Еміграція з Західної України. 1919-1939.

розділ II. Розселення та самоорганізація західної української діаспори,
стор.50–52.]). Поляки й українці в США були найменш кваліфікованою робочою
силою і виконували будь-яку роботу, відповідно займаючи найнижчі щаблі
соціальної драбини. “Більшість іммігрантів, – зазначають дослідники, – часто
змінювали рід заняття відповідно до оплати праці чи через її нестачу треба було
змінювати рід заняття. Так бувало, що вуглекоп ставав до праці в залізній
індустрії, а стративши, працю ішов працювати до фермера. Був такий час, що
зовсім не мав праці і нелегко її було отримати, але якщо трапилась десь
будь-яка праця хоч би і в текстильній індустрії, то ішов туди працювати. Знов
же, коли стратив працю в текстильній індустрії, наймався працювати на
залізниці, а стративши там працю, знову шукав праці. І коли траплялася якась
робота в копальні вугілля, ішов туди працювати, щоб тільки заробити потрібні
доляри /151/ [/151/906) стор.65–66.]))”.
На основі статистичних інформацій за 1926–1938 рр. можемо здійснити предметну
соціальну характеристику емігрантів із західноукраїнських земель до Сполучених
Штатів у міжвоєнний період. Відсутність даних за 1919–1925 рр. суттєво не
вплине на загальну картину, оскільки еміграцією були охоплені ті самі соціальні
верстви, що і в 1926–1938 рр.
До CША, зазвичай, емігрували молоді та фізично здорові елементи /339/
[/339/907) rozdziaі I. Emigracja zarobkowa – zakres pojкcia i podstawowe formy,
s.10.]). Цього вимагало імміграційне законодавство і потогінна система праці в
американській промисловості. Однак, як уже згадувалося, після прийняття
1921 р. “закону Діллінгхема”, що визначив квоту на кожну країну, поза нею могли
емігрувати жінки та діти іммігрантів, котрі раніше осіли в США. Відповідно це
спричинило кількісну перевагу серед емігруючих осіб жіночої статі, зокрема у
період світової економічної кризи. У 1926–1938 рр. жінки становили 54,1 %
усього загалу емігрантів. Лише у 1938 р. кількість чоловіків була більшою ніж
жінок (див. 4.5).
Окрім названих параметрів, польська еміграційна статистика виділяє три
категорії емігрантів за соціально-професійною приналежністю: зайнятих у
виробничій сфері – сільськогосподарські працівники, ремісники, промислові
робітники, працівники сфери торгівлі, комунікації, транспорту, особи вільних
професій, домашня служба; осіб, не зайнятих у виробничій сфері – жінки і діти
емігрантів; невідомих – особи, рід занять яких не встановлено (див. табл.
4.6).
Статистичні дані засвідчують, що серед емігрантів з Західної України у
1926–1938 рр. особи зайняті у виробничій сфері становили пересічно 43 %.
З-по­між них 51 % – вихідці з сільської місцевості. Очевидно, що до цієї
категорії можемо віднести малоземельне і безземельне селянство, а також
сільських найманих робітників.
Еміграція до США, маючи здебільшого постійний характер, вирізняється значною
(47,4 %) кількістю осіб, не зайнятих у виробничій сфері, тобто членів родин
емігрантів, головно жінок і дітей. Проте ці показники не є належною ілюстрацією
для всього міжвоєнного двадцятиліття, оскільки виробнича структура еміграції
значно залежала від економічної кон’юнктури в Сполучених Штатах.
У 1926–1929 рр. серед емігрантів з Західної України особи зайняті у виробничій
сфері становили 41,5 % усіх емігрантів, а кількість осіб, пов’язаних з
сільським господарством, – 22,9 %. Така ситуація пояснюється насамперед тим, що
спочатку емігрували здебільшого чоловіки, які тільки через певний час забирали
решту родини. Жінки і діти емігрантів, котрі мали американське громадянство,
могли емігрувати поза квотою.
В період світової економічної кризи професійна структура емігрантів з
західноукраїнських земель зазнала певних змін. Згідно зі статистичними даними,
відсоток осіб, не зайнятих у виробничій сфері, поміж 1932 р. і 1938 р. зріс до
51 % усього еміграційного загалу. З 1933 р. до 1938 р. з Західної України до
США емігрувало 1591 особа, зайнята у виробничій сфері. За цей же період
кількість осіб, не зайнятих у виробництві, становила 1902.
Соціальна структура еміграції перебувала в тісному зв’язку з її національним
складом. Як засвідчують документи, у 20-х роках малоземельне селянство було
представлене здебільшого поляками й українцями.
На соціальну структуру еміграції прямопропорційно впливала участь у ній євреїв.
Не випадково значний відсоток серед пере­селенців становили промислові
робітники та працівники торгівлі. Коли у 1929 р. серед загалу емігрантів євреї
становили 67,2 %, то сільськогосподарське населення з-поміж усіх категорій
емігрантів – 15,8 %. У 1931 р. євреї становили 47,9 %, а емігрантів-селян
збільшилося до 19 %. Кількісне збільшення переселення українців та поляків
автоматично приводило до зростання участі в еміграції селянства.
Таблиця 4.1.
Кількість емігрантів до США з Західної України [908) Примітка. Підраховано за
/362а; 79; 81/ s.201-237; 1927; 1927–1939.])
РОКИ
КІЛЬКІСТЬ ПО ВОЄВОДСТВАХ
РАЗОМ
(осіб)
Поліське
Волинське
Львівське
Станісла-вівське
Тернопільське
1926
431
520
1319
358
461
3089
1927
563
415
1790
456
554
3778
1928
549
356
1400
451
553
3309
1929
817
456
1354
333
513
3473
1930
426
250
1410
280
437
2803
1931
90
69
165
51
82
457
1932
95
65
205
59
98
522
1933
88
57
230
54
58
487
1934
89
63
258
51
84
545
1935
75
70
207
56
73
481
1936
55
48
171
60
85
419
1937
60
70
293
82
86
591
1938
158
152
478
177
211
1176
РАЗОМ
3496
2591
9280
2468
3295
21130
Загалом можна констатувати, що еміграція з Західної України до США вирізняється
з-поміж інших еміграційних напрямків низкою характеристик. Попри значну участь
у ній с