зміст права приватної власності на ліси має
свої особливості. В сучасних ринкових умовах зміст права приватної власності на
ліси не тільки зводиться до традиційного уявлення щодо правомочностей
володіння, користування і розпорядження відповідними земельними лісовими
ділянками, а може включати також управління, охорону, захист, гарантування, та
обмеження щодо реалізації суб’єктивного права власності на відповідну земельну
лісову ділянку. Пропонується у чинному ЛК України закріпити поняття володіння,
користування та розпорядження лісами. Визначаючи сутність правомочності
володіння земельною лісовою ділянкою слід вказати на те, що вона включає
юридично забезпечену можливість громадян та юридичних осіб України вважати
замкнену земельну лісову ділянку загальною площею до гектарів своєю, зайняти
її фізично, панувати над нею, обмежувати і не допускати інших осіб до цієї
ділянки, крім випадків передбачених ЛК України та іншими нормативно-правовими
актами. Право користування як елемент змісту права приватної власності на ліси
в Україні передбачає можливість для громадян та юридичних осіб освоїти
відповідну ділянку і самостійно вести лісове господарство, використовувати у
встановленому законом порядку для потреб лісового господарства наявні на даній
ділянці лісові ресурси, природні компоненти, а також споруджувати в
установленому порядку виробничі та інші будівлі й споруди, необхідні для
ведення лісового господарства і використання лісових ресурсів. Право
розпорядження земельною лісовою ділянкою – це гарантована лісовим
законодавством України свобода громадян та юридичних осіб України, яка полягає
у їх можливості на свій розсуд в межах закону визначати юридичну долю земельної
лісової ділянки, надавати можливість використовувати відповідну ділянку іншим
особам, або добровільно відмовитися від права власності на земельну лісову
ділянку на користь інших осіб.
7. Під реалізацією права приватної власності на ліси слід розуміти правомірну
діяльність громадян та юридичних осіб, у визначених законодавством України
межах, що здійснюється за допомогою використання правових норм щодо володіння,
користування та розпорядження земельною лісовою ділянкою для задоволення потреб
та інтересів суб’єктів лісових правовідносин.
8. До елементів механізму реалізації права приватної власності на ліси в
Україні можна віднести: правові норми лісового законодавства; лісові
правовідносини; акти реалізації правових норм лісового законодавства; способи
впливу, дозволи і заборони щодо реалізації прав та обов’язків суб’єктів права
приватної власності. У цьому зв’язку, правові норми щодо права приватної
власності на ліси в Україні регулюють лісові відносини щодо володіння,
користування та розпорядження земельними лісовим ділянками. Вони адресовані
персоніфікованому колу осіб (громадянам та юридичним особам України), діють в
часі безперервно, не вичерпують кількості застосувань, їх чинність припиняється
за відповідною процедурою, а саме у разі припинення прав на земельну лісову
ділянку, у випадках, передбачених законом, або в разі добровільної відмови
власника від права власності на дану ділянку на користь держави або
територіальної громади. В такому випадку, з точки зору практичного
застосування, реалізація права приватної власності на ліси громадянами та
юридичними особами означає здійснення вимог цілої системи правових норм, які
закріплені у лісовому законодавстві України. При цьому, правова норма
матеріального змісту щодо даного питання, реалізується через здійснення вимог
процесуальних правових норм, які забезпечують їх дію. Водночас, важливим є те,
що саме через правовідносини проявляється ступінь реальності та ефективності
правових норм законодавства, оскільки будь-які правовідносини (в т. ч і лісові)
становлять механізм дії правових норм, у якому поведінка громадян та юридичних
осіб спрямовується у потрібний для держави напрямок.
