РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Клінічна характеристика хворих.
Наша робота базується на аналізі спостережень 315 хворих з аневризмою висхідної
аорти, які лікувалися в Інституті серцево-судинної хірургії АМН України у
термін з 1980 р. по 2001 р.
Вік хворих коливався від 7 до 67 років, і в середньому склав 39,4±3,2 років.
80,3% пацієнтів були чоловіки, 19,7% - жінки.
У таблиці 2.1 приведені дані щодо статі та віку.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за статтю і віком
Вік
Стать
7-20
21-30
31-40
41-50
51-60
більше 60
Разом
Чоловіки
Жінки
16
45
10
70
28
67
16
47
257 (81,6%)
62 (18,4%)
Разом
17
55
98
83
53
9
315 (100%)
Наш хірургічний досвід по лікуванню аневризм висхідної аорти у дітей
складається з 4 хворих, оперованих у віці 7, 10, 13 і 13 років. У всіх чотирьох
причиною розвитку аневризми був синдром Марфана (усі четверо успішно перенесли
операцію). Максимальний термін спостереження у віддалені строки більше 12
років. Результат операції добрий. Ці спостереження підтверджують вірність нашої
тактики по відношенню до дітей з аневризмою висхідної аорти.
З даних таблиці видно, що співвідношення чоловіків:жінок було 4:1, що
відповідає більшості літературних даних [20, 38, 122, 172, 179, 342, 350, 356,
447], де це співвідношення складає 3ё4:1. Абсолютна більшість хворих 236
(74,9%) доводиться на молодий працездатний вік (21-50 років), у віці до 20
років знаходилися 17 (5,4%) хворих, у віці 51-60 років – 53 (16,8%) і тільки 9
(2,9%) були у віці старше 60 років.
У абсолютної більшості хворих аневризма висхідного відділу аорти
супроводжувалася недостатністю аортального клапана або аннуло-аортальною
ектазією (288 із 315 хворих, 91,5%).
Із 315 спостережуваних нами хворих 250 пацієнтів (79,4%) були піддані
хірургічному втручанню, їхній середній вік склав 37,8 років, 65 (20,6%) хворих
з різних причин, в основному, через тяжкість вихідного стану, безповоротне
ураження життєво важливих органів, не оперовані. Це група склала групу
природного перебігу аневризм висхідної аорти. Середній вік неоперованих хворих
склав 44,3 років.
Для оцінки вихідного стану і тяжкості спостережуваних хворих ми використовували
класифікацію Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів, що передбачає поділ хворих на
4 функціональних класи. Стан абсолютної більшості хворих був на вихідному етапі
важким. Ці дані подані в таблиці 2.2.
До III функціонального класу за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації
Кардіологів (NYHA) віднесені 86 (27,3%) хворих, причому серед них 78 (24,8%)
були оперовані, а 8 (2,5%) – неоперовані хворі.
До IV функціонального класу віднесені 224 (71,1%), лише 5 хворих (1,6%)
віднесені до II функціонального класу, 3 (0,9%) із них - оперовані і 2 (0,7%)
неоперовані через малий ступінь вади.
13 (5,2%) хворих перенесли попередні кардіохірургічні операції: усунення
коарктації аорти – 11 (4,4%); закриття відкритої артеріальної протоки – 2
(0,8%). Несерцеві операції мали 29 (9,2%) хворих; пластику пахових гриж - 16
(5,1%) (4 із них двосторонні), операції по видаленню кришталика – 7 (2,2%)
хворих, пластику грудини – 3 (0,9%). 3 (0,9%) хворих перенесли операції з
приводу виразкової хвороби шлунка (2) або дванадцятипалої кишки (1).
Етіологічними чинниками аневризм висхідної аорти були синдром Марфана,
генералізований кістомедіонекроз, атеросклероз, ревматизм, сифіліс, травма.
Дані про етіологічні особливості аневризм висхідної аорти подані в таблиці
2.3.
Таблиця 2.2.
Функціональний стан хворих перед операцією за класифікацією NYHA
Функціональний клас NYHA
Оперовані
Неоперовані
Разом
II
III
IV
n
%
n
%
n
3
78
169
0,9
24,8
53,7
2
55
0,7
2,5
17,4
5
86
224
1,6
27,3
71,1
Разом
250
79,4
65
20,6
315
100
Як видно з даних таблиці 2.3, найбільшу питому вагу складають хворі з
дегенеративними ураженнями медії судинного шару (синдром Марфана,
генералізований кістомедіонекроз) – 53,9%. Хворі з аневризмами
атеросклеротичної етіології склали 25,4%. Аневризма висхідної аорти, що
розвилася внаслідок ревматичної вади аортального клапана, спостерігалася у 33
(10,5%), у 3 (1,0%) – гостре розшарування висхідної аорти виявилося наслідком
травми, сифілітична аневризма – у 3 (1,0%). У 2 (0,6%) хворих причиною гострої
розшаровуючої аневризми з'явилося важке фізичне навантаження. У 1 (0,3%)
хворого аневризма висхідної аорти була проявом природного перебігу синдрому
Лобрі-Пецці. Невелику групу (4 хворих, 1,3%) склали пацієнти, природа аневризм
у яких нами не встановлена.
111 хворих (35,2%) мали розшарування стінки аорти. Серед них чоловіків було 90
(28,5%), жінок - 21 (6,7%). Це співвідношення відповідає літературним даним про
те, що серед хворих з розшаровуючими аневризмами аорти у 2-3 рази переважають
чоловіки [216, 348, 403].
Причини, що привели до розшарування, подані в таблиці 2.4. З таблиці видно, що
найбільш частою причиною розшарування аорти був синдром Марфана (15,6%). У
цілому, з 134 спостережуваних нами хворих синдромом Марфана, у 49 (36,6%)
зустрілася розшаровуюча аневризма. Ці дані підтверджують думку W. Roberts, Н.
Honig [456], E. Larson, W. Edwards [348] та інших, що до 40% хворих із
синдромом Марфана зазнають розшарування аорти.
Таблиця 2.3.
Етіологія аневризм висхідної аорти
Причина операції
Оперовані
n=250
Природний перебіг
n=65
Разом
Синдром Марфана
Генералізований кістомедіонекроз
Атеросклероз
Ревматизм
Сифіліс
Травма
Двостулковий клапан
Після усунення КоА
Синдром Лобрі-Пецці
Важке фізичне навантаження
Невідома
115
33
49
29
- Київ+380960830922