змісту і технологічної архітектоніки діяльності вищої школи:
посилення ролі й оволодіння знаннями, орієнтованими на різні кваліфікаційні
рівні, підвищення їх технологічності, створення умов для активної соціальної
дії, розвитку креативності майбутніх учителів.
Визначена проблема актуалізується під час підготовки вчителів музики,
діяльність яких спрямовується на залучення підростаючого покоління до глибокого
пізнання кращих зразків музичного мистецтва.
Перехід на ступеневу систему навчання у галузі вищої музично-педагогічної
освіти створює реальні можливості для підготовки не лише вчителя музики
загальноосвітньої школи, а й викладача інструментального класу
музично-педагогічного коледжу і педагогічного університету, що зумовлено
вимогами ринку праці, зміною соціального замовлення на рівень готовності
випускника до виконання основних виробничих функцій та можливістю
самореалізації особистості через професійну діяльність.
Концептуальні аспекти компетентнісного підходу до фахової підготовки майбутніх
учителів висвітлені у фундаментальних працях з психології та педагогіки
(А.Андреєв, Н.Бібік, В.Гинецинський, Е.Зеєр, І.Зимня, І.Зязюн, А.Маркова,
О.Савченко, О.Овчарук, В.Семиченко, В.Стрельнікова, Дж.Ревен, А.Хуторський та
ін.).
У галузі фахової підготовки вчителя музики ці питання знайшли відображення у
роботах Е.Абдулліна, Л.Арчажникової, Л.Рапацької, О.Олексюк, В.Орлова,
Г.Падалки, О.Рудницької, О.Ростовського, В.Шульгіної, О.Щолокової та ін.
Широкий спектр теоретико-методичних досліджень і публікацій, здійснений
сучасними вченими (О.Бурська, В.Буцяк, Л.Василенко, І.Гринчук, Л.Гусейнова,
Н.Згурська, В.Крицький, О.Лисенко, О.Ляшенко, І.Медведєва, М.Михаськова,
В.Мішедченко, Н.Мозгальова, Т.Панасенко, Л.Паньків, О.Плотницька, Ю.Ростовська,
Г.Саїк, І.Сипченко, Т.Стратан, О.Щербина та ін.), доводить, що окремі аспекти
методичної компетентності вчителя музики ними досліджені.
Аналіз проведених досліджень показав, що важливими складовими процесу
методичної підготовки майбутніх учителів музики є набуття спеціальних знань та
вмінь, які забезпечують їх готовність до керівництва музично-інструментальною
діяльністю. Тим часом, аналіз науково-методичної літератури та практичного
досвіду свідчить про існування суперечностей між:
- зростаючими об’єктивними вимогами суспільства до вчителя музики і недостатнім
рівнем фахової підготовки у вузі;
- наявними знаннями студентів і умінням передавати їх у своїй педагогічній
діяльності;
- виконавською і методичною підготовкою студентів у процесі навчання у
педагогічному університеті.
Отже, більшість суперечностей у діяльності вчителя музики пов’язана з проблемою
формування його методичної підготовки, що зумовлює пошук ефективних шляхів її
удосконалення.
Актуальність окресленої проблеми, її теоретична і практична значущість для
підготовки вчителів музики, здатних ефективно працювати у мінливих
соціально-економічних умовах, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження
“Педагогічні умови формування методичної компетентності майбутнього вчителя
музики в процесі інструментальної підготовки”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне
дослідження виконане відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи
кафедр фортепіанного виконавства і художньої культури НПУ імені М.П.
Драгоманова і є складовою теми “Зміст, форми і методи фахової підготовки
вчителів музики”. Тема дисертації затверджена Вченою радою НПУ імені М.П.
Драгоманова (протокол № від року) і узгоджена в Раді з
координації досліджень у галузі педагогіки і психології в АПН України (протокол
№ від року).
Об’єкт дослідження - процес навчання гри на музичних інструментах студентів ВНЗ
педагогічного профілю.
Предмет дослідження – педагогічні умови та технологія формування методичної
компетентності майбутніх учителів музики в процесі інструментальної
підготовки.