9. Проведений аналіз елементів механізму реалізації права приватної власності,
а також його форм можна констатувати, що механізм реалізації права приватної
власності на ліси в Україні розглядається через призму чотирьох форм:
використання, виконання, дотримання та застосування. З позицій лісового
законодавства України, дотримання, як форма в системі механізму реалізації
права приватної власності на ліси в Україні, полягає в утриманні від вчинення
дій, які заборонені нормами лісового законодавства, а саме: незаконно
вирубувати та пошкоджувати дерева і чагарники; знищувати або пошкоджувати ліс
внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, забруднення хімічними та
радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами,
іншими шкідливими речовинами, підтоплення осушення та інших видів шкідливого
впливу; засмічувати ліси побутовими і промисловими відходами; порушувати строки
лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених
законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
знищувати або пошкоджувати лісові культури, сіянці або саджанці у лісових
розсадниках і на плантаціях, а також природного приросту та самосіву на землях,
призначених для відновлення лісу тощо. При виконанні, як одній із форм в
системі механізму реалізації права приватної власності на ліси в Україні,
можливим є виникнення конкретних лісових правовідносин, а також важливим є
наявність суб’єктів даного права (громадян та юридичних осіб), встановлення між
ними чіткого правового зв’язку та існування визначених законом юридичних
фактів, як підстав набуття у приватну власність відповідних земельних лісових
ділянок, зазначених у ст. , ЛК України. Використання, як форма реалізації
права в системі механізму реалізації права приватної власності на ліси в
Україні, передбачає реалізацію можливостей, які надані лісовим та іншим
законодавством, громадянами та юридичними особами щодо власності на лісові
ресурси та їх використання в порядку, визначеному ЛК України; на відшкодування
збитків у випадках, передбачених законом; на придбання або іншим способом
набуття земельної лісової ділянки; на спорудження у встановленому порядку
виробничих та інших будівель й споруд, необхідних для ведення лісового
господарства і використання лісових ресурсів тощо. Використання служить
економічною основою для ефективного ведення приватного лісового господарства, а
обсяги використання лісових ресурсів, які знаходяться на даній території
встановлюються як такі, що забезпечують безперервність виконання лісами
еколого-економічних функцій (захисних, санітарно-гігієнічних, оздоровчих,
ресурсних). За рахунок використання лісових ресурсів громадяни та юридичні
особи – власники лісів – отримують кошти для їх відтворення, проведення
лісівничих, лісоохоронних та інших заходів. Застосування, як специфічна форма
реалізації права в системі механізму реалізації права приватної власності на
ліси в Україні, полягає у реалізації суб’єктивного права власності на земельну
лісову ділянку із участю компетентних органів та їх посадових осіб з метою
врегулювання державних та приватних правовідносин щодо набуття даної ділянки у
приватну власність.
. Механізм реалізації права приватної власності на ліси в Україні – це
система елементів правового регулювання лісових правовідносин, яка включає
правові норми, лісові правовідносини, акти реалізації правових норм лісового
законодавства, способи правового впливу, та форми реалізації права приватної
власності його суб’єктами, що встановлюються у сфері здійснення даного права
фізичними і юридичними особами України, органами виконавчої влади, місцевого
самоврядування, управління та контролю, а також судовими органами в процесі
здійснення їх діяльності, процедуру реалізації даного права з метою створення
сприятливих умов для функціонування лісового господарства та задоволення потреб
та інтересів громадян, юридичних осіб та держави.
. На реалізацію права приватної власності на ліси в Україні впливає
необхідність встановлення чітких та єдиних меж щодо реалізації даного права. На
жаль, українське законодавство, не тільки не визначає конкретний перелік даних
меж, але й не регламентує перелік конкретних обставин, коли можуть бути
обмежені права власника щодо земельної лісової ділянки. Межі реалізації права
приватної власності на ліси нерозривно пов’язані із загальновизнаним принципом
права “дозволено все, що не заборонено законом”. Межі реалізації права
приватної власності на ліси – це гарантована Конституцією та законами України
свобода дій громадян та юридичних осіб, яка передбачає можливість вибору
варіантів поведінки по здійсненню правомочностей щодо земельних лісових ділянок
з метою задоволення власних потреб, не порушуючи при цьому права та інтереси
інших осіб, а також для забезпечення взаємозв’язку приватних і державних
інтересів у сфері приватних лісових правовідносин. При цьому основними
засобами, які вливають на визначення даного поняття, є правові обмеження,
обмеження права, обов’язки власників земельних лісових ділянок та заборони.
Межі реалізації права приватної власності на ліси в Україні можна
класифікувати за такими критеріями: ) за нормативним характером: а) загальні
межі: (визначаються положеннями конституційного та цивільного законодавства
щодо реалізації права власності в цілому (ст. ст. , Конституції України, а
також , , та інші статті ЦК України); визначаються загальними
положеннями земельного, екологічного законодавства щодо здійснення права
приватної власності на земельні ділянки (ст. ст. , , -, , та
інші статті ЗК України,
розділ ХІ Закону України „Про охорону навколишнього
природного середовища” та ін.); б) спеціальні межі (визначаються положеннями
лісового законодавства, якими встановлено спеціальний правовий режим щодо
використання земельних лісових ділянок); ) за юридичної природою меж
реалізації права приватної власності на ліси: а) правові обмеження; б)
обмеження права; в) обов’язки суб’єктів права приватної власності на ліси; г)
заборони.
СПИСОК
- Київ+380960830922