РОЗДІЛ 2.
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ПРОЦЕСИ
У СЛОВНИКОВОМУ СКЛАДІ СУЧАСНИХ МАС-МЕДІА
2.1. Неологізація як одне з головних джерел розвитку словникового складу
Виникнення нових слів у мові - процес перманентний. Його перебіг у різні періоди історії літературної мови відбувається нерівно, з неоднаковою інтенсивністю. Так, у порівняно короткий часовий відтинок другої половини 80-х - 90-х рр. ХХ ст. лексико-семантична система української мови поповнюється великою кількістю різноманітних інновацій.
Досліджуючи процес неологізації, лінгвісти вкладають різний зміст у поняття неологізму. По-перше, неологізмом вважають слово або його лексичний зміст, що на відміну від загальновідомих і узвичаєних лексичних одиниць чи їхніх традиційних значень характеризується новизною і сприймається як незвичне. Тобто до неологізмів зараховують лексико-семантичні одиниці, які позначені стилістичним "відбитком свіжості". На цьому свого часу наголошував М.Шанський, який відзначав, що нове слово є неологізмом лише доти, доки мовець усвідомлює його предметно-логічну новизну або стилістичну своєрідність [758: 157]. По-друге, у лінгвістиці відоме й інше, хронологічне розуміння неологізмів. Зміст цього поняття значно ширший: воно охоплює всі нові явища в царині лексики або лексичної семантики, які виникли протягом певного, заздалегідь визначеного періоду, незалежно від того, чи відчувається в них стилістичний відтінок свіжості і незвичності, небуденності, чи він уже стерся, чи, може, не відчувався навіть у момент самої появи неологізму [320: 9].
Зауважимо, що зазначені трактування неологізму істотно відрізняються одне від одного. Визначення хронологічного неологізму не позбавлене суб'єктивізму в осмисленні нового лексичного або семантичного явища як звичного чи незвичного з погляду стилістики. Крім того, поняття хронологічного неологізму має досить умовний характер, оскільки тривалість часового відрізка, у межах якого нові явища в словниковому складі мови або в лексичній семантиці розглядаються як неологізми, лінгвіст визначає залежно від аспекту свого дослідження, тобто в одному дослідженні цей період не перевищує й року, а в іншому - може охоплювати півстоліття. Російський лексиколог Ю.Сорокін звертає увагу на труднощі першої фіксації нового слова в літературній мові, на закономірне відставання лексикографічної практики від живого явища вживання слова в певних писемних джерелах. Він наголошує на потребі враховувати постійну змінюваність лексики як системи: "Кожний стан лексичного складу - то лише момент у ланцюгу його постійних змін" [634: 20].
Найновіші праці, що сконденсовано подають визначення неологізмів, звичайно враховують обидва названі вище підходи, хоч і з певними відмінностями. Зрештою, незважаючи на деякі розбіжності в дефініціях, поняття неологізмів зводяться до двох формулювань: 1) неологізми - це слова або мовні звороти, створені для позначення нового предмета, явища чи вираження нового поняття [871: 151; 879: 105; 860: 17; 936: 159 та ін.] і 2) неологізми - слова, а також їхні окремі значення, сполучення слів чи вислови, які або з'явилися в мові на певному етапі її розвитку і новизна яких усвідомлюється мовцями (загальномовні неологізми), або були вжиті тільки в якомусь тексті, ситуації спілкування чи в мові певного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські, неологізми - оказіоналізми) [961: 377; 975: 331; 825: 114 та ін.]. Незважаючи на ґрунтовність цих обох визначень, їх не можна прийняти як повністю вичерпні, оскільки вони охоплюють не всі різновиди інновацій, а також ураховують не всі їхні особливості та нюанси. Тому нам видаються досить слушними думки з цього приводу й аргументи дослідника неологізмів англійської мови Ю.Зацного, який вважає, що поняття "неологізм" (інновація) має ширший зміст, ніж той, що його визначають лінгвісти: дефініціями неологізмів за денотативною ознакою (позначення нових реалій) або за стилістичною (ефект новизни) не вичерпуються різновиди всіх неологізмів, а їх визначення за ознакою відсутності в словниках не відбиває ознак неологізації. Хоч значна кількість нових мовних одиниць виникає для позначення нових речей та явищ, для вираження нових понять, водночас досить типовими є випадки, коли та сама нова річ, те саме нове явище має не одну назву, а кілька [251: 12-13] (пор.: рекетир - рекетмен - вимагач - стрижений жарг. (субстантивоване). Це зумовлено актуальністю певного поняття чи реалії в певному соціальному середовищі, в певний період функціонування мови. Така "поліномінація" здійснюється під впливом чинників, пов'язаних із розгалуженістю, багатофункціональністю, складністю мовної системи, з її соціальною й територіальною варіантністю, з дією емотивної функції мови. Крім того, чимало неологізмів виникає для позначення вже наявних речей і вираження "старих" понять, що знову-таки зумовлено комплексною дією інтра- і екстралінгвальних чинників [251: 13] (пор.: депутат - нардеп - мандатоносець ірон. - значконосець ірон. - деп; група - ансамбль - команда - гурт; пожежник - вогнеборець уроч. та ін. До того ж відомо, що крім інновацій сучасної літературної мови існує певна кількість одиниць, які побутували в мові раніше, перебуваючи на периферії її системи, обмежуючи своє функціонування певними "субмовами", або підсистемами (мікросистемами). Це терміни, професіоналізми, сленгізми, жаргонізми, діалектизми тощо (пор.: демонтаж перен. "знищення або докорінне перетворення чого-небудь (суспільних структур, системи управління державою тощо); усунення, ліквідація чогось", розбір/розбірка "з'ясування стосунків між кимось (як правило, агресивне, супроводжуване погрозами або застосуванням насилля), обставин конфлікту, обговорення спірних питань", розкрутка "створення кому-небудь іміджу, популярності серед загалу; рівень популярності (кого-небудь)", халява "безкоштовність, легкість; дурничка, халтура", наразі "поки що, зараз" [СУМ фіксує як діалектизм V: 168]. Те саме стосується й окремих слів, які виникли і функціонували раніше чи вживаються тепер, але мають забар
- Київ+380960830922