Мета роботи – обґрунтувати педагогічні умови, розробити та експериментально
перевірити ефективність їх реалізації у формуванні методичної компетентності
майбутніх учителів музики у процесі інструментальної підготовки.
Гіпотеза дослідження – ефективність формування методичної компетентності
майбутніх учителів музики в процесі інструментальної підготовки значно
підвищиться, якщо забезпечити такі педагогічні умови:
цілеспрямований розвиток мотивації і вольових якостей студентів до процесу
навчання;
організацію навчання на основі доцільно відібраного теоретико-методичного
матеріалу;
активізацію виконавської діяльності студентів, що стимулює їх пізнавальний
інтерес до музичного мистецтва і забезпечує продуктивність педагогічного
мислення;
орієнтацію студентів на самооцінку досягнутого рівня методичної
компетентності.
Для досягнення поставленої мети дослідження і перевірки сформульованої гіпотези
визначено такі завдання:
- на основі аналізу спеціальної та психолого-педагогічної літератури розкрити
сутність і визначити теоретичні засади формування методичної компетентності
майбутніх учителів музики;
- дослідити практичний стан методичної підготовки студентів педагогічних
університетів і виявити особливості їх організації.
- розробити модель формування методичної компетентності майбутніх учителів
музики, визначити критерії, показники та рівні її сформованості;
- визначити педагогічні умови та сформулювати принципи, необхідні для
формування методичної компетентності студентів у процесі інструментальної
підготовки;
- експериментально перевірити ефективність запропонованих педагогічних умов
шляхом проведення дослідно-експериментальної роботи.
Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять філософські
положення системного підходу до вивчення педагогічних явищ і процесів
(В.Андрущенко, В.Загвязинський, І.Зязюн, В.Кремень та ін.); концептуальні ідеї
психології і педагогіки щодо провідної ролі діяльності у формуванні особистості
(Г.Балл, І.Бех, В.Бондар, В.Семиченко, С.Сисоєва та ін.); теорії
компетентнісного підходу до підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних
закладах (А.Андреєв, Н.Бібік, Е.Зеєр, І.Зимня, О.Савченко, О.Овчарук, Дж.Ревен,
А.Хуторський та ін.); праці провідних науковців у галузі теорії і методики
музично-педагогічної освіти (Е.Абдуллін, Л.Арчажнікова, О.Олексюк, В.Орлов,
О.Отич, Г.Падалка, Г.Побережна, О.Ростовський, О.Рудницька, В.Шульгіна,
О.Щолокова); наукові розробки в галузі методики інструментального навчання
(О.Алексєєв, Н.Кашкадамова, Є.Ліберман, В.Макаров, К.Мартінсен, Б.Міліч,
Г.Нейгауз, С.Савшинський та ін.).
Методи дослідження: Для реалізації поставлених завдань використовувався такий
комплекс методів: теоретичні – аналіз філософської, психологічної,
педагогічної, музикознавчої та навчально-методичної літератури з метою
узагальнення теоретичних питань щодо застосування компетентнісного підходу в
процесі методичної підготовки майбутніх учителів музики; емпіричні –
педагогічне спостереження, самоспостереження, самооцінка, анкетування та
тестування, метод експертних оцінок, бесіди, створення спеціальних
діагностичних ситуацій, педагогічний експеримент (констатувальний,
формувальний) для перевірки ефективності визначених педагогічних умов та
сформованості методичної компетентності майбутніх учителів музики в процесі
інструментальної підготовки.
База дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалась у Національному
педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, Рівненському державному
гуманітарному університеті, Прикарпатському національному університеті ім.
Василя Стефаника, Луганському національному університеті ім. Тараса Шевченка.
На різних етапах дослідження експериментальною роботою було охоплено
студентів і викладачів.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалось у три етапи протягом –
років. На першому етапі (- рр.) вивчався стан розробки даної
проблеми в її теоретичному аспекті. Була проаналізована література з теми
дослідження; визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, завдання і методи
дослідження, конкретизовано основні поняття досліджуваної проблеми, виявлено і
теоретично обґрунтовано основні психолого-педагогічні умови формування
методичної компетентності майбутнього вчителя музики в процесі інструментальної
підготовки.
