змісту речення характеру потенційності, нереальності.
Периферійну зону ФСК допустовості формують складнопідрядні речення з умовно-допустовими та допустово-бажальними семантико-синтаксичними відношеннями і складносурядні речення з протиставно-допустовими та
розділово-допустовими семантико-синтаксичними відношеннями. Умовно-допустові семантико-синтаксичні відношення реалізують сполучники якщо і(й) . то, якщо навіть. то, якби і(й) . то, якби навіть. то, якби (ж). то. Допустово-бажальні семантико-синтаксичні відношення експлікує невелика кількість засобів: парні сполучники (хоч (і). аби, хай(і). аби, нехай(і). аби), за аналогією до яких можуть утворюватися сполучнослівно-сполучникові пари скільки не. аби; де не. аби; який не. аби. Основною умовою появи протиставно-допустових семантико-синтаксичних відношень є взаємодія сурядних частин, в одній із яких висловлено твердження або припущення з можливим наслідком, а в іншій це твердження або припущення спростовують, обмежують чи заперечують. Важливу роль у реалізації цих відношень відіграють не так протиставні сполучники а, але, зате, однак (одначе), проте, та (зі значенням але), як лексичне наповнення сурядних частин та частки-актуалізатори, характерні для допустових складнопідрядних речень. Складне речення з
розділово-допустовими семантико-синтаксичними відношеннями більше тяжіє до складносурядних речень, оскільки дві його частини поєднані між собою повторюваними
розділовими сполучниками хоч. хоч., чи. чи., зрідка або. або, а третя приєднана до них протиставними сполучниками а, але, зрідка так, які можуть опускатися. Саме наявність третьої частини зі значенням, характерним для головної частини складнопідрядного речення з допустовим семантико-синтаксичним відношенням, а також вираження семантики узагальненого вибору дає підстави розглядати такі складносурядні речення в периферійній зоні складнопідрядного речення з узагальнено-допустовою частиною, а значення протиставлення зближує їх також і з допустово-протиставними складнопідрядними реченнями.
Крайню периферійну зону ФСК допустовості в межах складного речення з допустовими семантико-синтаксичним відношеннями формують:
) безсполучникові структури протиставно-допустової семантики, які ґрунтуються на запереченні, спростуванні одним компонентом сподіваного наслідку, висловленого в наступному компонентові; вони є дериватами складносурядних речень з протиставно-допустовими семантико-синтаксичними відношеннями;
) безсполучникові речення з
розділово-допустовими семантико-синтаксичними відношеннями, у яких дві предикативні частини (здебільшого предикати) протиставлені третій з прогнозованим наслідком. Вони побудовані за спільною схемою: у першій двочленній структурі - повторюваний предикат з часткою не, у другій - виразне протиставлення.
Просте ускладнене речення має свою ієрархію допустових семантико-синтаксичних відношень, яка де в чому відрізняється від системи відношень у складнопідрядному та складносурядному реченнях.
До складнопідрядного речення з допустовими семантико-синтаксичними відношеннями у структурі ФСК допустовості найближче розташовані прості речення, ускладнені однорідними членами, що поєднані допустово-протиставними сполучниками. Такі речення є перехідним типом конструкцій між складними та простими реченнями, оскільки вони повністю зберігають не лише сполучні засоби вихідного складного речення, але й присудки його головної та підрядної частин. Речення, однорідні присудки яких поєднані допустовими сполучниками, є дериватами спільносуб'єктних складнопідрядних речень з допустово-обмежувальними, допустово-протиставними, допустово-умовними та узагальнено-допустовими підрядними частинами. Прості речення, однорідні присудки яких поєднані протиставними сполучниками, прилягають до складносурядних речень з протиставно-допустовими та
розділово-допустовими відношеннями між їхніми частинами. Від базового складного речення більше віддалені прості речення, ускладнені другорядними членами речення (означеннями та обставинами), пов'язаними допустово-обмежувальними, допустово-протиставними, допустово-умовними та протиставно-допустовими семантико-синтаксичними відношеннями.
У структурі ФСК допустовості домінанту простих ускладнених речень становлять речення з прийменниково-відмінковими формами допустової семантики, які так само утворені з підрядної допустової частини, але вона зазнала складніших трансформацій: допустові сполучники перетворилися на допустові прийменники, а її присудок - на віддієслівний іменник. Прийменниково-відмінкові форми мають свою ієрархію у вираженні допустової семантики:
а) ядро прийменниково-відмінкових форм допустової семантики формують чотири форми з похідними прийменниками незважаючи на, всупереч/усупереч, незалежно від, наперекір; б) до приядерної зони належить форма з похідним прийменником попри; в) периферійну зону утворюють відмінкові форми з прийменниками помимо, при; г) дев'ять синкретичних допустових форм з прийменниками за, поза, на противагу, на відміну від, без, крім, окрім, опріч, за винятком належать до крайньої периферійної зони.
У периферійній зоні простого ускладненого речення розташовані конструкції, ускладнені відокремленими другорядними членами речення, вираженими дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами чи одиничними дієприкметниками та дієприслівниками. Ця позиція зумовлена тим, що дієприкметники і дієприслівники, на відміну від прийменниково-відмінкових форм, більше завуальовують допустові семантико-синтаксичні відношення, якими пов'язані предикативні частини в базовому складному реченні. Вони є наслідком кількаразового згортання підрядної або сурядної частини складного речення з допустовою семантикою. Характерною особливістю таких відокремлених другорядних членів речення є їхня похідність від предикатів та наявність слів-актуалізаторів, які підсилюють допустову семантику.
СПИСОК
- Київ+380960830922