощування міцності шлакопортландцементних в'яжучих речовин на ранніх етапах твердіння, залишається відкритим питання щодо їхньої довговічності, в тому числі зберігання міцності у часі, недостатньої морозостійкості, значної усадки, підвищеної водопотреби, вимивання та висолоутворення, низької атмосферо- та корозійної стійкості, обумовленої можливими фазовими перетвореннями продуктів гідратації штучного каменю, що призводить до його руйнування. При цьому слід звернути увагу на те, що дані системи виготовлені за двокомпонентною технологію, яка передбачає використання лужного компонента у вигляді водного розчину, що ускладнює технологічний процес виробництва бетонних сумішей.
Зазначені недоліки обумовлюють актуальність