На другому етапі (- рр.) було розроблено програму і методику
констатувального і формувального експериментів, проведено констатувальне
опитування студентів з метою виявлення рівнів їх методичної компетентності,
виконано основну частину формувального етапу експерименту, систематизовано
експериментальні дані, впроваджено результати дослідження у навчальний процес
підготовки майбутнього вчителя музики.
На третьому етапі (- рр.) проаналізовано і узагальнено результати
формувального етапу дослідження, розроблено методичні рекомендації, проведено
редагування і оформлення дисертації.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів: вперше
- науково обґрунтовано педагогічні умови формування методичної компетентності
майбутніх учителів музики в процесі інструментальної підготовки, що полягають у
розвитку мотивації і вольових якостей студентів до процесу навчання;
організація навчання на основі доцільно відібраного теоретико-методичного
матеріалу; активізація виконавської діяльності студентів, що стимулює їх
пізнавальний інтерес до музичного мистецтва і забезпечує продуктивність
педагогічного мислення; орієнтація студентів на самооцінку досягнутого рівня
методичної компетентності);
уточнено
сутність поняття “методична компетентність учителя музики”, його зміст та
структуру;
набули подальшого розвитку
- теоретичні положення щодо формування методичної компетентності студентів
педагогічних університетів у процесі інструментальної підготовки з урахуванням
переходу до ступеневого навчання.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці й
апробації авторської методики поетапного формування методичної компетентності
майбутніх учителів музики в процесі інструментальної підготовки; створенні
авторського лекційного курсу “Методика викладання гри на музичних інструментах”
за кредитно-модульною технологією навчання. Сформульовані у дослідженні основні
положення, зроблені висновки, викладений фактичний матеріал можуть бути
використані для розробки індивідуальних планів студентів за
освітньо-кваліфікаційними рівнями “бакалавр” і “магістр”, оновлення змісту
фахових навчальних курсів з інструментальної підготовки, створення методичних
рекомендацій і навчально-методичних посібників з метою удосконалення методичних
знань та вмінь майбутніх учителів музики.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Інституту
мистецтв Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № від
), Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені
М.П. Драгоманова (довідка № -/ від ), Інституту мистецтв
Луганського національного університету імені Т.Шевченка (довідка № / від
), Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім.
В.Стефаника (довідка № -/ від ).
Апробація результатів дисертації. Положення й висновки дисертації
обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Гуманістичні
орієнтири мистецької освіти” (Київ, ); міжнародному науковому семінарі
“Треті педагогічні читання пам’яті О.П. Рудницької” (Київ, р.);
науково-методологічному семінарі “Теоретичні та методичні засади неперервної
мистецької освіти” (Чернівці, р.); всеукраїнських науково-практичних
конференціях: “Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецького
спрямування у контексті сучасної парадигми освіти” (Миколаїв, р.);
“Мистецько-педагогічна освіта (теорія, методи, технологія)” (Кривий Ріг,
р.); “Теорія і практика естетичного виховання в умовах соціокультурної
трансформації” (Бердянськ, р.); “Реалізація компетентнісного підходу у
педагогічній освіті як однієї з вимог входження в європейський освітній
простір” (Глухів, р.); “Історія становлення та перспективи розвитку духової
музики в контексті національної культури України” (Рівне, р.);
науково-практичній конференції викладачів Рівненського педагогічного
університету (Рівне, р.).
Положення і результати дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях
кафедри фортепіанного виконавства і художньої культури Інституту мистецтв
Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною і
теоретичною обґрунтованістю визначених позицій та положень; використанням
комплексу різних взаємодоповнюючих методів дослідження у відповідності з
предметом, метою і завданнями дослідження; системним, кількісним і якісним
аналізом його результатів.
Публікації. За темою і результатами дослідження видано публікацій, з них –
у провідних фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів,
висновків до кожного
розділу, загальних висновків, додатків, списку
використаних джерел. Повний обсяг дисертації – сторінки, основний зміст
роботи викладено на сторінках. Дисертація ілюстрована таблицями, схемами,
гістограмами та діаграмами. Список
- Київ+380960830922